27 серпня 2025 року м. Київ справа №320/12811/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового
виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства
юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача по списанню із рахунку позивача, який використовується для зарахування пенсії по інвалідності, є порушенням прав позивача коштів в сумі 164410,10 грн;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу списані з його рахунків кошти в сумі 164410,10 грн.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.03.2024 на виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4 від 14.06.2013 здійснено списання зі рахунку позивача грошових коштів в сумі 164410,10 грн.
Позивач пояснив, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито ВП НОМЕР_4 та в межах якого винесено постанову про стягнення виконавчого збору, визнано судом таким, що не підлягає виконанню. Оскільки списання коштів з рахунку позивача відбулось після визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає неправомірними дії зі стягнення відповідачем виконавчого збору, а стягнутий збір підлягає поверненню. Натомість відповідачем продовжуються дії, направлені на стягнення з позивача виконавчого збору.
Крім того, позивач наголосив на зверненні до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4 та про відкриття ВП НОМЕР_5, а тому, на його думку, відповідачем безпідставно списані кошти у сумі 164410,10 грн.
Також позивач стверджує, що відповідачем протиправно накладено арешт та списано кошти з рахунку, який використовується для зарахування пенсії по інвалідності.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що на виконанні у ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження ЗВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчих документів: виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 29.11.2011 по справі №2-2701/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 61163,31 доларів США; постанова ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві від 14.06.2013 НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 669984,76 грн (ВП НОМЕР_5). В ході примусового виконання ЗВП постановами державного виконавця було накладено арешт на кошти на рахунках, які обліковуються у банківських установах та належать позивачу. З огляду на невчинення позивачем дій, направлених на самостійне виконання виконавчих документів, відповідач зазначив про направлення платіжних інструкцій на примусове списання коштів з банківських рахунків боржника, які в подальшому були розподілені у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом направлення на погашення заборгованості по ВП НОМЕР_5.
Відповідач наголошує на тому, що постанова про стягнення з нього виконавчого збору не була предметом оскарження у суді.
Щодо відсутності підстав для стягнення коштів з рахунків, призначених для виплати пенсії по інвалідності, відповідач наголосив, що із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій в межах спірних ВП позивач звернувся лише 05.04.2024, тобто після вчинення спірних дій.
Враховуючи означені обставини, відповідач вважає правомірними спірні дії, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
15.08.2024 до суду надійшли матеріали виконавчих проваджень.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
19 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення про задоволення позову Банку та солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором № 46/ФКВ-07 від 13 грудня 2007 року у розмірі 868926,18 доларів США, що станом на 19 серпня 2010 року за офіційним курсом Національного Банку України становить 6698027,56 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 грн та 120,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2-3741/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованості за кредитним договором № 46/ФКВ-07 від 13 грудня 2007 року у розмірі 868926,18 доларів США, що станом на 19 серпня 2010 року за офіційним курсом Національного Банку України становить 6698027,56 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 грн та 120,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Боржником в означеному виконавчому листі вказано ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця від 24.12.2010 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2-3741/10, виданого 20.12.2010.
Постановою державного виконавця від 14.06.2013 ВП НОМЕР_4 на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 669984,76 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2015 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача з ТОВ «Український промисловий банк» на ТОВ «ІФГ Капітал».
Постановою державного виконавця від 04.02.2016 ВП НОМЕР_4 замінено сторону виконавчого провадження, а саме, стягувача ТОВ «Український промисловий банк» на ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал».
Постановою державного виконавця від 20.03.2023 ВП НОМЕР_4 замінено стягувача на ТОВ «ІФГ Капітал».
24.04.2023 відповідачем зареєстровано заяву про зняття арешту з коштів на рахунку, мотивовану тим, що 16.03.2023 АТ КБ «Приватбанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що кошти на банківському рахунку № НОМЕР_1 , на яку він отримує пенсійні виплати, заблоковано, з проханням зняти арешт з означеного рахунку. До заяви долучено довідку АТ КБ «Приватбанк» про те, що на вказаний рахунок позивач отримує пенсійні виплати.
Листом від 09.05.2023 №5701 представника позивача повідомлено, що в межах виконавчого провадження державний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також вказано, що державний виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. В означеному листі відповідачем також процитовано положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023.
Постановою державного виконавця від 01.06.2023 ВП НОМЕР_4 у зв'язку з надходженням заяви ТОВ «ІФГ Капітал» від 11.05.2023 ВП НОМЕР_4 про повернення виконавчого документа стягувачу, виведено ВП НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №2-3741/10, виданого 20.12.2010 Печерським районним судом міста Києва, із зведеного ВП НОМЕР_6, яке веде ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця від 01.06.2023 ВП НОМЕР_4 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з надходженням заяви від ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» від 11.05.2023 ВП НОМЕР_4 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист №2-3741/10, виданий 20.12.2010 Печерським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Український промисловий банк» 6699847,56 грн. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Постановою державного виконавця від 02.06.2023 ВП НОМЕР_5 відкрито ВП НОМЕР_5 з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 658890,41 грн згідно постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4, виданого 14.06.2013 ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві.
Постановою від 08.09.2023 ВП НОМЕР_5 на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №757/6863/23-ц, яка набрала законної сили 20.07.2023, визнано таким, що не підлягає виконанню виданий Печерським районним судом міста Києва виконавчий лист №2-3741/10 від 20.12.2010 про стягнення, зокрема з позивача заборгованості.
14.09.2023 відповідачем зареєстровано заяву представника позивача про закриття ВП НОМЕР_5 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 658890,41 грн на підставі постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4, виданої 14.06.2013, у зв'язку з винесенням ухвали суду про визнання виконавчого листа №2-3741/10 від 20.12.2010 таким, що не підлягає виконанню.
