28 серпня 2025 року Справа № 280/5724/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №204850020644 від 03.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з 01 лютого 2025 року;
зобов'язати відповідача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 19.07.1988 по 02.11.1988, з 04.03.1991 по 20.06.1994, з 21.06.1994 по 05.10.1994, з 06.10.1994 по 20.02.2002, з 25.05.2005 по 30.09.2006, з 15.05.2007 по 30.11.2007, з 10.01.2012 по 31.01.2025, період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988, період проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві підкреслює, що не погоджується з таким рішенням відповідача та зазначає, що ним безпідставно не взято до уваги трудову книжку, якою спірні періоди підтверджуються належними записами про трудову діяльність на посаді електрогазозварника зі шкідливими умовами праці, а також даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування підтверджено у позивача наявність спецстажу, а саме роботи на із шкідливими умовами праці за Списком № 2 з 10.01.2012. Не зарахований відповідачем період з 01.07.2000 по 20.02.2002 необхідно зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, оскільки при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі виникнення сумнівів або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємства, організації і окремих осіб.
Ухвалою суду від 08.07.2025 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою судді від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 06.08.2025 через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №39533), у якому зауважує, що починаючі з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 Постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. Зауважує, що згідно з наданими документами пільговий стаж за Списком 2 відсутній, оскільки в наданій довідці від 21.03.2025 № 10-44/2300 посада вказана електрозварник 5 та 6 розряду не відповідає посаді, вказаній в наказах про результати атестації робочих місць № 128 від 18.03.2008, № 157 від 15.03.2013, №193 від 10.04.2018 та постанові КМУ від 24.06.2016 № 461 - електрозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, в долученому переліку до наказу про результати атестації робочих місць № 247 від 28.04.2023 вказана посада електрозварник, що не відповідає посаді вказаній у постанові КМУ від 24.06.2016 3 461. Електрозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням на напівавтоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. Щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988, та періоду проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990 до пільгового стажу, наголошує, що оскільки робота в умовах, що дає право на призначення пільгової пенсії не підтверджена позивачем належним чином, право на зарахування періодів навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988, та періоду проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990 до пільгового стажу у позивача відсутнє. На підставі наведеного, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
27 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком пільгових згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №204850020644 від 03.04.2025, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. Страховий стаж позивача складає 30 років 09 місяців 14 днів. Пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. За доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.07.1988 не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 20.02.2002, оскільки відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період. Водночас повідомлено, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 обов'язковим. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди згідно пільгової довідки №10-44/2300 від 21.03.2025, оскільки посада вказана в вищезазначеній довідці елктрогазозварник 5 та 6 розряду не відповідає посаді, вказаній в наказах про робочих місць. № 128 від 18.03.2008, № 157 від 15.03.2013, № 193 від 10.04.2018 та постанові КМУ від 24.06.2016 № 461- Електрогазозварники, зайняті різання та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки. Додатково повідомлено, що в долученому переліку до наказу про результати атестації робочих місць № 247 від 28.04.2023 вказана посада - Електрогазозварник, що не відповідає посаді Поставі КМУ від 24.06.2016 № 461 - Електрогазозварники, зайняті різання та ручним зварюванням, на ектрозварники, зайняті різання та ручним зварюванням, на машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) розділом XIV-1, який містить ч. 1 ст. 114 такого змісту: «Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону».
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні норми містить Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», стаття 13 якого визначає порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як визначено п. «б» ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ, на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 22 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо не врахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів його періоди з 19.07.1988 по 02.11.1988, з 04.03.1991 по 20.06.1994, з 21.06.1994 по 05.10.1994, з 06.10.1994 по 20.02.2002, з 25.05.2005 по 30.09.2006, з 15.05.2007 по 30.11.2007, з 10.01.2012 по 31.01.2025 суд вказує про таке.
Положеннями ст. 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Уточнююча довідка з підприємства надається лише у випадку відсутності записів у трудовій книжці.
Кабінетом Міністрів України постановою №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пункт 1 Порядку № 637 аналогічно приписам ст. 62 Закону №1788-ХІІ визначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, - є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Виходячи з викладеного суд підсумовує, що згідно з приведеними вище правовими нормами - основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, і лише за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема: архівними та уточнюючими довідками, виписками із наказів, особовими рахунками і відомостями на видачу заробітної плати, посвідченнями, характеристиками, письмовими трудовими договорами і угодами з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 26.07.1988, ОСОБА_1 працював, зокрема:
- з 19.07.1988 по 02.11.1988 електрозварником 4 розрядку (записи 2, 3);
- з 04.03.1991 по 20.06.1994 в котельно-монтажному цеху електрозварником ручної зварки 4 розряду (записи 5-7);
- з 21.06.1994 по 05.10.1994 у фірмі «Отделочник» (мовою оригіналу) зварником 5 розрядку (запис 8-9);
- з 06.10.1994 по 20.02.2002 у фірмі «Огвікон» зварником 5 розряду (записи 10-11);
- з 25.05.2005 по 01.11.2006 на роботу електрозварником 5 розряду (записи 16, 17);
- з 15.05.2007 по 31.10.2007 на ТОВ «Велес-строй» електрозварником 5 розряду (записи 18 -19);
- з 10.01.2012 в КП «Харківські теплові мережі», електрогазозварником 5 розряду (запис 20-22 трудової книжки).
