28 серпня 2025 рокусправа № 380/9979/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) звернулося з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43316386), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.05.2025 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн у виконавчому провадженні №76749671.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2025 відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24. Позивач вказує, що ним повідомлялося відповідача про те, що відповідне судове рішення було виконано та повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року « 1-р/2020), з урахуванням висновку суду.
За наслідками повторного розгляду заяви від 02.02.2024, з урахуванням висновку суду та рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, Головним управлінням повторно прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №184250010862 від 09.10.2024.
Виходячи з вищенаведеного, вважає, що Головним управлінням відповідно до вимог чинного законодавства та згідно покладених обов?язків, в повному обсязі вжито всіх можливих (конкретних) заходів щодо виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження, відповідачу також встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Однак, станом на момент розгляду цієї справи, відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від третьої особи пояснень щодо позову на адресу суду не надходило.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184250010862 від 09.02.2024, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу роботи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 22.05.2013 по 31.08.2015 на посаді «контролер виробів капсульного виробництва виробництва №5» та з 01.09.2015 по 31.10.2016 на посаді «складальник виробів капсульного виробництва цеху №2» ДП «Шосткинський завод «Імпульс». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повтнорно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з урахуванням висновку суду. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
11.12.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76749671, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати судове рішення протягом десяти робочих днів.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист від 23.12.2024 №1300-5305-5/208176, яким повідомлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24, Головним управлінням зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 22.05.2013 по 31.08.2015 на посаді «контролер виробів капсульного виробництва виробництва №5», з 01.09.2015 по 31.10.2016 на посаді «складальник виробів капсульного виробництва цеху №2» ДП «Шосткинський завод «Імпульс» та повторно розглянуто заяву від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року « 1-р/2020), з урахуванням висновку суду. Додатки: рішення №184250010862 від 09.10.2024, розрахунок стажу Форма РС-право.
За наслідками повторного розгляду заяви від 02.02.2024, з урахуванням висновку суду та рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, Головним управлінням повторно прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №184250010862 від 09.10.2024.
10.03.2025 відповідачем надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вимогу виконавця №5542 від 10.03.2025 про надання протягом трьох робочих днів інформації про виконання рішення суду та підтверджуючи документів. Вказана вимога надійшла до позивача 17.03.2025 за вх. №4223/14.
18.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслало на адресу відповідача лист №1300-5305-5/38874 про виконання судового рішення, аналогічний за змістом, що і лист від 23.12.2024 №1300-5305-5/208176.
14.04.2025 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин судового рішення. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.
11.12.2024 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин судового рішення.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За правилами ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Тобто, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Як вже було встановлено вище, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184250010862 від 09.02.2024, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу роботи. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 22.05.2013 по 31.08.2015 на посаді «контролер виробів капсульного виробництва виробництва №5» та з 01.09.2015 по 31.10.2016 на посаді «складальник виробів капсульного виробництва цеху №2» ДП «Шосткинський завод «Імпульс». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. «а» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), з урахуванням висновку суду. У задоволенні інших вимог - відмовлено.
За змістом вказаного судового рішення «….з огляду на те, що періоди та пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, так і уточнюючими довідками, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача з 22.05.2013 по 31.08.2015 та з 01.09.2015 по 31.10.2016 до пільгового стажу з підстав відсутності наказів на підприємстві про результати проведення атестації діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.02.2024 №184250010862, прийняте ГУ ПФУ у Львівській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню».
Позивачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1) та прийнято нове рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №184250010862 від 09.10.2024.
Як слідує з такого рішення, а також розрахунку стажу Форми РС-право, до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 зараховано періоди з 22.05.2013 по 16.11.2013, з 01.01.2014 по 21.09.2014 та з 01.01.2015 по 03.03.2015 (із врахуванням робочих днів згідно табеля робочого часу) в ДП «Шосткинський завод «Імпульс».
З огляду на наведене, суд зауважує, що пенсійний орган вибірково зарахував періоди роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1, враховуючи лише робочі дні, тоді як рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області чітко зобов'язано зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 весь період роботи з 22.05.2013 по 31.08.2015 на посаді «контролер виробів капсульного виробництва виробництва №5» та з 01.09.2015 по 31.10.2016 на посаді «складальник виробів капсульного виробництва цеху №2» ДП «Шосткинський завод «Імпульс», а не пропорційно робочих днів.
Відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області свідчать про те, що останнє фактично не погоджується з рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24 щодо зарахування ОСОБА_1 усього періоду роботи з 22.05.2013 по 31.08.2015 та з 01.09.2015 по 31.10.2016 до її пільгового стажу за Списком №1, яке у свою чергу набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі №480/1382/24 залишається не виконаним в повному обсязі, а тому відповідачем правомірно прийнято постанову від 02.05.2025 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 10200,00 грн у виконавчому провадженні №76749671. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог відстуні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, то відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна