27 серпня 2025 року м. Київ справа №640/10558/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс»
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення, -
І. Зміст позовних вимог
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю « Укрвіпсервіс» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Київської митниці (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100180/2022/000004/2 від 23.02.2022.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію №UA100180/2022/012297 від 23.02.2022 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Крім того, позивачем було надано додаткові документи на вимогу відповідача. Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів, за резервним методом, в результаті чого було збільшено митні платежі, відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною другою статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справи у порядку спрощеного позовного провадження.
03.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали даної адміністративної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 справу прийнято до провадження судді та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (ідентифікаційний код 37687219) зареєстровано в якості юридичної особи 28.04.2011.
Основним видом діяльності позивача є 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.
Інші види діяльності:
46.41 Оптова торгівля текстильними товарами
46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям
46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення
46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами
46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення
46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
49.41 Вантажний автомобільний транспорт
52.24 Транспортне оброблення вантажів
52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту
62.02 Консультування з питань інформатизації
62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем
69.10 Діяльність у сфері права
73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2018 між позивачем (надалі - покупець) та компанією DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (надалі - продавець) було укладено контракт №1312/2018.
Згідно з пунктом 1.1. Контракту №1312/2018 від 13.12.2018, Продавець зобов'язується поставити товар виготовлений на фабриці Meijing Lighting Factory Co., LTD, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно з кількістю та вартістю узгодженої Сторонами в інвойсах до даного Контракту.
Відповідно до пункту 1.2. Контракту №1312/2018 від 13.12.2018 умови поставки по даному Контракту вказуються в інвойсах (відповідно до «Інкотермс 2010»).
Відповідно до Інвойсу №HKUA-2812/2021/118 від 28.12.2021 загальна вартість поставки товару складає 14 581,96 доларів США та здійснюється на умовах CPT KYIV.
Позивачем до митної декларації, зокрема подані: Контракт №1312/2018 від 13.12.2018, Додаткова угода №1 від 22.01.2019, Додаткова угода №2 від 01.08.2019, Додаткова угода №3 від 15.09.2019, Інвойс №HKUA-2812/2021/118 від 28.12.2021, Коносамент №SZNLEG1906487 від 28.12.2021, Автотранспортна накладна (CMR) № 3E від 16.02.2022, Декларація про походження товару №HKUA-2812/2021/118 від 28.12.2021.
23.02.2022 позивачем отримано електронний запит відповідача щодо надання додаткових документів.
На вимогу відповідача позивачем разом із заявою №б/н від 23.02.2022 було направлено Експертний висновок Житомирської ТПП №В-556/1 від 23.02.2022 та Прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (Гонконг) від 28.12.2021.
23.02.2022 позивачем було отримано письмову консультацію митного органу та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2022/000004/2 від 23.02.2022, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ № UA100180/2022/012297 від 23.02.2022 скоригував із 731,76 доларів США до рівня 1 190,74 доларів США, товару №2 з 79,96 доларів США до рівня 106,07 доларів США, товару №3 з 6 763,74 доларів США до рівня 11 012,46 доларів США, товару №4 з 63,00 доларів США до рівня 72,09 доларів США, товару №6 з 3 651,22 доларів США до рівня 5 935,94 доларів США, а товару №7 з 1 353,72 доларів США до рівня 1 796,26 доларів США.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100180/2022/012354 від 24.02.2022.
Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (надалі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Разом з тим митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.
Так, в рішенні від 23.02.2022 № UA 100180/2022/000004/2, митний орган, як підставу відмови в прийнятті митної декларації та коригування митної вартості, зазначив наступні обставини (підстави) його прийняття:
1) «В інвойсі від 28.12.2021 №HKUA-2812/2021/118 не зазначено умови оплати за оцінювані товари. Пунктом 2.2 контракту від 13.12.2018 №1312/2018 (додаткова угода від 22.01.2019 №1) передбачено, що «цена товара включает стоимость его хранения и погрузки, тары, упаковки и маркировки». Тобто, відповідно до пункту 2.2 контракту вартість товарів, які поставлюється на митну територію України згідно інвойсу від 28.12.2021 №HKUA-2812/2021/118 не включає в себе витрат на перевезення товарів до названого місця призначення. Декларантом не подано митному органу достовірних відомостей, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що зазначена в інвойсі від 28.12.2021 №HKUA-2812/2021/118 на умовах поставки СРТ - Київ вартість товарів включає в себе таку складову митної вартості як витрати на транспортування оціниваних товарів до назавного місця призначення відповідно до торговельного терміну СРТ.»;
2) «Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу надано прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (Гонконг) від 01.10.2021 та експертний висновок Житомирської ТПП від 23.02.2022 №B-556/1. Прайс-лист компанії DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED (Гонконг) не містить інформації щодо умов оплати, ціни товарів в залежності від кількості замовленого товару, терміну дії прайс-листа, періоду поставки тощо. Отже, прайс-лист компані DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.»;
3) «Експертним висновком Житомирської ТПП від 23.02.2022 №В-556/1 встановлено (підтверджено) «вартість пред?явленого майна» на підставі контракту від 13.12.2018 №1312/2018 та інвойсу від 28.12.2021 №HКUA-2812/2021/118 (пункт 5 висновку), а також «інформації прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічної продукції, інформації Intemet, інформації фірм-виробників подібних товарів». При перевірці посилань експерта на сайт www.alibaba.com з?ясовано, що всі цінові пропозиції діють на умовах поставки FOB, тобто без додаткових витрат на перевезення до місця призначення на умовах поставки СРТ та інших витрат, які виникають при перевезенні товару. Експертом без посилань на вимоги діючих нормативних документів, а тільки за рекомендаціями Українського Суспільства Оцінювачів, робиться висновок що «фактична ціна продажу може бути меншою від ціни пропозиції на 10-20%. Отже, експертний висновок Житомирської ТПП від 23.02.2022 №В-556/1 не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів».
Згідно частин першої та другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частини першої статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другій та третій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста стаття 54 МК України).
Щодо доводів відповідача про не подання до митного оформлення достовірних відомостей, які підтведжують включення у вартість товарів таку складову митної вартості як витрати на транспортування, суд зазначає наступне.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 22.01.2019 до Контракту №1312/2018 від 13.12.2018 пункт 2 розділу "Ціна та загальна вартість Контракту" викладено у наступній редакції:
2.1. Асортимент, ціна, кількість, умови поставки конкретної партії товару визначається сторонами в інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту.
2.2. Ціна товару включає вартість зберігання і навантаження, тари, упаковки та маркування.
2.3. загальна вартість контракту складає 1 500 000 доларів США.
Пункт 3 розділу "Оплата товарів і порядок розрахунків" викладно в наступній редакції:
3.1. покупець здійснює оплату загальної вартості кожної окремої поставки, погодженої сторонами протягом 90 банківських днів після реалізації товару, у разі якщо інше не вказано в інвойсі.
3.2. валюта платежу - долар США.
Згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) Фрахт/перевезення оплачені до ( … назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватись під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, виключаючи змішані перевезення. Отже, за правилами поставки на умовах СРТ, витрати на доставку товару покладаються на продавця товару, в даному випадку на Компанію DEVELOPMENT MANUFACTURING FACTORY LIMITED.
З огляду на зазначене, суд вважає помилковими доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження понесених ним витрат на поставку товару та відсутності інформації щодо ціни яка сплачена, оскільки відповідно до умов контракту станом на час здійснення митного оформлення покупцем не було здійснено оплату поставленого товару.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б вказували на те, що у ціну контракту не включено витрати продавця на перевезення товару, а не зазначення таких витрат в контракті, інвойсі, на переконання суду, не є свідченням про їх не включення за умовами поставки CPT.
Між тим, щодо відмінностей умов поставки згідно контракту - СРТ-Кіеv та умов поставки наведеної у прайс-листі - FOB, суд зазначить наступне.
Згідно із правилами Інкотермс 2010 ціна FOB передбачає, що продавець включає в ціну товару усі витрати з доставляння товару до порту відправлення і його навантаження на борт судна. Решту витрат і ризики щодо втрати чи ушкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB також застосовують тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Суд звертає увагу, що митним органом жодним чином не аргументовано, яким чином дана відмінність виплинула або могла вплинути на ціну товару за контрактом.
Суд наголошує, що як за умовами CPT, так і за умовами FOB витрати на перевезення товару здійснює продавець. Відмінним є застосування FOB тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що такі відмінності виплинули на митну вартість товарів відповідачем до суду не надано.
Окрім цього, суд вказує, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 МК України, який має надати декларант під митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару. Прайс-лист це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами.
