27 серпня 2025 року м. Київ справа №320/18314/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог.
Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 01.12.2023 ВП НОМЕР_3.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність підстав для накладення штрафу спірною постановою, оскільки державний виконавець вправі накладати штраф лише у разі невиконання рішення суду без поважних причин. В свою чергу, позивач пояснив, що повідомляв відповідача про обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення та просив відкласти проведення виконавчих дій в межах ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №752/16309/19.
Позивач стверджує, що станом на момент відкриття ВП НОМЕР_3 не мав відповідних повноважень на виконання виконавчого листа №752/16309/19.
Крім того, позивач стверджує про відсутність у відповідача підстав для накладення штрафу у розмірі 26 800 грн у зв'язку з тим, що законодавчо не передбачено накладення штрафу у такому розмірі.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на його адресу копії ухвали про відкриття провадження у справі. Надав матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.07.2024 року до суду надійшли матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
08 вересня 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №752/16309/19 про зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Український професійний банк», включивши до нього грошові вимоги ОСОБА_1 за договором банківського вкладу «Лояльний» №332942, особовий рахунок НОМЕР_1 , рахунок нарахований процентів НОМЕР_2 від 15.03.2015. Стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк».
Постановою заступника начальника Дніпровського РВ ДВС від 16.09.2020 ВП НОМЕР_3 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №752/16309/19, виданого 08.09.2020 Шевченківським районним судом міста Києва.
Державним виконавцем направлено на адресу Уповноваженої особи вимогу від 02.10.2020 із зобов'язанням надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.
Крім того, повідомлено про обов'язок письмово повідомляти про повне чи часткове самостійне виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця перебування. Одночасно роз'яснено, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2023 №60-229/23 відповідача повідомлено, що на даний момент наявні обставини, що унеможливлюють виконання вимоги державного виконавця Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює безпосереднє виведення ПАТ «УПБ» з ринку, що полягають у наступному.
Згідно АСВП боржником у виконавчому провадженні є Уповноважена особа ФГВФІ на ліквідацію ПАТ «УПБ», щодо якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
На підставі постанови правління НБУ від 28.08.2015 №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією ФГВФІ прийнято рішення від 28.08.2015 №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УПБ» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УПБ» та призначено уповноважену особу ФГВФО.
Відповідно до Рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 27.08.2020 №1593 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «УПБ» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Рішення №1627) повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «УПБ» до ЄДРПОУ вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.
Таким чином, Уповноважена особа на ліквідацію ПАЬТ «УПБ», а після відкликання повноважень Уповноваженої особи Фонд безпосередньо виконували повноваження органу управління ПАТ «УПБ», тобто, були його керівником та представником.
Постанова про відкриття ВП НОМЕР_3 була винесена 16.09.2020, тобто після відкликання банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації ПАТ «УПБ». Таким чином, на виконання п. 4, п. 11 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ мав бути повернутий стягувачу органом ДВС без прийняття до виконання, а відкрите виконавче провадження закінчено відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, процедура внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів згідно рішення суду, яке набрало законної сили передбачає вчинення дій не тільки Уповноваженою особою на ліквідацію банку та/або Фондом, а передусім стягувачем.
Так, є 2 законодавчо передбачених шляхи для внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів після початку здійснення процедури ліквідації неплатоспроможного банку, а саме:
1) заявником (стягувачем) має бути подана заява разом із засвідченою судом копією рішення суду, що набрало законної сили в порядку абз. 21 п. 1 розд. VII Положення №3711;
2) державним або приватним виконавцем в порядку п. 4 ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» мають вчинятися дії щодо направлення оригіналу виконавчого листа уповноваженій особі Фонду (абз. 22 п. 1 розд. VII Положення №3711).
Таким чином, не вжиття заявником (стягувачем) або державним/приватним виконавцем однієї із запропонованих вище дій унеможливлюють виконання судового рішення.
Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.07.2020 №1388 затверджено ліквідаційний баланс банку та ухвалено остаточний звіт про виконання ліквідаційної процедури.
Згідно з частиною третьою статті 53 Закону, з моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна процедура банку вважається завершеною.
Відповідно до статті 52 Закону, вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
У зв'язку із затвердженням ліквідаційного балансу банку та ухвалення остаточного звіту про виконання ліквідаційної процедури Фонд закрив накопичувальний рахунок ПАТ «УПБ». Відтак, ліквідаційна процедура банку є завершеною в силу вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що в даному випадку свідчить про неможливість внесення будь-яких змін до реєстру акцептованих вимог ПАТ «УПБ».
Лист від 04.09.2023 №60-10384/23 аналогічного змісту направлено на адресу відповідача Фондом.
Постановою державного виконавця від 01.12.2023 ВП НОМЕР_3 за невиконання рішення суду №752/16309/19 на боржника (позивача) накладено штраф у розмірі 26 800,00 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно зі ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII установлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно з п. 1, 5 ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно зі ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За змістом ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що обов'язку сторони виконавчого провадження повідомити державного виконавця про існування обставин, визначених ч. 4, п. 5 ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII, передує обов'язок державного виконавця належним чином повідомити боржника про початок примусового виконання рішення.
Частиною 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду викладені у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2020 №1388 «Про деякі ліквідації ПАТ «УПБ» затверджено ліквідаційний баланс банку та ухвалено остаточний звіт про виконання ліквідаційної процедури.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2020 №1593 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «УПБ», делеговані Грошовій С.В.. Визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» до моменту внесенні запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «УПБ» до ЄДРПОУ здійснювати Фондом безпосередньо.
За змістом чч. 1-5 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.
Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.
Не пізніше наступного робочого дня після затвердження ліквідаційного балансу банку та/або внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження ліквідаційного балансу банку та/або припинення банку як юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
Таким чином, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, відповідно, вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.
Таким чином, на момент відкриття державним виконавцем виконавчого провадження НОМЕР_3 (16.09.2020) з примусового виконання виконавчого листа №752/16309/19 ліквідаційна процедура ПАТ «УПБ» була завершена у зв'язку із затвердженням ліквідаційного балансу станом на 15.07.2020 та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «УПБ» рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23.07.2020 №1388
В контексті викладених норм законів України «Про виконавче провадження», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд дійшов висновку, що завершення ліквідаційної процедури ПАТ «УПБ» є об'єктивною причиною, яка унеможливлює чи ускладнюють виконання рішення.
Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2020 ВП НОМЕР_3 прийнята державним виконавцем після затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «УПБ», суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної постанови про накладення штрафу критеріям правомірності рішення, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 01.12.2023 ВП НОМЕР_3.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 19017842) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, вул. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Жук Р.В.