про повернення позовної заяви
28 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6655/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державна казначейська служба України , яким просить:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року у справі №260/5818/21, яке набрало законної сили 13.07.2022 року та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023 року.
3. Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.б, ЄДРПОУ 3~56~646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ~8) за період 01.11.2022 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 19 254.46 грн та 3°о річних у розмірі 6 249,13 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року у справі №260 5818 21, яке набрало законної сили 13.07.2022 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 74686.80 грн..
4. Стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.б. ЄДРПОУ 3~5б~б4б) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_2 ) за період 01.01.2024 року по 09.12.2024 року інфляційні витрати у розмірі 26 695,19 грн. та 3% річних у розмірі 7 201,47 грн. за прострочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 148 003,20 грн..
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.б, ЄДРПОУ 37567646) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн..
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 15.08.2025 року з приводу оскарження бездіяльності (дій) Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року у справі №260/5818/21, яке набрало законної сили 13.07.2022 року та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі №260/5178/22, яке набрало законної сили 13.09.2023 року. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач подав заяву до відповідача 07.07.2022 та 02.08.2022 року
Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки звернення до суду відбулося 15.08.2025 щодо оскарження бездіяльності / дій Державної казначейської служби України , тобто - через три роки після подання заяв до відповідача.
Про цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропущення такого строку до суду не подав.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
У звязку з наведеним ухвалою ЗОАС від 18 серпня 2025 року позов залишено без руху .
27 серпня 2025 року позивачем подано заяву на виконання вимог суду, посилаючись на статті 526,599,611,625 ЦПК України., зазначаючи, що законодавець визначає обовязок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, а сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у звязку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу помилковий. Також позивач в обгрунтування своєї позиції з цього приводу наводить судову практику , а саме постанови ВП ВС у справах № 686/7081/21, 420/24311/19.
Вивчивши подану заяву та матеріали справи суд констатує наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Тобто , в даному випадку початок строку звернення до суду в порядку КАСУ починається після трьох місяців з дня подачі виконавчого документу до відповідача.
Як свідчать додані позову докази виконавчий лист по справі 260/5818/21/2022 був виданий Закарпатським окружним адміністративним судом 25.07.22 року і зареєстрований в Головному Управлінні ДКСУ у Закарпатській області 02 серпня 2022 року.
По іншій справі № 260/5178/22 позивач взагалі не надав докази направлення та реєстрації виконавчого листа до відповідача.
Позивач, зазначаючи, що відповідачем невчасно виконані вищевказані рішення судів, помилково посилається на судову практику ВП ВС , оскільки у обох справах відповідачем - органом казначейства були фактично перераховані кошти позивачам на відміну від даної справи за позовом ОСОБА_1 і тільки після факту перерахунку коштів позивачі звернулися до суду . Крім того , питання строків звернення не було предметом оцінки Великою Палатою ВС.
Більше того 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(Провадження № 14-91цс22 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок:
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
На підставі вищенаведеного суд констатує , що позивач недоліки позову не усунув, у звязку з чим на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАСУ позов заява повертається позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 169, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом 15 днів.
Суддя З.Б.Плеханова