27 серпня 2025 року справа №320/2291/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не розгляду заяви про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (позивача) й відмови у контрольному обстеженні та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби;
- зобов'язати відповідача Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву про оскаржене рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (позивача) й забезпечити контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.08.2024 №37/20582, яким позивача було визнано придатним до військової служби, було прийнято з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008. Зокрема, при прийнятті рішення не було враховано низку медичних документів, які підтверджують наявність у позивача хронічних захворювань, що, на його думку, унеможливлюють проходження військової служби. Серед таких захворювань позивач зазначає: синдром Рейно верхніх та нижніх кінцівок (стаття 42 "а" Розкладу хвороб), двостороннє варикоцеле з гіпоплазією лівого яєчка, хронічний простатит, внутрішній геморой 2 ступеня, тендопатії плечового суглоба та інші.
Позивач стверджує, що під час проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 не було проведено повного медичного обстеження, не враховано результати попередніх досліджень, не здійснено аналізів, передбачених пунктом 3.4 Положення №402, а також не забезпечено належного огляду лікарем-хірургом. Крім того, рішення ВЛК було прийнято без урахування окремої думки членів комісії, що суперечить вимогам пункту 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402.
У зв'язку з цим позивач звернувся до ЦВЛК ЗС України з заявою про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке, на його думку, також було прийнято з порушенням процедури. Зокрема, позивач зазначає, що в довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.11.2024 №30/27/877 його було визнано тимчасово непридатним до військової служби до 08.01.2025 на підставі статей 44, 68в, 61в Розкладу хвороб, без врахування основного діагнозу - синдрому Рейно, який передбачений окремою статтею 42 "а". Позивач наголошує, що така постанова не відповідає вимогам пункту 44 Розкладу хвороб, який передбачає прийняття рішення "непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців".
Позивач також зазначає, що під час проходження повторного медичного огляду у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також під час дообстеження у КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва" та Національному науковому центрі хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, було підтверджено наявність у нього хронічного захворювання - синдрому Рейно, зі значним порушенням мікроциркуляції, що, на його думку, є підставою для визнання його непридатним до військової служби. Проте, як стверджує позивач, ЦВЛК ЗС України не врахувала ці медичні висновки, не провела додаткового обстеження, не винесла постанову, передбачену Положенням №402, а лише надала відповідь у формі листа, в якому зазначила, що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 є обґрунтованим.
Позивач вважає, що така відповідь не є належним рішенням у розумінні Положення №402, оскільки ЦВЛК ЗС України має повноваження переглядати, скасовувати або змінювати постанови ВЛК, а також призначати контрольне обстеження. Відсутність таких дій, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Позивач також наголошує, що ЦВЛК ЗС України не має дискреційних повноважень щодо вибору варіанту реагування, а зобов'язана діяти відповідно до вимог Положення №402.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ЦВЛК ЗС України щодо нерозгляду його заяви, зобов'язати відповідача розглянути заяву по суті та забезпечити контрольне обстеження і медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
20.01.2025 позивачем разом із позовною заявою подано заяву від 20.01.2025 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії повістки, оформленою та врученою ІНФОРМАЦІЯ_4 №102/12/23 на проходження ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військово-лікарської комісії, дії постанови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , викладеною у формі довідки №30/27/87 від 26.12.2024 та листа Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 07.01.2025 №598/9/621;
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії щодо оформлення та вручення позивачу повісток на проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також вчиняти дії щодо призову позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу по мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №320/2291/25.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 20.01.2024, зареєстровано в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 20.01.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 25.02.2025, витребувано докази від сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 від 20.01.2024 відмовлено.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням представника позивача на 18.03.2025.
18.03.2025 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді. Призначено наступне судове засідання на 03.04.2025.
У судове засідання, призначене на 03.04.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 повторно витребувано докази у справі від відповідача, судове засідання відкладено на 06.05.2025.
У судове засідання, призначене на 06.05.2025, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 у зв'язку з невиконанням відповідачем ухвал Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025, від 03.04.2025 щодо надання витребуваних судом доказів застосовано до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України штраф у розмірі 3028,00 грн на рахунок Державної судової адміністрації України.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 судове засідання відкладено на 24.06.2025.
