21 жовтня 2024 рокуСправа №160/22047/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
15.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2024 року №0238671-2416-0403-UA (форми «Ф») на суму 77690,32 грн за 2023 рік.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що спірне ППР не відповідає встановленим Законом критеріям. У таблиці детального розрахунку податкового зобов'язання в стовбці 2 «Тип об'єкта» зазначено «Комплекс», що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію виду нерухомості, який є базою оподаткування, згідно Класифікації будівель та споруд, код та найменування яких зазначаються у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту від 17.08.2000 №507. Розмежовані різні види будівель і в рішенні органу місцевого самоврядування, яким затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на 2023 рік, відповідно: рішення Кам'янської міської ради від 02.11.2018 року №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті». Листом Кам'янської міської ради від 30.07.2024 року №8вих-15/631 повідомлено що вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування набуло чинності з 01.01.2019 та є діючим у 2024 році. Не є зрозумілим яким саме пунктом рішення Кам'янської міської ради від 02.11.2018 року №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» керувався відповідач застосовуючи до розрахунку податкового зобов'язання тип Об'єкту - «Комплекс» та яка ставка податку за 1 кв.м (відсотків від мінімальної заробітної плати) мала бути застосована. У таблиці детального розрахунку податкового зобов'язання в стовбці 6 «Розмір частки у праві спільної власності на об'єкт, кв.м» зазначено 3865,19 кв.м, що не відповідає загальній площі належного позивачеві нерухомого майна. Таким чином, відомості внесені відповідачем до оскаржуваних позивачем ППР щодо предмету оподаткування суперечить діючому законодавству України.
Ухвалою від 19.08.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22047/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.09.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Рішенням Кам'янської міської ради від 02.11.2018 №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті», на 2023 рік встановлено ставку податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості (комплекс) в розмірі 0,3% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м бази оподаткування. Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, контролюючим органом, сформовано та направлено ОСОБА_1 спірне ППР про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Розмір частки - 3865,19 грн, % - 0,30, грн - 20.10, сума податку - 77690,32 грн. Відповідач стверджує, що станом на дату формування спірного ППР розмір частки у праві спільної власності становив 7/10 від 5521,70 - 3865,19, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужених об'єктів (дата формування - 09.02.2024 року). Відповідачем зауважено, що позивач не звертався до ГУ ДПС із заявою щодо проведення звірки. Звертається увага на тому, що контролюючим органом було вчинено всіх необхідних дій направлення / вручення ППР. Так, 08.05.2024 року до відповідача повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
16.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач відхиляє доводи контролюючого органу, які викладені у відзиві, та вважає їх безпідставними та необгрунтованими. На думку позивача, відповідач не довів правомірності спірного ППР. Як зазначалось у позові, 21.01.2023 року позивачем було продано громадянці України ОСОБА_2 3/10 частин комплексу загальною площею 1781,1 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моісєєнко Д.В. за реєстровим №39. Таким чином об'єкт нерухомого майна - комплекс виробничих будівель загальною площею 5 521,7 кв.м, розташованих за адресою АДРЕСА_1 став об'єктом спільної часткової власності громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з розміром часток 7/10 та 3/10 частин, відповідно.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС (Кам'янська ДПІ) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та має у власності об'єкт нерухомості - комплекс виробничих будівель, який заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5521,7 кв.м., розмір частки у праві спільної власності - 7/10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2283821312104.
Згідно з договором купівлі-продажу від 21.01.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), 3/10 частки комплексу виробничих споруд відчується за даним договором на праві власності покупцю. Загальна площа 3/10 комплексу виробничих будівель - 1781,1 кв.м (п. 2 Договору).
У п. 19.1 Договору зазначено, що у володінні та користуванні Продавця залишається 7/10 частки комплексу виробничих будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: А-3 будівля для ремонту великовантажних машин з приміщенням для обслуговування автомашин та побутовими приміщеннями, загальною площею 2993,9 кв.м.; 1-1 будівля складських приміщень, загальною площею 732,8 кв.м.: М-І вбиральня, загальною площею 13,9 кв.м.; У-1 навіс; №4 частина огорожі. Загальна площа 7/10 часток вищезазначеного комплексу виробничих будівель складає 3740,6 кв.м.
Даний договір зареєстрований у реєстрі за №39 та посвідчений приватним нотаріусом Кам'янського районного нотаріального округу Моісєєнком Д.О.
02.04.2024 року відповідачем прийнято ППР №0238671-2416-0403-UA (форми «Ф») на суму 77690,32 грн за 2023 рік - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
У листі Кам'янської міської ради №8вих-15/681 від 30.07.2024 року вказано, що у 2024 році на території міста є діючими ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та / або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, затверджені рішенням Кам'янської міської ради від 02.11.2018 року №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті», яке набуло чинності з 01.01.2019 року.
Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача, у відповідь на який відповідач сформував лист №54187/6/04-36-24-16-11 від 01.08.2024 року, в якому зазначив таке.
Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік та сформовано ППР (форма «Ф») від 02.04.2024 року №0238671-2416-0403-ГФ12040150000015189 на суму 77690.32 грн, яке направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 та повернуто 08.05.2024 року за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Вважаючи спірне ППР протиправним та таким, що не відповідає законодавству, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень підп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Позивач, посилаючись на протиправність спірного ППР вказував, що йому на праві власності належить 7/10 частки комплексу виробничих будівель - 3740,60 кв.м., а в розрахунку до спірного ППР вказано 3865,19 кв.м.
Як встановлено судом вище з Договору від 21.01.2023 року, який зареєстрований у реєстрі за №39, до покупця переходить 3/10 частки комплексу виробничих споруд - 1781,1 кв.м (п. 2 Договору), а у володінні та користуванні продавця (позивача) залишається 7/10 частки комплексу виробничих будівель - 3740,6 кв.м (п. 19.1 Договору).
Відповідач, у свою чергу, вказував у відзиві, що станом на дату формування спірного ППР розмір частки у праві спільної власності становив 7/10 від 5521,70 - 3865,19, підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужених об'єктів (дата формування - 09.02.2024 року).
Відповідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Таким чином, відповідно до приписів статті 266 ПК України, податковий орган при формуванні сум податку податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки керується даними, наявними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У матеріалах справи наявні Інформаційні довідки, які надані і позивачем, і відповідачем.
Так, відповідно до Інформаційної довідки №386534634 від 11.07.2024 року, наданої позивачем, щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, судом встановлено, що 7/10 частки комплексу виробничих будівель, загальна площа якого - 5521,7 кв.м. (реєстраційний номер 2283821312104), належить позивачу на праві власності.
Водночас, аналогічна інформація щодо частки (7/10), яка належить позивачу на праві власності, вказана і в інформаційній довідці №365223599 від 09.02.2024 року, яка надана відповідачем.
Не є спірним, що конкретна площа комплексу виробничих будівель, яка належить на праві власності позивачу після відчуження ОСОБА_2 , визначена лиш у договорі купівлі-продажу від 21.01.2023 року, а саме: 3740,60 кв.м.
Слід зазначити, що згідно з підпунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Однак, позивач не звертався до контролюючого органу в порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний період 2023 рік.
Отже, податковим органом не було допущено протиправних дій при формуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідач керувався наявною у реєстрі інформацією, а позивачем, в свою чергу, не було вчиненого жодних дій щодо вчасної актуалізації такої інформації.
Стосовно того, що позивач зазначає, що в таблиці «Детальний розрахунок суми/сум» в стовбці 2 «Тип об'єкту» зазначено «Комплекс», що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію виду нерухомості, який є базою оподаткування, згідно Класифікації будівель та споруд, код та найменування яких зазначаються у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту від 17.08.2000 №507.
Так, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна розташований за адресою : АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2283821312104) є саме «Комплекс виробничих будівель».
Орган місцевого самоврядування у рішенні Кам'янської міської ради від 02.11.2018 року №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» також розмежовує «Будівля нежитлові» на різні типи будівель для яких встановлені різні ставки податку для фізичних осіб від 0,250 до 0,400 в залежності від найменування об'єктів нерухомого майна.
Комплекс виробничих будівель загальною площею 5521,7 кв.м., який складається з: А-3 - будівля для ремонту великовантажних машин з приміщенням для обслуговування автомашин та побутовими приміщеннями загальною площею - 2993,9 кв.м., Ж-2 - будівля технічного обслуговування машин загальною площею - 1126,8 кв.м., З-1 - транформаторна підстанція загальною площею - 60,7 кв.м., І-1 - будівля складських приміщень загальною площею - 732,8 кв.м., К-2 - виробнича диспетчерська загальною площею - 119,7 кв.м., М-1 - вбиральня загальною площею - 13,9 кв.м., О-1 - фекальна насосна загальною площею - 20.2 кв.м., У-і - навіс, Ф-1 - гаражі для легкових автомобілів загальною площею - 431,2 кв.м., Ч-1 - газвузол загальною площею - 9,8 кв.м., Ш-1 склад для зберігання кислоти загальною площею - 12,7 кв.м., №4 - огорожа, має чітке визначення типу відповідно до ДБН В.2.2-15-2005, а не є просто «Комплекс», як визначив контролюючий орган та навмання застосував ставку податку 0,30 згідно інформації у стовбці 9 «Детальний розрахунок суми/сум».
Судом проаналізовано рішення Кам'янської міської ради від 02.11.2018 року №1223-29/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» та встановлено, що для нежитлових будівель вказаним рішенням встановлюється найнижча ставка податку 0,3, яка була застосована відповідачем при розрахунку податку за оскаржуваним ППР.
Судом не встановлено порушень прав позивача в частині розрахунку податку за податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2024 року №0238671-2416-0403-UA (форми «Ф») на суму 77690,32 грн.
Щодо зауважень позивача про те, що він не був повідомлений про надходження поштового відправлення на його ім'я і не одержав під особистий підпис.
Суд вказує, що відповідно до п. 42.1 та п. 42.2 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Так, зі змісту п. 42.4 ст. 42 ПК України вбачається, що листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Водночас, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику) (п. 42.5 ст. 42 ПК України).
Так, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про бажання отримувати документи через електронний кабінет.
Як встановлено судом з матеріалів справи, оскаржуване ППР направлялось позивачу засобами поштового зв'язку на адресу: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Медична, 11-5, проте конверт 5193112551574.
Таким чином, відповідачем вчинено всі дії для направлення позивачу ППР.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування спірного ППР.
Ррозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко