з питання залишення позову без розгляду
28 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/21574/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 вересня 2024 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 вересня 2024 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із заявленими вимогами. В обґрунтування своїх доводів зазначає про те, що позивач не подав жодних доказів на підтвердження обставин, які завадили йому бути обізнаним раніше, як зазначає відповідач, щодо спірної індексації грошового забезпечення. При цьому відповідач покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 акцентуючи на тому, що позивачу недостатньо посилатись на необізнаність щодо порушеного права, натомість позивач зобов'язаний довести, що він не міг дізнатися про порушення його права і з цієї причини не звернувся до суду упродовж встановленого строку. Відповідач стверджує, що грошове забезпечення виплачується щомісячними платежами, а тому виявивши належну зацікавленість щодо отриманих виплат, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про спірні складові грошового забезпечення. Натомість небажання дізнатися або байдужість до своїх прав не є поважними причинами поновлення строку звернення до суду з позовом, посилаючись у таких доводах на позицію Верховного Суду у постанові від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а. При цьому відповідач зазначає, що при звільненні зі служби позивачу було вручено відповідний наказ та грошовий атестат, тож з їх отриманням, тобто щонайпізніше 26 вересня 2024 року, як зазначає відповідач, позивач вважається таким, що повинен бути обізнаними щодо виплаченого грошового забезпечення та, відповідно, порушеного права.
Звернувшись до суду з позовом у листопаді 2024 року позивач пропустив, як наполягає відповідач, строк звернення до суду з цим позовом, що зумовлює процесуальні наслідки, передбачені у частині четвертій статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Вирішуючи заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33,34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація грошового забезпечення військовослужбовців є складовою заробітної плати або формою матеріальної компенсації, що забезпечує збереження рівня їхніх доходів.
Визначаючись щодо нормативного регулювання строку звернення до суду у такій категорії адміністративних спорів суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23, за якими положення статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Отже, під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (надалі - Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з цього, судова палата резюмувала, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
А тому суд враховує, що згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, звільнення з військової служби.
Враховуючи те, що позивач звільнений з військової служби 26 вересня 2024 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2024 року № 260, видача позивачу грошового атестата як у день звільнення з військової служби, так і навіть після цього, не спростовує звернення до суду у листопаді 2024 року у межах встановленого тримісячного строку у такій категорії спорів (позов скеровано поштою та отримано судом 06 листопада 2024 року).
При цьому відповідач безпідставно покликається на висновки Верховного Суду у постановах від 17 липня 2018 року у справі № 521/21851/16-а та від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, оскільки ці висновки є застосовними у категорії справ щодо соціальних виплат, зокрема спорів з пенсійним органом щодо пенсійних виплат. При цьому застосування висновків Верховного Суду обумовлене подібністю правовідносин, що передбачає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Отже, позовні вимоги про нарахування спірної індексації грошового забезпечення у цій справі заявлені позивачем у межах встановленого законом строку для таких спорів.
Тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду із заявлених відповідачем підстав є необґрунтованим у задоволенні якого, відповідно, слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 122, 123, 241, 243, 256 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала складена 28 серпня 2025 року.
Суддя О.Г. Приходько