19.05.2025 канцелярією суду зареєстровано заяву відповідача про надання витребуваних матеріалів на виконання вимог ухвали суду.
Крім того, 19.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про виконання ухвали суду та відзив на позовну заяву, згідно з яким Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (далі - ЦВЛК) заперечує проти позову ОСОБА_1 в повному обсязі, вважаючи його вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач зазначає, що позивачу було проведено медичний огляд у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатами якого, на підставі статей 44, 68в, 61в графи II Розкладу хвороб, прийнято постанову: "Тимчасово непридатний до військової служби до 08.01.2025 року", що оформлено довідкою ВЛК від 08.11.2024 №30/27/877. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до ЦВЛК зі скаргою, в якій просив скасувати постанову ВЛК та винести нову, якою визнати його непридатним до військової служби або направити на повторне медичне обстеження за участю незалежних експертів.
ЦВЛК повідомляє, що за результатами розгляду скарги позивача, разом із доданими медичними документами, листом від 07.01.2025 №598/9/621 було надано відповідь, в якій роз'яснено, що постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008. Всі діагностовані захворювання були зазначені та враховані належним чином, а наявність у позивача інших захворювань, які могли б змінити ступінь його придатності до військової служби, не підтверджена медичною документацією. Відтак, підстави для скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивач раніше вже звертався до ЦВЛК із заявою про оскарження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленої довідкою від 02.08.2024 №37/20582, згідно з якою його було визнано придатним до військової служби. За результатами розгляду цієї заяви, листом ЦВЛК від 13.09.2024 №578/9/20661 її було направлено за належністю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, на думку відповідача, свідчить про належне реагування на звернення позивача та забезпечення повторного медичного огляду.
ЦВЛК наголошує, що відповідно до пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 комісія має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати постанови будь-якої ВЛК. При цьому форма рішення не встановлена нормативно, тому воно може бути викладене у довільній формі, зокрема у формі листа-відповіді. Відповідач вважає, що надана позивачу письмова відповідь із роз'ясненням мотивів прийнятого рішення є належною формою реагування на звернення, яка відповідає вимогам законодавства.
У відзиві також зазначено, що порядок розгляду звернень громадян регулюється Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією Міністерства оборони України №735, а також главою 3 розділу І Положення №402. Відповідач стверджує, що скарга позивача була розглянута у встановленому порядку, з урахуванням наданих медичних документів, і за її результатами було прийнято рішення, яке доведено до позивача належним чином.
ЦВЛК звертає увагу на те, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у особи, а також її придатності або непридатності до військової служби, належить до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії. Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема у справах №810/5009/18 та №806/526/16, відповідно до яких суд не має повноважень оцінювати діагнози або підміняти рішення спеціалізованих медичних установ. Суд може перевіряти лише дотримання процедури прийняття рішення, але не його медичну обґрунтованість.
Відповідач також зазначає, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували порушення порядку проведення військово-лікарської експертизи. Відтак, на думку ЦВЛК, позовні вимоги є необґрунтованими, а дії комісії - правомірними, здійсненими у межах повноважень, у спосіб, передбачений законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги судове засідання відкладено на 15.07.2025.
У судове засідання, призначене на 15.07.2025 сторони не з'явились. Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 про застосування до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 02.08.2024 пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ). За результатами огляду, на підставі статей 426, 626 Розкладу хвороб, граф 1, 4, 10 таблиці діагностичних висновків, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято постанову про визнання позивача придатним до військової служби. Зазначене рішення оформлено довідкою ВЛК від 02.08.2024 №37/20582.
Позивач, не погодившись із висновком ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК) із заявою про оскарження зазначеної постанови. За результатами розгляду звернення, ЦВЛК листом від 13.09.2024 №578/9/20661 повідомила позивача про направлення його заяви за належністю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для проведення повторного медичного огляду.
08.11.2024 позивач пройшов повторний медичний огляд у ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами огляду, на підставі статей 44, 68в, 61в графи II Розкладу хвороб, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято постанову: "Тимчасово непридатний до військової служби до 08.01.2025 року". Зазначене рішення оформлено довідкою ВЛК від 08.11.2024 №30/27/877.
