ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" серпня 2025 р. справа № 300/2868/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2025 № 092650008354 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 27.03.2025 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2025 № 092650008354 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Разом з тим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2025 № 092650008354 позивач вважає протиправним, оскільки до пільгового стажу за Списком №2 пенсійним органом протиправно не враховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (запис №3-5) період роботи ОСОБА_1 в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 (3 роки 7 місяців 16 днів) на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції, так як зазначена посада (2140000а-18455) входить до Списків №2, які затвердженні постановами Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, Кабінету Міністрів України від 16.01.2003. На думку позивача, посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду роботи у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом. При цьому, записи у трудовій книжці не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень. Крім того, позивач звертає увагу на те, що він позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку за спірний період, оскільки підприємство згідно постанови Господарського суду Харківської області у справі №5023/4144/11 від 06.06.2011 ВАТ «Львівенергоремонт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2. Припинено діяльність ВАТ «Львівенергоремонт» 04.12.2015. На думку позивача, не можливість надання уточнюючої довідки, а також документів, які б підтверджували проведення атестації робочих місць не може мати наслідком позбавлення позивача права на пільгову пенсію. Крім того зазначив про те, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГУ ПФУ в Житомирській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 06.05.2025. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що згідно з наданими документами, вік заявника на дату звернення становить 55 років, страховий стаж становить 37 років 01 місяць 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 09 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу за списком №2 не зараховано період роботи в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. Станції, оскільки документально не підтверджено повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 (додаток №5) також відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Таким чином, рішенням Головного управління Пенсійного фронду України в Житомирській області №092650008354 від 04.04.2025 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.32-34).
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечив проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позов та зазначив про те, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу. Посада слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції віднесена до Списків № 2 (код посади 2140000а-18455, розділ ХІІІ), які були затвердженими та діяли у цей період і на даний час також (постановами Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162). При цьому, позивач позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку за спірний період, оскільки підприємство згідно постанови Господарського суду Харківської області у справі №5023/4144/11 від 06.06.2011 ВАТ «Львівенергоремонт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2. Припинено діяльність ВАТ «Львівенергоремонт» 04.12.2015. Згідно Інформаційної довідки від 29.05.2025 № Л-1232/07-12 від Державного архіву Львівської області документи ВО «Львівенергоремонт» в Державний архів Львівської області не надходили, тому підтвердити стаж в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 неможливо. Також, із змісту листа-відповіді архівного управління Львівської районної державної адміністрації від 21.05.2025 № 883/01-14, позивача повідомлено про те, що документи УДВП «Львівенергоремонт» на зберігання не поступали, тому довідку про підтвердження трудового стажу в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт неможливо. На думку позивача, не можливість надання уточнюючої довідки, не може мати наслідком позбавлення позивача права на пільгову пенсію. Щодо відсутності записів щодо характеру виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Найменування посади, яка віднесена до Списків № 2 (код посади 2140000а-18455, розділ ХІІІ), які були затвердженими та діяли у цей період і на даний час також (постановами Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162), є підтвердженням характеру виконуваної роботи. Разом з тим зазначив, що трудова книжка не містить записів про те, що позивач у спірний період працював неповний робочий день чи інформацію про те, що займаючи посаду віднесену до Списку № 2 позивач виконував якусь іншу роботу не шкідливого характеру, чи взагалі працював на іншій посаді чи іншому підприємстві. При цьому вказав, що відповідачем не надано доказів того, що робота позивача у спірний період не шкідливого характеру та не віднесена до Списків № 2. Також зазначив, що матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про спірний період роботи позивача. Крім того вказав, що в оскаржуваному рішенні не вказано, причини незарахування спірного періоду роботи позивача та необхідність надання додаткових документів. Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити (а.с.84-85).
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.03.2025 звернувся із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2025 № 092650008354 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У рішенні пенсійний орган зазначив, що згідно з наданими документами, вік заявника на дату звернення становить 55 років, страховий стаж становить 37 років 01 місяць 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 09 років 09 місяців 18 днів.
Також із розрахунку стажу судом встановлено, що відповідачем зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 28.03.1996 по 27.11.2001 (5 років 08 місяців 00 днів), з 26.12.2002 по 14.04.2003 (3 місяці 19 днів), з 15.04.2003 по 11.02.2007 (3 роки 9 місяців 28 днів). При цьому, період роботи ОСОБА_1 з 10.08.1992 по 25.03.1996 (3 роки 7 місяців 16 днів) зараховано до страхового стажу позивача та водночас не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 (а.с.83).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058).
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналіз вищенаведених норм законодавства вказує, що для зарахування певної роботи із шкідливими і важкими умовами праці до пільгового стажу передусім потрібно підтвердити, що виконання цієї роботи дає право на пільгову пенсію, тобто, що виконані всі умови, зазначені в статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:
- зайнятість у шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня (час простою, відпустки без збереження заробітної плати, тощо до пільгового стажу не зараховуються);
- виконувана робота відповідає Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;
- підтвердження пільгової роботи результатами атестації робочих місць.
