28 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/19665/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 29 травня 2024 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 29 травня 2024 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про безпідставну відмову відповідача у індексації грошового забезпечення позивача упродовж періоду служби з 01 червня 2022 року по 29 травня 2024 року відповідно до положень Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII). При цьому позивач зазначає, що пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Оскільки таке підвищення відбулось з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, починаючи з березня 2018 року, базовим місяцем для розрахунку індексації є, як вказує позивач, відповідно, березень 2018 року. При цьому зазначає й те, що Порядок № 1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Також підкреслює, що відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця, а тому, вважає безпідставним неурахування відповідачем положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та ненарахування спірної індексації.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про безпідставність заявлених вимог, оскільки ані положення Закону № 1282-XII, ані Порядку № 1078 у спірний період не містили поняття "фіксована сума індексації (індексація-різниця)", тож доводи позивача побудовані на нормах Порядку № 1078, які не діяли на час спірних правовідносин. Враховуючи, що індексація за березень 2018 року становить 0,00 грн та з огляду на підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то згідно з вимогами пункту 5 Порядку № 1078 березень 22018 року є місяцем підвищення грошових доходів (базовим місяцем при нарахуванні індексації грошового забезпечення в 2022 році), тому обчислення індексу споживчих цін, як зазначає відповідач, провадиться з квітня 2018 року. Зауважує, що Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (надалі - Закон № 2710-IX) зупинено дію Закону № 1282-XII у 2023 році. А відповідно до Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (надалі - Закон № 3460-IX) обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів проводиться наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2024 року. Вважає, що право на індексацію виникає якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації - 103 %. Отже, на думку відповідача, нарахування індексації грошового забезпечення проводиться з серпня поточного року з урахуванням як базового місяця грудня 2023 року. Виходячи з такого законодавчого регулювання позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення. Також стверджує про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду із заявленими вимогами, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в редакції на час звернення до суду з позовом без наведення поважних причин його пропуску понад 7 місяців. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Оскільки обставини щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом (в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2024 року) 11 жовтня 2024 року (отримано судом та зареєстровано 14 жовтня 2024 року) потребували перевірки належними доказами, суд, приймаючи позовну заяву до розгляду й відкриваючи провадження у справі, ухвалою від 04 листопада 2024 року витребував у відповідача, з-поміж іншого, докази щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при виключені його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; а ухвалою від 18 червня 2025 року - копію грошового атестата ОСОБА_1 та копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата позивачу.
На виконання вимог суду відповідач подав копію грошового атестата ОСОБА_1 від 01 червня 2024 року № 2067/ФС, дослідивши який суд констатує відсутність підпису ОСОБА_1 у графі 14 "Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую".
Визначаючись у питанні дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами, суд враховує постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у якій з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), судова палата зробила правовий висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, звільнення з військової служби.
Як встановлено у підпункті 11.3 пункту 11 Правил, зокрема, грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо, підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунка військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Жодного іншого доказу, окрім грошового атестата без підпису позивача, на підтвердження вручення позивачу грошового атестата у день виключення зі списків особового складу відповідач не надав. При цьому у картці особового рахунку військовослужбовця за 2024 рік у графах: 19 "Дата і номер виданого грошового атестата" і 20 "Підпис про отримання грошового атестата" відсутні відповідні записи та підпис позивача. Натомість у наданому відповідачем рапорті від 01 липня 2025 року зазначено про те, що грошовий атестат 01 червня 2024 року виписаний фінансово-економічною службою, зареєстрований у електронному журналі за номером 2067/ФС та виданий представнику підрозділу, який прибув до фінансово-економічної служби з витягом про звільнення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 . Записи про видачу/вручення в журналі не здійснюються.
Отже, відсутні підстави вважати врученим позивачу грошовий атестат у день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
У цій справі суд вважає необхідним узяти до уваги, що позивач призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та звільнений з військової служби з 29 травня 2024 року, тому суд враховує правовий висновок у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 щодо застосування положень статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), який є застосовним у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
"1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.".
Тому, враховуючи правові висновки Верховного Суду та виконання позивачем обов'язків військової служби до 29 травня 2024 року та відсутність у розпорядженні суду належних доказів на підтвердження вручення позивачу у день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 грошового атестату, а відтак його обізнаності щодо нарахованих спірних сум грошового забезпечення у день звільнення, враховуючи також незначний пропуск тримісячного строку згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (щодо періоду вимог з 01 червня по 18 липня 2022 року цей строк не застосовується), у суду відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду з позовом у цій справі.
Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, вирішуючи спір у цій справі суд виходить з такого.
Не є спірним, що ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 травня 2024 року № 157 солдата ОСОБА_1 , стрільця-санітара 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 травня 2024 року № 102-РС з військової служби у відставку за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з 29 травня 2024 року виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2024 року № 3743/фс позивачу з червня 2022 року по грудень 2022 року нараховувалась індексація грошового забезпечення, а починаючи з січня 2023 року нарахування індексації не проводилось.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін щодо виплати спірної індексації грошового забезпечення суд, насамперед, зауважує на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають установленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Як встановлено судом, з червня 2022 року по грудень 2022 року позивачу нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення, а з січня 2023 року таке нарахування не проведено. Водночас, за змістом заявлених вимог, позивач наполягає на тому, що в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 має право на отримання "індексації-різниці" за період з 01 червня 2022 року по 29 травня 2024 року, а тому в аспекті спірної індексації-різниці суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/2 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.
У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.
Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, й визначаючись щодо права позивача на індексацію грошового забезпечення з 01 червня 2022 року по 29 травня 2024 року, на думку суду визначальним питанням у цьому спорі є те, що абзац перший пункту 5 Постанови № 1078 передбачає виплату індексації-різниці лише у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів).
Як вже йшлося, таке підвищення відбувалось у 2018 році й у період проходження позивачем військової служби з 01 червня 2022 року збільшення грошового забезпечення військовослужбовців не відбувалося.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач не має права на індексацію відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Щодо індексації грошового забезпечення упродовж 2023 року, то пунктом 3 Закону № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону № 1282-XII, про що обґрунтовано зазначає відповідач.
Водночас, оскільки дію Закону України № 1282-XII було зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону України № 1282-XII, також не діяв упродовж 2023 року.
З таких підстав, за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року у відповідача не виникав обов'язок нарахування позивачу індексації грошового забезпечення.
Досліджуючи питання індексації грошового забезпечення позивача за 2024 рік, то статтею 39 Закону № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.
Так, відповідно до статті 4 Закону України № 1281-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Індекс росту споживчих цін у січні 2024 року становив 100,4 %, у лютому 2024 року 100,3 %, у березні 2024 року 100,5 %, у квітні 2024 року 100,2 %, у травні 2024 року 100,6 %.
З наведеного слідує, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня по 29 травня 2024 року відсутні.
Тому, за наведеного правового регулювання за результатом розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що дії відповідача у межах спірних правовідносин відповідають критеріям законності та обґрунтованості відповідно до частини другої статті 2 КАС України, натомість позивачем не доведено підставності заявлених вимог, відтак у позові слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
28.08.25