23.12.2024 позивач звернувся до ЦВЛК ЗС України зі скаргою, в якій просив скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою від 08.11.2024 №30/27/877, та винести нову постанову, якою визнати його непридатним до військової служби або направити на повторне медичне обстеження за участю незалежних експертів. Зазначене звернення зареєстровано у ЦВЛК 24.12.2024 за вхідним номером №3-14812.
26.12.2024 позивач подав додаткову заяву (клопотання), в якій просив ЦВЛК продовжити термін тимчасової непридатності до винесення остаточного рішення за результатами розгляду його скарги. Заява зареєстрована у ЦВЛК 30.12.2024 за вхідним номером №3-15072.
07.01.2025 ЦВЛК надала позивачу письмову відповідь у формі листа №598/9/621, в якому зазначено, що постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2024 №30/27/877 прийнято обґрунтовано, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800. У листі зазначено, що всі діагностовані у позивача захворювання були враховані належним чином, а наявність інших захворювань, які могли б змінити ступінь придатності позивача до військової служби, не підтверджена медичною документацією. Відтак, підстави для скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
Позивач вважає, що зазначена відповідь не є належним рішенням у розумінні Положення №402, оскільки ЦВЛК має повноваження переглядати, скасовувати або змінювати постанови ВЛК, а також призначати контрольне обстеження. Відсутність таких дій, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
У зв'язку з незгодою з відповіддю ЦВЛК та відсутністю, на думку позивача, належного реагування на його звернення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності ЦВЛК та зобов'язання вчинити певні дії.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами 2 - 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах.
Пунктом 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення №402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Відповідно до пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402 медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
У даній справі позивач вважає протиправною відмову ЦВЛК у задоволенні скарги про перегляд постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої довідкою від 08.11.2024 №30/27/877, якою його було визнано тимчасово непридатним до військової служби, а також бездіяльність ЦВЛК щодо нерозгляду заяви про перегляд постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.08.2024 №37/20582, не здійснення контрольного медичного обстеження, не встановлення ступеня придатності до військової служби з урахуванням наданих медичних документів, які, на думку позивача, підтверджують наявність хронічного захворювання, синдрому Рейно, що підпадає під статтю 42 "а" Розкладу хвороб і виключає можливість проходження військової служби.
Суд зазначає, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Так, у довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 №30/27/877 від 08.11.2024, винесеній після проходження повторного медичного огляду ОСОБА_1 , за встановленими діагнозами (статті 44, 68в, 61в графи II Розкладу хвороб) визначено тимчасову непридатність до військової служби до 08.01.2025.
При цьому, як зазначає позивач, у постанові не враховано основне захворювання - синдром Рейно верхніх та нижніх кінцівок, який, згідно з Розкладом хвороб, підпадає під статтю 42 "а" та передбачає непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців. Позивач наголошує, що ВЛК не надала належної оцінки цьому діагнозу, не провела повного обстеження, не здійснила аналізів, передбачених пунктом 3.4 Положення №402, а також не врахувала окрему думку членів комісії, що суперечить вимогам пункту 20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402.
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, до скарги, поданої до ЦВЛК, позивачем було додано медичні висновки, зокрема результати обстеження у КНП "Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва" та Національному науковому центрі хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, які підтверджують наявність у нього синдрому Рейно з порушенням мікроциркуляції, що, на його переконання, є підставою для визнання непридатності до військової служби. Також позивач надав документи, що свідчать про неповноту первинного медичного огляду, відсутність комплексного аналізу медичної документації, неузгодженість між висновками різних ВЛК, а також про те, що під час огляду не було враховано результати попередніх досліджень, які мали істотне значення для встановлення ступеня придатності.
Пояснення позивача щодо тривалого перебігу захворювання, його симптоматики, звернень за медичною допомогою, а також надані висновки спеціалізованих медичних установ, на його переконання, свідчать про наявність підстав для перегляду постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.08.2024 №37/20582, якою його було визнано придатним до військової служби.
