про відмову у забезпеченні позову
28 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1656/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/1656/25 за позовом адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
19.08.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі- позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач І), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі- відповідач ІІ), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити запис про взяття на облік ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг);
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998.
Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.08.2025 представник позивача адвокат Закопайло В.С. звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі №360/1656/25;
- заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі №360/1656/25.
Заява обґрунтована тим, що до 17 червня 2021 року позивач перебував на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується відповідними записами військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.12.1998 р., виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Позивач, був визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку ще 17 червня 2021 року Військово-лікарською комісією (ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_8 (повноваження якого згодом були передані ІНФОРМАЦІЯ_9 ). Ця інформація підтверджується відповідними записами у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998 р., де зазначено, що військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_1 17 червня 2021 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ статті 41б, 39а Розкладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Зазначений військовий квиток містить штамп про виключення позивача з військового обліку відповідно до вказаного рішення комісії та наказу МОУ та на підставі статті 37 п.6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент виключення). Відповідний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 та печаткою.
Однак, 17 червня 2025 року позивач завантажив електронний військово-обліковий документ з реєстру «Оберіг», де виявив, що він знову перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_11 . Відомості про попереднє рішення ВЛК були відсутні. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_12 з вимогою виправити ці дані, проте отримав відмову викладену в листі від 27 липня 2025 року №ЩТ/2003.
Виправлення Відповідачами в електронній базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів реєстру «Оберіг» стосовно виключення позивача з військового обліку станом на дату подання заяви не внесені.
Однак, оскільки позивач був виключений з військового обліку у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби, то взяттю на такий облік він не підлягає повторно.
Позивач вважає що, Відповідач1 безпідставно вніс відносно позивача відомості до електронної даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів реєстру «Оберіг» про взяття на військовий облік як військовозобов'язаного, а Відповідач2 не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів реєстру «Оберіг». Що послугувало зверненню позивача до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою з метою захисту прав та законних інтересів.
Проте, 26.08.2025 р. в застосунку «Резерв+» відносно позивача з'явилась графа (інформація): «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку. Не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО», яка міститься і станом на день подання заяви про забезпечення позову, що підтверджується копією електронного військово-облікового документа військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок).
У відповідності до пункту 54 Порядку, під час перевірки військово-облікового документа: уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний назвати своє прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред'явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком); поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.
У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені «Порядком та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов'язаному (крім резервістів та військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 16 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 передбачено, що керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема, організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі статті 37 п.6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент виключення). Однак, станом на день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+», він відображається як особа, якою порушено правила військового обліку та яку розшукує ТЦК та СП.
На даний час у позивача є розбіжності військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів. Відповідні розбіжності існують у зв'язку з невиконанням відповідачами своїх обов'язків, які покладені на них законодавством.
Проте, наявність відповідних розбіжностей та інформації про розшук позивача є підставою для того, щоб при кожній перевірці документів уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби: здійснили адміністративне затримання та доставлення позивача до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформили та вручили повістку про призов та направили для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.
Наявність бронювання у позивача не убезпечує його як військовозобов'язаного від неправомірних дій з боку ТЦК та СП, які можуть полягати у внесенні некоректних даних до реєстру «Оберіг». У випадку позивача, це призвело до незаконного взяття на облік та внесення інформації про "розшук", що суперечить чинному законодавству. Забезпечення позову є єдиним ефективним механізмом для запобігання цим протиправним діям.
Наразі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, оскільки його поточний статус у реєстрі «Оберіг» може призвести до його призову на військову службу під час дії воєнного стану. Бронювання позивача роботодавцем не є абсолютною гарантією від призову. У разі примусового доставлення до ТЦК та СП, військовозобов'язаний може бути мобілізований, що є незворотною подією.
На думку представника позивача, якщо заходів забезпечення позову не буде вжито, то позивача може бути призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), та він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, зважаючи на те, що мобілізація є незворотною подією, що унеможливить реалізацію його прав.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Представник позивача зазначила, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.
У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, перебування заявника в статусі "розшук" не лише загрожує примусовим доставленням, але й може призвести до незаконного призову, що є незворотною подією. Відновлення порушених прав у такому випадку буде фактично неможливим, оскільки військовослужбовець не може вільно залишити службу, а скасування наказу про мобілізацію може тривати місяцями, протягом яких особа не зможе ефективно захищати свої права в суді.
Разом з тим дії ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998 р. є очевидно протиправними, оскільки вони суперечать наявному офіційному документу позивача - військовому квитку, який підтверджує виключення позивача з військового обліку. Цей факт сам по собі є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки свідчить про грубе порушення законодавства.
