28 серпня 2025 року м. Київ № 320/5151/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 42098368) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" №2050-111 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що несвоєчасне нарахування та виплата сум пенсії відбулись у зв'язку з неправомірним нарахуванням та виплатою пенсії ГУ ПФУ в м. Києві, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, що встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, справа № 640/2792/20, яке набрало законної сили. Отже позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з моменту неправомірної виплати 05 березня 2019 року (за рішенням суду) по день фактичної виплати 18 жовтня 2024 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
10 березня 2025 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позов.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав необґрунтованості останніх, зазначає, що нараховані у вересні 2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 по справі №640/2792/20 кошти в сумі 27306,78 грн виплачені Головним управлінням в порядку черговості з видатків, затверджених на погашення заборгованостей з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік, 18.10.2024 одним платежем, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Судом встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 у справі №640/2792/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 із врахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувало пенсію позивачу, заборгованість з 05.03.2019 по 31.12.2019 у сум 27306,78 грн виплачена 18 жовтня 2024 року.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії в сумі 27306,78 грн за весь час затримки виплати з 05.03.2019 по 18.10.2024.
Листом від 28.11.2024 №46591-45835/Ж-02/8-2600/24 Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві проінформувало, пунктом 5 Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.02.2002 за №112/6400 (далі - Методика), визначено доходи громадян, які входять до сукупного доходу одержувачів, зокрема, визначено пенсію. Відповідно до підпункту 7.11 пункту 7 Методики суми пенсій та допомог за рішенням суду враховуються в тому місяці, в якому вони фактично виплачені. Нарахована сума коштів на виконання рішення суду здійснюється одноразовою виплатою, тобто має разовий характер.
Зазначено, зазначений Закон №2050 не передбачає виплату компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з виплатою доходів громадян, що мають разовий характер. Враховуючи те, що нараховані у вересні 2021 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 по справі №640/2792/20 кошти в сумі 27306,78 гри виплачені Головним управлінням в порядку черговості з видатків, затверджених на погашення заборгованостей з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік, 18.10.2024 одним платежем, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно зі статтею 3 Закону України № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України № 2050-III Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення);
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно, чи на виконання судового рішення.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 у справі №640/2792/20 , що набрало законної сили 16.11.2020, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії за період 05.03.2019 по 31.12.2019, заборгованість за вказаний період у розмірі 27306,78 грн виплачена лише18 жовтня 2024 року.
Доказів нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Вирішуючи спір у справі суд враховує, що в постанові від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, в межах якої розглядався аналогічний спір, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем, до дати її фактичної виплати.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення суду, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, до суду не надано.
Суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили 16.11.2020, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" №2050-111 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 42098368) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ- 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" №2050-111 та Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року у справі № 640/2792/20, яке набрало законної сили, за період з 05 березня 2019 року по 18 жовтня 2024 року.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.