м. Вінниця
28 серпня 2025 р. Справа № 120/4085/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є студентом Приватного вищого навчального закладу «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємства» та здобуває освітній рівень магістра, який раніше ним не був здобутий. Це підтверджується довідкою про здобувача освіти № 413905 від 08.10.2024, випискою та інформацією з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся до навчального закладу для отримання довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, згідно з додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16.05.2024.
Однак у довідці з ЄДЕБО № 2413905 від 08.10.2024 відображено порушення послідовності здобуття рівнів освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а саме міститься інформація: «НІ, порушує».
Ухвалою від 10.04.2025 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення та пояснень від третьої особи.
16.04.2025 від Державного підприємства "Інфоресурс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що власником ЄДЕБО є держава в особі Міністерства освіти і науки України (Відповідач-1), яке забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, організаційні заходи, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення, а також є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Кабінет Міністрів України не визначав Державне підприємство «Інфоресурс» адміністратором ЄДЕБО. Міністерство юстиції України визначило його технічним адміністратором, який лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України. При цьому зазначив, що функції технічного адміністратора ЄДЕБО, передбачені Положенням, не належать до владних повноважень.
22.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО стосовно наявності чи відсутності порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.
12.06.2025 від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що згідно з інформацією, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.10.2014 був зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» та відрахований 22.07.2015.
Надалі, 08.10.2024 ОСОБА_1 був зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до ПВНЗ «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємництва».
Відповідно до частини другої статті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту», вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
Таким чином, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено: «Ні, порушує».
Окремо просив поновити йому строк, для подачі відзиву.
18.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що у разі успішного виконання здобувачем освіти освітньої програми та завершення навчання особа отримує відповідний документ про освіту. Оскільки позивач не отримав диплом спеціаліста, будучи відрахованим з Автомобільно-дорожнього інституту Донецького національного технічного університету, він фактично не пройшов і не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем. Відтак відсутні перешкоди для його повторного зарахування з метою здобуття вищого рівня освіти - «магістр».
При цьому, просить у задоволенні клопотання Міністерства освіти і науки України про поновлення строку на подання відзиву у справі № 120/4085/25 - відмовити, а відзив повернути заявнику.
Відповідно до частини 5 статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З аналізу наведеного видно, що пропущений процесуальний строк може бути продовжений судом.
Враховуючи аргументи представника відповідача, викладені у відзиві щодо неможливості подати своєчасно відзив та з метою необмеження права сторони висловити свою позицію, суд вважає за можливе продовжити встановлений для подання відзиву строк та врахувати доводи, викладені у відзиві при розгляді справи.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали суд встановив, що 20.06.2008 - отримав Свідоцтво про базову загальну середню освіту серія НОМЕР_1 , закінчивши 9 класів закладу освіти Горлівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 - багатопрофільний ліцей" Горлівської міської ради Донецької області;
28.05.2010 - отримав Атестат про повну загальну середню освіту серія НОМЕР_2 , закінчивши заклад освіти Горлівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 - багатопрофільний ліцей" Горлівської міської ради Донецької області;
30.06.2014 отримав диплом бакалавра серія НОМЕР_3 , закінчивши Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.10.2014 був зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» та відрахований 22.07.2015.
У 2024 році був зарахований до приватного вищого навчального закладу «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємства» та здобуває освітній рівень магістра, який раніше ним не був здобутий. Це підтверджується довідкою про здобувача освіти № 413905 від 08.10.2024, випискою та інформацією з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
08.10.2024 на ім'я позивача було сформовано довідку №413905 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій зазначено, що ОСОБА_1 порушено послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Враховуючи, що позивач був відрахований із закладу освіти до завершення навчання, освітній ступінь «магістр» ним не здобувався, диплом про освіту не отримував, а Міністерством освіти і науки України було оформлено довідку №413905, у якій зазначено про порушення послідовності здобуття освіти, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про освіту" рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про вищу освіту" визначено рівні та ступені вищої освіти, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Згідно з частиною 5 статті 5 зазначеного Закону магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Відповідно до частини другої статті 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
За змістом положень частини першої, другої статті 7 Закону України "Про вищу освіту" документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 цього ж Закону інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналіз процитованих норм чинного законодавства свідчить про те, що освітній ступінь магістра присуджується лише у разі успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, за наслідком чого здобувачу такої освіти видається відповідний документ, який підтверджує здобуття саме цього рівня вищої освіти.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач 01.10.2014 був зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста до Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», проте був відрахований 22.07.2015.
Отже рівня освіти "спеціаліста", який би був прирівняний до вищої освіти ступеня магістра, в цьому навчальному закладі позивач не здобув.
У 2024 році позивач був зарахований на денну форму навчання за освітнім рівнем "магістр" до Приватного вищого навчального закладу «Вінницький інститут конструювання одягу і підприємства».
Відтак зазначення у довідці від 08.10.2024 №413905 про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 інформації про те, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", не відповідає дійсності та положенням чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про освіту" у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.
Згідно з частиною 5 статті 74 цього Закону держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
- проводить навчання для роботи з Електронною базою;
- здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 74 Закону України "Про освіту" положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО. Водночас за правилами пункту 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО розпорядник ЄДЕБО:
1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством;
3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо:
- ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності, ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності;
- акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти);
- іншу інформацію, визначену законодавством;
5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим-сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису;
6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО;
7) визначає:
- перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам;
- вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, за наведеного нормативного регулювання, Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
За таких обставин дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у невірному відображенні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" є неправомірними.
Таким чином перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві, а саме зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити у визначений судом спосіб.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 968,96 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у невірному відображенні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про порушення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 , визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідачі: Міністерство освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 38621185)
Державне підприємство "Інфоресурс" (вул. О.Довженка, 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381)
Суддя Мультян Марина Бондівна