Оскаржуване рішення №092650008354 від 04.04.2025 вказує на підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, а саме відсутність у позивача необхідного пільгового стажу.
При цьому, спірним у даному випадку є період роботи ОСОБА_1 в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 (3 роки 7 місяців 16 днів) на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції який підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2 та, як наслідок, з урахуванням такого стажу - право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Досліджуючи висновки відповідача, які стали причиною у відмові позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок №637).
У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 10 Порядку №637 застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637).
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки Відомості про роботу пишеться: прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 міститься запис «№3-6» про те, що позивач працював в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 (3 роки 7 місяців 16 днів) на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції (а.с.15-21).
При цьому, суд зазначає, що у спірні періоди роботи позивача зазначена посада віднесена до Списків № 2 (код посади 2140000а-18455, розділ ХІІІ), які були затвердженими та діяли у цей період, постановами Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162).
Відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Разом з тим, трудова книжка не містить записів про те, що позивач у спірний період працював неповний робочий день чи інформацію про те, що займаючи посаду віднесену до Списку № 2 позивач виконував якусь іншу роботу не шкідливого характеру, чи взагалі працював на іншій посаді чи іншому підприємстві.
Також, відповідач не ставить під сумнів період роботи позивача в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції, оскільки такий згідно розрахунку стажу зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 (а.с.83).
Відтак, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у спірні періоди на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках №2, чинних у відповідні періоди часу.
При цьому, позивач позбавлений можливості отримати уточнюючу довідку за спірний період, оскільки підприємство згідно постанови Господарського суду Харківської області у справі №5023/4144/11 від 06.06.2011 ВАТ «Львівенергоремонт» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2. Припинено діяльність ВАТ «Львівенергоремонт» 04.12.2015.
Згідно Інформаційної довідки від 29.05.2025 № Л-1232/07-12 від Державного архіву Львівської області документи ВО «Львівенергоремонт» в Державний архів Львівської області не надходили, тому підтвердити стаж в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 неможливо.
Також, із змісту листа-відповіді архівного управління Львівської районної державної адміністрації від 21.05.2025 № 883/01-14, позивача повідомлено про те, що документи УДВП «Львівенергоремонт» на зберігання не поступали, тому довідку про підтвердження трудового стажу в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт неможливо.
Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що не можливість надання уточнюючої довідки, не може мати наслідком позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Також, посилання позивача на Порядок підтвердження періодів пільгової роботи у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року за № 18-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105) є безпідставним, оскільки як уже зазначалося у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 міститься запис «№3-6» про те, що позивач працював в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 (3 роки 7 місяців 16 днів) на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції, яка у свою чергу віднесена до Списків № 2 (код посади 2140000а-18455, розділ ХІІІ), які були затвердженими та діяли у цей період, постановами Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10 та від 11.03.1994 № 162).
Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу по Списку №2 з підстав відсутності документів про результати атестації робочих місць за умовами праці, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Згідно п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
У відповідності до п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.
Більше того Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач у даній справі є саме суб'єкт владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок пенсійними органами, в частині пільгового стажу роботи позивача із первинними документами таких підприємств чи архівів, матеріали справи не містять.
Так, приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, що:
- Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає пенсії;
- Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач не позбавлений права, а в розумінні положень процесуального закону і обов'язку, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отримання таких документів.
Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування відповідачем у колишніх роботодавців матеріалів чи документів, що містять відомості про спірний страховий/трудовий як пільговий стаж роботи позивача для усунення власних сумнівів як суб'єктів владних повноважень, до суду не надходило.
Відтак, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2, спірних періодів роботи, з підстав відсутності інформації про зайнятість протягом повного робочого дня, час простою відпустки без збереження заробітної плати, тощо та матеріали атестації є необґрунтованими та безпідставними.
Інших підстав для не зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 підлягає зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами праці за Списком №2, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії №092650008354 від 04.04.2025 прийняте ГУ ПФУ в Житомирській області підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 27.03.2025, суд зазначає наступне.
За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч.2 ст.9 КАС України).
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України виданого 10.11.1999, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягнув 55 років.
Як слідує із матеріалів справи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся 28.03.2025.
Тобто, у даному випадку ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у встановлений трьох місячний термін з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про можливість для призначення пенсії за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Таким чином, зважаючи на досягнення позивачем 55 років, наявності у нього загального страхового стаж понад 30 років, в тому числі стажу роботи за списком №2 понад 12 років і 6 місяців (з урахуванням висновку суду щодо зарахування до стажу роботи на пільгових умовах за списком № 2 спірного періоду роботи 3 роки 7 місяців 16 днів), з метою належного захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 27.03.2025 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, згідно квитанцій №0.0.4324495181.2 від 21.04.2025 (а.с.11).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2025 № 092650008354 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 в турбінному цеху-1 на Бурштинській дільниці УДВП Львівенергоремонт з 10.08.1992 по 25.03.1996 на посаді слюсаря по ремонту паро-газотурбінного устаткування турбінних цехів ел. станції та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, з 27.03.2025 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003).
Суддя Микитин Н.М.