Листом відповідача від 28.09.2023 НОМЕР_5/4 за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що з огляду на те, що ВП НОМЕР_4, в межах якого 14.06.2013 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 669984,76 грн, на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не закінчувалось, посилання позивача на частину сьому статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним, а заява про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_5 залишається без задоволення.
Вважаючи дії зі списання коштів з рахунку протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону.
Так, згідно з частинами першою та другою статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для списання з рахунку позивача коштів в сумі 164410,10 грн слугувало виконання у примусовому порядку постанови державного виконавця від 14.06.2013 ВП НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору з боржника (позивача) у розмірі 669984,76 грн.
Означена постанова була виконавчим документом в межах ВП НОМЕР_5, відкритого постановою від 02.06.2023.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2023 у справі №757/6863/23-ц, яка набрала законної сили 20.07.2023, визнано таким, що не підлягає виконанню виданий Печерським районним судом міста Києва виконавчий лист №2-3741/10 від 20.12.2010 про стягнення, зокрема з позивача заборгованості.
Постановою державного виконавця від 08.09.2023 ВП НОМЕР_5 відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Постановою державного виконавця від 28.12.2023 ВП НОМЕР_5 приєднано ВП НОМЕР_5 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4, виданої 14.06.2013, до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, яке веде ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ).
Постановою державного виконавця від 29.02.2024 ВП НОМЕР_7 накладено арешт на грошові кошти/електроні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Розпорядженням відповідача від 05.03.2024 НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 8122,49 грн, що надійшли 14.10.2014, 3118,98 грн, що надійшли 01.03.2024, 164110,61 грн, що надійшли 04.03.2024, 3839,33 грн, що надійшли 04.03.2024 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконання виконавчого документа НОМЕР_4, виданого 14.06.2013 необхідно перерахувати: 170999,92 грн виконавчого збору на вказаний у розпорядженні рахунок та 69 грн витрат виконавчого провадження на вказаний у розпорядженні рахунок.
Постановою державного виконавця від 05.04.2024 ВП НОМЕР_7 визначено для боржника - ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Приватбанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, керуючись пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділом ХІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2012 за №489/20802 (зі змінами).
Водночас, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №320/32317/23 за позовом ОСОБА_1 до ВПВР УЗПВР у м. Києві та Київській області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.06.2023 НОМЕР_5 про відкриття виконавчого провадження, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 від 02.06.2023.
Означена постанова мотивована відсутністю у державного виконавця правових підстав розпочинати процедуру примусового стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки зміни, внесені Законом №2475-VIII від 03.07.2018, погіршили становище боржника, а також враховуючи те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом №2-3741/10, виданого 20.12.2010 Печерським районним судом м. Києва про стягнення солідарно на користь ТОВ «Український промисловий банк» 6698027,56 грн.
Колегія суддів звернула увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який був ним визначений, а отже, постанова про відкриття виконавчого провадження з метою стягнення такого виконавчого збору не відповідає вимогам законодавства та не може вважатись правомірною.
Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець приймаючи спірну постанову не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/685/19, від 15 червня 2023 року у справі № 420/2013/22, від 06 вересня 2023 року у справі №160/11725/22, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.
Частиною четвертою статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав розпочинати процедуру стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_5, зокрема і стягувати з позивача спірну суму коштів в рахунок погашення виконавчого збору.
Враховуючи встановлений судовим рішенням преюдиційний факт відсутності у відповідача підстав для стягнення з позивача виконавчого збору, у суду наявні підстави вважати протиправними вчинені відповідачем дії зі списання із рахунку позивача, коштів в сумі 164410,10 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача зі списання із рахунку позивача коштів в сумі 164410,10 грн.
Оскільки чинними нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, порядок повернення стягнутого виконавчого збору з підстав, визначених у ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено, враховуючи, що в розумінні норм ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 29 Бюджетного кодексу України виконавчий збір є збором і доходом Державного бюджету України, суд вважає, що до спірних правовідносин щодо повернення виконавчого збору може бути застосований Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Згідно з п. 2 Порядку, останній визначає процедури: повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями); перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок.
За змістом положень п. 5 Порядку повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341.
У разі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та/або місцевих бюджетів з єдиного рахунка з причин технічних та/або методологічних помилок під час формування реєстру платежів з єдиного рахунка в розрізі окремого платника у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунка згідно з Податковим кодексом України, до Казначейства подається повідомлення відповідно до Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 321.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету сплачених сум митних, інших платежів та пені, контроль за справлянням яких покладено на органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25 жовтня 2019 року № 454).
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
У разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці сьомому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Представництво законних інтересів платника з питань повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), у тому числі для отримання коштів, може здійснювати уповноважена особа на підставі закону або довіреності відповідно до Цивільного кодексу України (далі - уповноважена особа) з обов'язковим наданням документа, що підтверджує відповідні повноваження, оформленого відповідно до вимог законодавства, або копії такого документа, засвідченої належним чином.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Тобто, обов'язковою передумовою для повернення коштів, зокрема і в межах спірних відносин, в силу вимог Порядку №787 є звернення платника з відповідною заявою про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, визначеної означеним Порядком.
Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача у відповідності до законодавчо визначеного порядку з відповідною заявою про повернення коштів з бюджету, визначеного Порядком №787 як обов'язкової передумови для вчинення відповідачем подальших дій, направлених на повернення помилково стягнутих з нього коштів в межах ВП НОМЕР_5.
Оскільки відповідач ще не ухвалював рішення за результатами розгляду заяви позивача, поданої у відповідності до вимог Порядку №787 про повернення коштів з бюджету, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі списання із рахунку позивача коштів в сумі 164410,10 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Жук Р.В.