Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 серпня 2025 року Справа№200/3620/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову у формі повторного повідомлення від 08.04.2025 року про відмову у наданні відстрочки та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову у формі повторного повідомлення від 08.04.2025 року про відмову у наданні відстрочки та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 05.02.2025 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/104/25 задоволено його позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідача) шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого у формі протоколу № 21 від 19.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, судом зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення. Позивач зауважив, що апеляційну скаргу відповідача повернуто відповідно до рішення суду апеляційної інстанції. Не дивлячись на зміст та сутність рішення суду - відповідачем за результатом його виконання 08.04.2025 року прийнято аналогічне рішення у формі повідомлення про відмову із тотожним оскаржуваному раніше та скасованому судом повідомленню про відмову, чим фактично не виконано рішення суду. Позивач зазначив, що 02.12.2024 року він засобами Укрпошти (цінним листом з описом вкладення) звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до заяви завірену копію рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.10.2009 року у справі 2-о-263/09 про усиновлення ним з дружиною дитини ОСОБА_2 , 2008 року народження, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.02.2010 року, видане відділом РАЦС по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області про усиновлення позивачем з дружиною дитини ОСОБА_2 . В свою чергу, він отримав повідомлення за формою Додатку 7 Порядку від відповідача від 20.12.2024 року та від 08.04.2025 року відповідно. Причина відмови, вказана в повідомленнях: «у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копії таких документів, засвідчених в установленому законом порядку, не особисто». Позивач закцентував свою увагу на тому, що будь-яких інших підстав для відмови у наданні відстрочки від призову під час розгляду заяви комісією відповідача не вказано. Позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права в даному випаду є зобов'язання відповідача розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що і було санкціоновано рішенням суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; належним чином засвідчену копію протоколу від 07.04.2025 року №10 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у представника позивача - адвоката Лакусти Дениса Івановича та у ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «26.05.2025».
Станом на час розгляду справи по суті, від відповідача не було надано на адресу суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-якої заяви чи клопотання по суті справи.
Відповідно до приписів ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до приписів ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, а також відсутністю відзиву зі сторони відповідача суд вирішив провести розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Як раніше вже було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №200/104/25 та зазначено у рішенні суду від 05.02.2025 року: - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено ІD-паспортом № НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку відповідача, що не спростовується сторонами та доведено тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 10.06.2021 року.
02.12.2024 року позивач засобами Укрпошти (цінним листом з описом вкладення) звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до заяви завірену копію рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.10.2009 року у справі 2-о-263/09 про усиновленням ним з дружиною дитини ОСОБА_2 , 2008 року народження, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.02.2010 року, видане відділом РАЦС по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області про усиновлення позивачем з дружиною дитини ОСОБА_2 .
Позивач отримав повідомлення за формою Додатку 7 Порядку від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.12.2024 року № 09/19732 про відмову від надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за п. 8 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію» , яка була прийнята протоколом комісії № 21 від 19.12.2024 року.
Причина відмови, вказана в повідомленні: «у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копії таких документів, засвідчених в установленому законом порядку, не особисто».
Будь-яких інших підстав для відмови у наданні відстрочки від призову під час розгляду заяви комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 не вказано.
Як зазначено вище, причиною відмови, яка вказана в повідомленні: у зв'язку з поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копії таких документів, засвідчених в установленому законом порядку, не особисто.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/104/25 від 05.02.2025 року було вирішено: позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого у формі протоколу № 21 від 19.12.2024 року про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/104/25 від 25 березня 2025 року у задоволенні заяви про відстрочення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 200/104/25 повернуто апелянту.
Отже з урахуванням вищезазначеного, рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/104/25 від 05.02.2025 року набрало законної сили 25.03.2025 року у відповідності до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.
Варто зазначити, що у відповідності до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вищезазначеного рішення було розглянуто повторно заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та надіслано повідомлення від 08.04.2025 року №09/3986, наступного змісту: - «Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто Вашу заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу __ пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 07 квітня 2025 року №10 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомляє, що Ви підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: заява військовозобов'язаного подана засобами поштового зв'язку (не особисто подано), що унеможливлює здійснення перевірки підстав для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, яка здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.».