Отже, судом констатується, що ЦВЛК, відповідно до листа від 07.01.2025 №598/9/621, скаргу ОСОБА_1 розглянуто в односторонньому порядку, лише на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2024 №30/27/877, без належної оцінки інших наданих позивачем до скарги додатків, без направлення запитів до медичних установ, які здійснювали обстеження, без витребування додаткових медичних записів, а також без узагальнення результатів військово-лікарської експертизи для з'ясування фактичних обставин, перебігу захворювання та його впливу на придатність до військової служби.
З оскаржуваного рішення відповідача не вбачається здійснення повного та всебічного аналізу з врахуванням всіх медичних показників щодо стану здоров'я позивача, зокрема згідно з результатами обстежень, здійснених під час процедури його медогляду і наявних захворювань.
Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет правильності поставленого діагнозу, наявність тих чи інших хвороб та їх оцінка за розкладом, виходить за межі судового розгляду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у від 13.06.2018 по справі №806/526/16.
При цьому, суд зауважує, що позивач, користуючись своїм правом, оскаржив висновок ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 до ЦВЛК.
За результатами розгляду зазначеної скарги, листом від 07.01.2025 №598/9/621, на підставі протоколу засідання комісії, ЦВЛК повідомила, що підстав для перегляду та скасування постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.11.2024 №30/27/877 немає, оскільки така, на думку ЦВЛК, прийнята обґрунтовано та відповідає вимогам Положення №402.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до 2.3.5 Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги позивача.
Водночас суд наголошує, що правовідносини, які виникли між сторонами цього спору, не можуть врегульовуватись Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), як на тому наполягає відповідач.
Так, за приписами частин 1, 2 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
У статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга).
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя).
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).
З урахуванням змісту заяв (скарг) позивача від 23.12.2024 (з доповненням від 26.12.2024), суд зазначає, що вона не підпадає під жодне з визначень, наведених у Законі України № 393/96-ВР «Про звернення громадян», та не є зверненням у розумінні зазначеного Закону з питань військово-лікарської експертизи. Натомість вона є скаргою, в якій позивач, не погодившись із висновками ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , викладеними у довідці від 08.11.2024 № 30/27/877, оскаржує її у порядку, передбаченому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, до ЦВЛК. Це дає підстави для висновку, що процедура розгляду такої скарги повинна проводитись відповідно до зазначеного нормативного акту, а не у порядку, передбаченому Законом № 393/96-ВР.
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 402 дає суду підстави прийти до висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому скаржник може оскаржити у відповідності до пункту 2.3.5 Положення № 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Наведені обставини свідчать про поверхневість проведеного ЦВЛК розгляду скарги позивача та необґрунтованість прийнятих висновків, а вказана розбіжність не може бути усунута судом.
Враховуючи підстави заявленого позову та предмет оскарження, обставини, що досліджувалися відповідачем під час розгляду скарги ОСОБА_1 відповідно до протоколу засідання ЦВЛК, перегляду ЦВЛК і ретельній перевірці їх обґрунтованості, відповідач мав прийняти постанову ЦВЛК.
Щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ЦВЛК забезпечити контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби суд зазначає таке.
З огляди на приписи Положення №402 саме ЦВЛК ЗСУ уповноважена не лише організовувати контрольне обстеження, а й приймати відповідну постанову за результатами розгляду скарги.
Таким чином, найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є зобов'язання відповідача не лише провести обстеження, а й прийняти постанову відповідно до вимог Положення № 402, що передбачає: оцінку наданих медичних документів; можливість направлення на додаткове обстеження; прийняття мотивованого рішення (постанови) щодо ступеня придатності до військової служби.
Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема з позицією Великої Палати у справі № 990/150/23 від 22.02.2024, де зазначено, що суд має забезпечити ефективний захист прав позивача, навіть якщо це виходить за межі формального формулювання позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас відповідачем не надано належних та достатніх обґрунтувань щодо причин допущених порушень, не спростовано зазначені порушення та не доведено відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість прийнятих рішень, які істотно впливають на права та правові інтереси позивача.
Ураховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.01.2025.
Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної у розмірі 1 211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024.
3. Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про оскарження рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідки №30/27/877 військово-лікарської комісії) від 26.12.2024 з прийняттям постанови відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.