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №825/15796/16.
Що ж стосується тверджень митного органу в частині відсутності в інвойсі умови оплати товару, у той час коли, умовами контракту такі умови визначені, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Контракту ціна на товар визначена в інвойсах.
Пунктом 3.1 Додаткової угоди №1 до Контакту №1312/2018 від 22.01.2019 встановлено, що покупець здійснює оплату товару загальної вартості кожної окремої поставки, узгодженої сторонами, на протязі 90 банківських днів після реалізації товару, якщо інше не вказано в інвойсі.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що умови оплати товару за загальним правилом визначені Додатковою угодою №1 до контакту №1312/2018 від 22.01.2019.
В той же час, такі умови можуть бути визначені в інвойсі, однак, у випадку їх не зазначення умови оплати товару застосовуються ті, які визначені Додатковою угодою №1 до Контакту №1312/2018 від 22.01.2019.
З урахуванням наведеного, на переконання суду, доводи митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
З приводу наданих позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини суд зазначає про те, що останні не є обов'язковими документами в розумінні положень частини 2 статті 53 МК України.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Слід зазначити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Водночас, такі документи містять всі необхідні відомості для визначення митної вартості товару за основним методом.
Під час судового розгляду справи митний орган зазначив, що поданий позивачем до митного оформлення інвойс від 28.12.2021 №HKUA-2812/2021/118 не містить відмітки посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні , які передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012. Даний факт підтверджує те, що вищезазначені документи не надавались митному органу в пункті пропуску разом з товаром під час здійснення митного контролю, що не дає митному органу можливості впевнитись, що вказаний документ прямував разом с товаром, а не був виготовлений на території України. Таким чином вищевказаний інвойс має ознаки підробки, що в свою чергу не може бути покладений Позивачем в основу Позову, як доказ підтвердження дійсної митної вартості товару.
Частиною 2 статті 51 МК України визначено, що рахунок-фактура (інвойс) є обов'язковим документом, який подається декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості.
Інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі в обов'язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, і т.п.
Наданий позивачем інвойс від 28.12.2021 №HKUA-2812/2021/118 містить всю вищевказану інформацію. В той же час жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язковості проставлення компетентним органом іноземної держави печаток на інвойсі.
Тому вказане зауваження відповідача не ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до приписів пункту 5 частини 5 статті 54 МК України митний орган має право перевірити його автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов?язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур. Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок митного орану суд вважає необґрунтованим.
Відповідачем не доведено, що відомості, які зазначені у відповідних висновках вказують на заниження позивачем митної вартості товарів.
Приймаючи до уваги наведене суд вважає доводи митного органу в цій частині, як підстави для коригування митної вартості товарів безпідставними.
На переконання суду, позивачем під час митного оформлення товарів надано документи у відповідності до частини 2 статті 53 МК України, які, в свою чергу, в повній мірі підтверджують заявлену ним митну вартість за ціною контракту (договору).
Окрім цього, не можуть бути взяті до уваги посилання митного органу на неможливість застосування попередніх методів і визначення митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях за митними деклараціями, що наведені у спірних рішеннях, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.
Разом з цим, суд при вирішенні спору по суті враховує, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.
Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці UA100180/2022/000004/2 від 23.02.2022 про коригування митної вартості товарів.
Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
VІ. Судові витрати.
Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача судові витрати в сумі 10 481,00 грн., з яких 2 481,00 грн. сплачений судовий збір та 8 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовій збір у розмірі 2 481,00 грн.
Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений позивачем, стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено в частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, між Адвокатським бюро «Повразюк та партнери» (надалі - Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (надалі - Клієнт) укладений Договір про надання правової допомоги №004-МВ від 06.05.2022, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро зприймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до рахунку №015 від 06.05.2022 та платіжного доручення №4525 від 25.05.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю « Укрвіпсервіс» сплачено на рахунок Адвокатського бюро «Повразюк та партнери» 8 000,00 грн.
Крім того, позивач надав заключну виписку за період з 25.05.2022 по 25.05.2022 та акт прийому наданих послуг від 20.06.2022.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 8 000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 5 000,00 грн.
Наведене узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та інших.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100180/2022/000004/2 від 23.02.2022 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвіпсервіс» (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 37687219) судові витрати в розмірі 7481 (сім тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп., з яких судовий збір у розмірі 2481,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.