Стосовно достатності записів заявника у трудовій книжці в аспекті набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах суд зазначає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/10521/19 та від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу за Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також судом враховано, що для підтвердження пільгової роботи за Списком № 2, позивач надавав наступні документи:
- довідку від 21.03.2025 № 01-44/2301, яка видана КП «Харківські теплові мережі», про те, що за період з 10.01.2012 по теперішний час зі шкідливими умовами праці при п'ятиденному робочому тижні він мав відпуски без збереження заробітної плати;
- довідку від 21.03.2025 № 01-44/2302, яка видана КП «Харківські теплові мережі» про те, що була проведена атестація у 2003 році, у 2008 році, у 2013 році, у 2018 році та у 2023 році. Після проведених атестацій на робочому місці електрогазозварника 5, 6 розряду , ОСОБА_1 технологічний процес, умови і характер праці докорінно не змінювались, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1 ;
- наказ від 10.04.2018 № 193 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці у І кв. 2018р.»;
- наказ від 28.04.2023 № 247 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для призначення працівникам пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці у І кварталі 2023 року»;
- наказ від 15.03.2013 № 157 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці у І кв. 2013р.»;
- наказ від 20.03.2003 № 156 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»;
- наказ від 18.03.2008 № 128 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».
До того ж судом ураховано, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 про ОСОБА_1 в графі «Відомості по спеціальному стажу» вбачається, що у спірний період позивачу враховано спецстаж за кодом ЗП3013Б1.
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «електрогазозварники».
Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професія «електрозварники ручного зварювання».
Згідно зі Списком №2, затвердженого постановами Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10, від 11.03.1994 р. №162, №461 від 24.06.2016р. право на пільгову пенсію мають: електрогазозварювальники, електрогазозварники, газозварники, електрозварники ручного зварювання, електрозварники, на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайняті зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрогазозварники зайняті на ручному зварюванні.
Суд наголошує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Оскільки, пільговий стаж позивача підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії про періоди роботи, що враховуються для призначення пільгової пенсії, суд вважає, що період роботи позивача з 19.07.1988 по 02.11.1988, з 04.03.1991 по 20.06.1994, з 21.06.1994 по 05.10.1994, з 06.10.1994 по 20.02.2002, з 25.05.2005 по 01.11.2006, з 15.05.2007 по 31.10.2007, з 10.01.2012 по 31.01.2025, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Щодо помилкового твердження відповідача про не зарахування періоду роботи з 01.07.2000 по 20.02.2002, відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV і даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відтак, відповідач протиправно не зараховує періоду роботи до страхового стажу з 01.07.2000 по 20.02.2002, посилаючись на дані із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - цей період зараховується відповідно до ЗУ № 1058 на підставі трудової книжки.
Ураховуючи вищевикладене, з метою захисту прав та інтересів позивача, з огляду на ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №204850020644 від 03.04.2025 про відмову в зарахуванні спірних періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №2.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Щодо зарахування періодів навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 та періоду проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990 до пільгового стажу, суд вказує, що відповідно до ст. 38 Закону України від 10.02.1998 № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту час навчання зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011 від 20.12.1991 передбачено, зокрема, що час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу, в особливий період що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки суд дійшов висновку, що робота позивача в умовах, що дає право на призначення пільгової пенсії підтверджена належним чином, ОСОБА_1 має право на зарахування періодів навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 та періоду проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990 до пільгового стажу.
Так, згідно зі ст. 58 Закону №1058-IV призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.07.1988 період його роботи з 01.07.2000 по 20.02.2002, до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 19.07.1988 по 02.11.1988, з 04.03.1991 по 20.06.1994, з 21.06.1994 по 05.10.1994, з 06.10.1994 по 20.02.2002, з 25.05.2005 по 01.11.2006, з 15.05.2007 по 31.10.2007, з 10.01.2012 по 31.01.2025, період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988, період проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2025 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким прийняте протиправне рішення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 242-246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №204850020644 від 03.04.2025 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.07.1988 період його роботи з 01.07.2000 по 20.02.2002, до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоди його роботи з 19.07.1988 по 02.11.1988, з 04.03.1991 по 20.06.1994, з 21.06.1994 по 05.10.1994, з 06.10.1994 по 20.02.2002, з 25.05.2005 по 01.11.2006, з 15.05.2007 по 31.10.2007, з 10.01.2012 по 31.01.2025, період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988, період проходження військової служби з 13.11.1988 по 10.12.1990, у зв'язку із чим призначити повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак