Іменем України
27 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1120/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
26 травня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №360/1311/24, а саме за період з 17.11.2017 по 01.05.2025 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження ОСОБА_1 заборгованості за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №360/1311/24, а саме за період з 17.11.2017 по 01.05.2025 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), розмір якого обчислити за методикою, визначеною Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяця служби, що передують місяцю звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб за період з 17.11.2017 по 01.05.2025, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМ України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 20.02.2016 по 17.11.2017 проходив військову службу у відовідача.
На виконання рішення Луганським окружним адміністративним судом від 14.01.2025 у справі №360/1311/24 відповідачем 01.05.2025 було здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з 20.02.2016 по 17.11.2017 включно у розмірі 65255,55 грн.
На думку позивача вказане свідчить про те, що відповідач вчиняв умисні дії щодо невиплату йому належного грошового забезпечення (заробітної плати) при звільненні, а фактичний розрахунок зі всіх належних при звільненні коштів здійснив лише 01.05.2025.
Позивач вважає, що він має право відповідно до положень статей 116, 117 КЗпП України на отримання середнього заробітку (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2017 (дата виключення зі списків частини) по 01.05.2025 (до дати виплати).
Ухвалою суду від 02.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених вимог та зазначив, що фінансово-економічною службою відповідно до розрахунково-платіжної відомості, а також виписки з рахунка Державної казначейської служби України за 01.05.2025 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 20.02.16 по 17.11.2017 згідно виконавчого провадження від 20.02.2025 у справі №360/1311/24, що видав Луганський окружний адміністративний суд.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 20.02.2016 по 17.11.2017 проходив військову службу у Військовій частині польова пошта НОМЕР_3 , яка перейменована на Військову частину НОМЕР_1 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 360/1311/24, яке набрало законної сили 14.02.2025, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 лютого 2016 року по 17 листопада 2017 року включно в сумі 65255,55 грн (шістдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн 55 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем 01.05.2025 здійснено нарахування позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.02.2016 по 17.11.2017.
Отже, зазначена індексація виплачена позивачу 01.05.2025.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас, Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ) положення статті 117 КЗпП України викладені в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Отже, стаття 117 КЗпП України має пряму відсилку до статті 116 КЗпП України, яка після внесення змін Законом №2352-ІХ, викладена в такій редакції:
«При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.»
Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статей 116 та 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Аналіз наведених норм права у редакції як до внесення змін Законом №2352-ІХ, так і після їх внесення дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови наяності спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, тобто працівник після отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у разі незгоди з зазначеними сумами має право заявити спір щодо цих сум.
Дослідженням наданих та зібраних матеріалів по цій справі доказів звернення позивача до відповідача щодо незгоди з нарахованими та виплаченими йому сумами при звільненні або одразу після їх отримання, стороною позивача суду не надано (заяви про перерахунок отриманих сум, нарахування сум тощо), а судом не виявлено.
Матеріалами справи № 360/1311/24 підтверджується, що позивач стосовно складових нарахованих йому при звільненні сум індексації дізнався лише у лютому 2022 року, отримавши довідку про нарахування індексації у відповідь на його заяву від 17.02.2022.
Тобто, позивач почав вчиняти дії з метою з'ясування правильного/неправильного нарахування йому сум індексації грошового забезпечення під час проходження ним служби та при розрахунку під час звільнення зі служби лише у лютому 2022 року, тобто через 4 (чотири) роки 3 (три) місяці після звільнення, а не в день звільнення чи здійснення відповідачем з ним розрахунку при звільненні, як це передбачено положеннями статей 116 та 117 КЗпП України.
Таким чином, судом встановлено, що на день звільнення позивача зі служби спору щодо необхідності нарахування та виплати сум індексації, а тим паче їх розміру, позивачем не заявлялося та, відповідно такого спору не існувало.
У зв'язку з цим посилання позивача на положення статей 116 та 117 КЗпП України є безпідставними та помилковими, оскільки фактичні обставини виникнення спору щодо розміру сум індексації при звільнені позивача зі служби свідчать про те, що спір виник не у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, що виключає можливість застосування положень статті 117 КЗпП України стосовно позивача щодо стягнення сум середнього заробітку.
Встановлені обставини виключають можливість задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2017 по 01.05.2025 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.2017 по 01.05.2025 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Борзаниця