Отже, у позивача відсутні будь-які законні підстави для перебування в статусі "розшукує ТЦК", оскільки він був виключений з військового обліку.
За твердженням представника позивача, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі №360/1656/25 та заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі №360/1656/25, узгоджується із предметом позову та є допустимим.
З урахуванням обставин, викладених в позовній заяви, з урахуванням предмету спору і змісту заявлених позовних вимог, підсумовуючи викладене в даному клопотанні, вважаю, що зазначені в заяві обґрунтування свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З огляду на наведене представник позивача просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Отже, аргументи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову слід оцінювати з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, предметом розгляду у справі № 360/1656/25, є оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 та його зобов'язання виключити запис про взяття на облік ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг); оскарження бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998 р.
Разом з тим, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що перебування заявника в статусі "розшук" не лише загрожує примусовим доставленням, але й може призвести до незаконного призову, що є незворотною подією. Відновлення порушених прав у такому випадку буде фактично неможливим, оскільки військовослужбовець не може вільно залишити службу, а скасування наказу про мобілізацію може тривати місяцями, протягом яких особа не зможе ефективно захищати свої права в суді.
Також представник позивача зазначає, що наразі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, оскільки його поточний статус у реєстрі «Оберіг» може призвести до його призову на військову службу під час дії воєнного стану. Бронювання позивача роботодавцем не є абсолютною гарантією від призову. У разі примусового доставлення до ТЦК та СП, військовозобов'язаний може бути мобілізований, що є незворотною подією.
На думку представника позивача, якщо заходів забезпечення позову не буде вжито, то позивача може бути призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть незаконно), та він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, зважаючи на те, що мобілізація є незворотною подією, що унеможливить реалізацію його прав.
Надаючи оцінку вказаним аргументам представника позивача, суд зазначає таке.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ( далі - Порядок № 560 ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з приписами пунктів 28, 29 вказаного Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). У повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Згідно з приписами Порядку № 560 призов на військову службу під час мобілізації здійснюється за певною процедурою, яка складається не лише з оформлення повістки, а передбачає, зокрема, проходження медичного огляду та оформлення відповідно.
Щодо існування підстав для забезпечення позову згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України суд зазначає, що, за твердженням представника позивача, перебування заявника в статусі "розшук" не лише загрожує примусовим доставленням, але й може призвести до незаконного призову, що є незворотною подією.
Разом з тим, наявність вказаної обставини не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача. Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Суд звертає увагу позивача, що згідно п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Додатком № 1 до Порядку № 560 затверджено форму повістки.
Таким чином, заходи з призову позивача можуть бути здійснені шляхом вручення йому повістки. Позивачеві повістка не вручалась, що не заперечується позивачем.
Водночас, сама лише незгода заявника з діями відповідача - суб'єкта владних повноважень, щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно визначення ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки представником позивача не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Предмет позову охоплює наявність чи відсутність підстав для зобов'язання відповідача -ІІ внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, що міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 10.12.1998, та зобов'язання відповідача-І виключити запис про взяття на облік ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг).
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідача вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі №360/1656/25, не узгоджується з предметом позову, оскільки позивачем не оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо оголошення його у розшук, і відповідачами на теперішній час не вчиняються дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Так, призов на військову службу оформлюється начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому передує комплекс заходів, таких як вручення повістки, проходження ВЛК, отримання довідки ВЛК тощо.
Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає предмету судового спору, та в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не може бути застосований судом.
Зокрема, позивач вважає, що його можуть мобілізувати та це унеможливить або ускладнить захист порушених прав, про які йдеться у поданому позові, підставою звернення із цією заявою є побоювання позивача, що його мобілізують, оскільки згідно інформації з Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка відображається в застосунку «РЕЗЕРВ+» позивача з'явився запис: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку. Причина розшуку: не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО. Дата початку розшуку - 25.08.2025».
Однак, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем повістки про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, статус «розшук» обумовлений ймовірним порушенням позивач правил військового обліку, що може бути окремим предметом судового оскарження у разі незгоди з такими діями відповідача-ІІ.
З цих підстав суд не вважає, що права позивача, про захист і поновлення яких ідеться у позові, неможливо чи ускладнено буде поновити без застосування заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені частиною другою статті 150 КАС України для забезпечення даного позову, відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни про забезпечення позову в адміністративній справі № 360/1656/25 за позовом адвоката Закопайло Вікторії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяА.Г. Секірська