Позивач звертаючись до суду зданим адміністративним позовом просив суд:
- визнати протиправною відмову (у формі повторного Повідомлення від 08.04.2025 року про відмову у наданні відстрочки) ІНФОРМАЦІЯ_1 у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації позивачу на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/104/25 з урахуванням висновків суду першої інстанції.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Варто зауважити, що належну оцінку діям ІНФОРМАЦІЯ_1 вже було надано Донецьким окружним адміністративним судом по справі №200/104/25 та зазначено у його рішенні від 05.02.2025 року, а саме: - «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 8 статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
З 05.01.2023 року механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_2, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ІНФОРМАЦІЯ_2 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 2 Положення № 154 ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
За змістом п. 7 Положення № 154 ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні ІНФОРМАЦІЯ_2 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних ІНФОРМАЦІЯ_2 у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного ІНФОРМАЦІЯ_2, що затверджується керівником районного ІНФОРМАЦІЯ_2.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями ІНФОРМАЦІЯ_2 є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ІНФОРМАЦІЯ_2 Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні ІНФОРМАЦІЯ_2), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п. п. 9 Положення № 154, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні ІНФОРМАЦІЯ_2, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних ІНФОРМАЦІЯ_2 належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Таким чином, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який серед іншого, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_2, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до ІНФОРМАЦІЯ_2, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
За приписами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначеним в абзаці другому пункту 58 цього Порядку. У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний ІНФОРМАЦІЯ_2, який оформив військовозобов'язаному відстрочку, для її анулювання, а також ІНФОРМАЦІЯ_2, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Додатком 5 до Порядку № 560 визначено перелік документів, які подаються військовозобов'язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.
Як зазначено вище, відповідно до вказаної норми позивачем було надано заяву від 02.12.2024 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додано завірену копію рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 21.10.2009 року у справі 2-о-263/09 про усиновленням ним з дружиною дитини 2008 року народження, свідоцтво серії НОМЕР_1 від 27.02.2010 року, видане відділом РАЦС по місту Добропіллю Добропільського міськрайонного управління юстиції Донецької області про усиновлення позивачем з дружиною дитини ОСОБА_2 .
На підставі наведеної вище норми Закону № 3543-XII (пункту 8 частини 1 статті 23) позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надавши документи, які підтверджують його право на відстрочку за вказаним пунктом 8 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.
Як вказано вище, підставою для відмови у наданні відстрочки у спірному повідомленні від 20.12.2024 року визначено: подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копії таких документів, засвідчених в установленому законом порядку, не особисто.
У свою чергу Додатком 5 до Порядку № 560 установлено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для усиновлювачів - рішення суду про усиновлення.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як такому, що належним чином підтвердив, що він є усиновлювачем дитини 2008 року народження.
Суд наголошує, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 02.12.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав оцінку підстав для надання відстрочки відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами, суд вважає необхідним зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення.».
Суд вже зазначав, що у відповідності до приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для відступу від висновків, які були зроблені судом під час розгляду справи №200/104/25.
Судом встановлено під час розгляду справи №200/3620/25, що відповідач повторно розглянув заяву позивача про надання йому відстрочки на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років та повторно надіслав йому повідомлення від 08.04.2025 року №09/3986 зазначивши, що за результатом розгляду протоколом від 07.04.2025 року №10 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому такої відстрочки.
Варто зазначити, що суд своєю ухвалою від 26.05.2025 року встановив відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; належним чином засвідчену копію протоколу від 07.04.2025 року №10 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Але станом на час розгляду справи по суті від відповідача на адресу суду не було надано, як відзиву на позовну заяву так і засвідченої копії протоколу від 07.04.2025 року №10 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).
У відповідності до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку визнання протиправною відмови у формі повторного повідомлення від 08.04.2025 року про відмову у наданні відстрочки ІНФОРМАЦІЯ_1 у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації позивача не призведе до поновлення його прав, оскільки це тільки повідомлення про те, що відповідачем було розглянуто заяву позивача.
Для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого у формі протоколу № 10 від 07.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як похідна вимога, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», враховуючи, що він є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років.
Щодо позовної заяви позивача зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/104/25 з урахуванням висновків суду першої інстанції, суд зазначає наступне.
В даному випадку у відповідності до приписів п.2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема - у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
В даному випадку, предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Спірним питанням по справі №200/104/25 було:
- визнання протиправною та скасування відмови у формі повідомлення № 09/19732 від 20.12.2024 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років, про що видати відповідний документ (довідку встановленої форми), зробивши відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та внести відомості щодо наявної відстрочки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Питанням спірних правовідносин у справі №200/3620/25 є відмова комісії відповідача зазначена у протоколі від 07.04.2025 року №10.
В свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає також встановлення судового контролю за виконанням рішення, у відповідності до приписів ст.381-1 Кодексу.
Проте, слід зазначити, що по суті, рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/104/25 було виконано, оскільки відповідачем повторно розглянуто заяву позивача, про що прийнято рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого у формі протоколу № 10 від 07.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Тож, оскільки в даних спірних взаємовідносинах між учасниками справи має місце новий предмет спору, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/104/25, як вимога щодо встановлення судового контролю, не має підстав для розгляду в цій справі, а тому судом не досліджується та не може бути розглянута як вимога взагалі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 19.05.2025, позивач за подання адміністративного позову сплатив 1 211,20 грн. судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1211,20 грн.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною відмову у формі повторного повідомлення від 08.04.2025 року про відмову у наданні відстрочки та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), оформленого у формі протоколу № 10 від 07.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», враховуючи, що він є усиновлювачем, на утриманні якого перебуває дитина, яка до моменту усиновлення була позбавленою батьківського піклування, віком до 18 років.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 серпня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець