28 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4117/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21 березня 2025 року №499 о/с "По особовому складу", яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0168080) поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області з 21 березня 2025 року звільнено зі служби за п. 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до 06.03.2022 проходив службу у Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області. З 06.03.2022 по даний час проходить військову службу по мобілізації.
Вказує, що з 19.04.2022 його було звільнено зі служби в поліції наказом по особовому складу Департаменту патрульної поліції м. Київ №499 о/с від 21.03.2025 відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), який надійшов на його домашню адресу засобами поштового зв'язку.
Вважає такий наказ протиправним, оскільки з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Оскільки призов на військову службу здійснювався на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", тому на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України.
Зауважує, що призов на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на яку посилається Департамент патрульної поліції НПУ, як на підставу звільнення.
Відтак наказ по особовому складу Департаменту патрульної поліції м. Київ №499 о/с від 21.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначає, що 21.03.2025 наказом Департаменту патрульної поліції №499 о/c поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вказує, що поліцейські не можуть одночасно перебувати на двох обліках, військовому (проходити військову службу) та спеціальному в поліції (проходити службу в поліції). Проходження позивачем служби на посаді в поліції та одночасне проходження позивачем військової служби є взаємовиключним.
Наголошує, що оскільки служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, статус поліцейського відрізняється від правового статусу працівника визначеного КЗпП України, тому застосуванню підлягають норми спеціального законодавства.
Водночас, положення статті 119 КЗпП визначають загальний порядок збереження місця роботи та посади за мобілізованим працівником, спеціальним же законодавством не передбачено правових норм збереження місця роботи та посади за поліцейськими.
Вважає наказ від 21.03.2025 №499 о/с щодо звільнення зі служби в поліції у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) ОСОБА_1 законим та таким, що не суперечить Конституції України та законам України.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
11.07.2025 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказав, що у законодавстві відсутня заборона мобілізації поліцейського прийняття на службу до Національної поліції України. Поряд з цим відповідач не надав відомостей про те, що ОСОБА_1 станом на 06.03.2022 був заброньований від призову на військову службу під час мобілізації. Наполягає на застосуванні у даному випадку норм трудового законодавства, оскільки спеціальним законодавством не врегульовано спірні правовідносини.
14.07.2025 до суду надійшло заперечення представника відповідача, у якому наводить свої аргументи на спростування наведених у відповіді на відзив тверджень позивача.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.
24.06.2025 ухвалою Кіровоградського окружного суду визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, та поновлено його. Відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження),
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до відомостей з послужного списку ОСОБА_1 з 01.08.2019 по 11.01.2022 він проходив службу на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 11.01.2022 №122 о/с звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У наступному, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 у справі № 340/1131/22 позивач був поновлений на службі в поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції з 12.01.2022 (а.с. 41-48).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №64 від 06.03.2022 ОСОБА_1 був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період (а.с. 23).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 №48 солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначено на посаду механік-водій зводу спеціалістів десантно-штурмових військ роти забезпечення підготовки спеціалістів десантно-штурмових військ та розвідувальних підрозділів військової частини НОМЕР_1 , ВОС-1242590 та з 07.03.2022 зараховано до списків особового складу (а.с. 50).
З 31.01.2023 по даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_3 , довідками від 04.07.2023 та від 10.06.2025 №2717 (а.с. 16-20, 26, 27).
Згідно довідки від 08.06.2025 №2677 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач у період з 01.03.2025 по 06.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Покровський район, Мирноградська МТГр Донецька область, Краматорський район, Іллінівська СТГр (а.с. 10).
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції від 21.03.2025 №499 о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію" з 21.03.2025 звільнено зі служби в поліції з виплатою грошової компенсації за 6 діб невикористаної відпустки основної щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.
Підставою прийняття цього наказу зазначено: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 №48 (а.с. 24).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями частини першої статті 59 Закону визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону N 580-VIII, поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.
Підстави для звільнення поліцейського зі служби в поліції визначені у статті 77 Закону №580-VIII.
Зокрема, відповідно до пункту 8 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій).
Відповідно до Конституції України, зокрема статті 65, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ст. 2 Закону №2232-XII ).
За приписами частини другої статті 39 Закону №2232-XII громадяни України, які проходять базову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".
Невиконання цього обов'язку є підставою для притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності (ч. 1 ст. 42 Закону №2232-XII).
Наведені норми кореспондуються з положеннями статті 119 КЗпП України, якою встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.
Так, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частинами п'ятою-шостою статті 119 КЗпП України гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.
Тож, на основі аналізу наведених вище законодавчих положень суд дійшов висновку, що передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України гарантії щодо збереження місця роботи, посади поширюються на працівника з дня прийняття його на військову службу під час дії воєнного стану.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №200/3471/21, від 30.05.2023 у справі №200/3363/21-а, від 14.03.2025 у справі №280/7366/23 та від 17.04.2025 у справі №440/4057/23.
Суд зазначає, що нормами Закону №580-VIII не врегульовано порядок збереження робочого місця за поліцейським, що призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.10.2019 у справі №825/598/17 та від 16.07.2020 у справі №400/2884/18.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та на даний час триває.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Отже, з моменту призову на військову службу, за громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації на строк до її закінчення зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову.
З матеріалів справи слідує, що позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №64 від 06.03.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 №48 солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призначено на посаду механік-водій зводу спеціалістів десантно-штурмових військ роти забезпечення підготовки спеціалістів десантно-штурмових військ та розвідувальних підрозділів військової частини НОМЕР_1 , ВОС-1242590 та з 07.03.2022 зараховано до списків особового складу
З 31.01.2023 по даний час позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Отже, на період проходження позивачем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичного звільнення з військової служби на нього поширюються гарантії, встановлені частиною третьою статті 119 КЗпП України, зокрема щодо збереження місця роботи і посади в Національній поліції України.
Суд також зазначає, що статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, однією з яких відповідно до пункту 5 частини 1 вказаної статті є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у справі №805/3724/15-а, для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 К3пП України,
Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення, відповідно до пункту 5статті 36 КЗпП України погоджений сторонами строк.
Отже, для переведення працівника на інше підприємство необхідна згода працівника та погодження між власниками відповідних підприємств або уповноважених ними органів. У разі відсутності зазначених умов переведення на інше підприємство відбутися не може.
В свою чергу, доказів згоди позивача та погодження між відповідачем та Міністерством оборони України на переведення його на інше місце роботи, оформлених документально, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
При цьому, призов на військову службу під час мобілізації не є тотожним з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій), на яку посилається відповідач, як на підставу звільнення ОСОБА_1 .
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 в адміністративній справі №440/4057/23.
Відтак, наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2025 №499 о/с "По особовому складу" не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України до такого роду рішень, тому його слід визнати протиправним і скасувати.
Частиною першою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, та у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №826/5596/17, від 19.05.2020 у справі №9901/226/19.
Таким чином, позивач має бути поновлений на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області.
Вирішуючи питання щодо визначення дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110), днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, оскільки наказом Головного управління Національної поліції позивача звільнено з посади 21.03.2025, то цей день є останнім робочим днем, тому поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 22.03.2025.
Суд зазначає, що поновлення позивача на займаній посаді спрямоване виключно на відновлення його порушеного права, щодо збереження його робочого місця, як мобілізованого.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2025 №499 о/с "По особовому складу", яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0168080) поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області з 21.03.2025 звільнено зі служби відповідно до пункту 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області з 22.03.2025.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вулиця Федора Ернста, 3, місто Київ, 03048).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК