м. Вінниця
28 серпня 2025 р. Справа № 120/7853/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Лукашука Романа Петровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лукашука Романа Петровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 по відношенню до військового обов'язку є військовозобов'язаним.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 є недієздатною особою, має психічне захворювання та інвалідність II групи, а тому не може бути військовозобов'язаною особою.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №2-0-17 від 06 червня 2007 року визнано ОСОБА_1 недієздатним.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №149/667/23 від 13.04.2023 року призначено ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 .
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного Серія НОМЕР_1 від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 взято на військовий облік та встановлено придатність до проходження військової служби за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
У змісті позовної заяви вказано, що 12.03.2025 року опікуном недієздатного ОСОБА_1 подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення з військового обліку на підставі абзацу 18 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року№1487.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №2010 від 19 березня 2025 року відмовив у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку, мотивуючи це тим, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки цей Закон має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом.
Наведене слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487, в редакції чинній на час відмови у виключенні з військового обліку), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
- виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Як уже встановлено судом, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №2-0-17 від 06 червня 2007 року визнано ОСОБА_1 недієздатним.
12.03.2025 року опікуном недієздатного ОСОБА_1 подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення з військового обліку на підставі абзацу 18 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №2010 від 19 березня 2025 року відмовив у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку, мотивуючи це тим, що застосуванню підлягають положення пункту 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки цей Закон має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним нормативно-правовим актом.
Пунктом 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції чинній на час відмови у виключенні з військового обліку, визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, у Законі України №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" дійсно прямо не зазначено визнання особи недієздатною за рішенням суду серед підстав для виключення з військового обліку.
Водночас суд зазначає, що Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, було прийнято на реалізацію положень Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема, частини 5 статті 33, відповідно до якої порядок ведення військового обліку встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 18 пункту 79 Порядку №1487, виключенню з військового обліку підлягають, зокрема, особи, які за рішенням суду визнані недієздатними, за наявності відповідних підтвердних документів.
Хоча Закон №2232-ХІІ прямо не передбачає такої підстави, він не містить заборони на встановлення інших випадків виключення з обліку, а отже, не обмежує Кабінет Міністрів України у праві деталізувати та конкретизувати такі підстави у підзаконному нормативно-правовому акті.
На переконання суду, Закон №2232-ХІІ не виключає можливості встановлення додаткових підстав для виключення з військового обліку, особливо таких, що випливають із сутності інституту військового обов'язку.
Недієздатна особа, в силу обмеження її цивільної дієздатності, не має змоги реалізовувати свої обов'язки перед державою, зокрема, щодо проходження військової служби або виконання обов'язків військовозобов'язаного.
З огляду на те, що рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області №2-0-17 від 06 червня 2007 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, а Порядок №1487 прямо передбачає недієздатність як підставу для виключення з військового обліку, при цьому сам Порядок є чинним підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не суперечить його положенням, суд приходить до висновку, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку є необґрунтованою та протиправною.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то остання підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку.
На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо непридатності та виключення з військового обліку ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення (частина 1 статті 14 Закону 1951-VIII).
Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На даний момент у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення, що буде наслідком не внесення відповідних даних про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а тому задоволення позову в такий спосіб буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Законний представник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович