іменем України
27 серпня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 733/1908/24
Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/947/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2025 року (місце ухвалення - м. Ічня, дата складення повного судового рішення - 27.01.2025) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що 02.12.2009 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 10/13, тип - «Універсальна» і 07.09.2011 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 07.09.2011 шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що діяла на дату підписання та була розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.terms, відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії 03/17, на яку було встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 63000,00 грн.
Вказує, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.
За доводами позову, в процесі користування рахунком 08.11.2021 відповідачем у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, при цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви заборгованість відповідача становила 7299,53 грн, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, тому відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Посилаються, що починаючи з 08.11.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40,8%.
Як зазначає позивач, у зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
Також посилається, що 28.11.2022 відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля паспорт споживчого кредиту та Додаткову угоду № SAMDNWFC00004351481_01 до Кредитного договору від 28.11.2022, за умовами якої Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - не відновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди (п.п. 1.1., 1.2.); 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору); 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту. Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Відповідача з погашення кредиту.
Отже позивач вважає, що Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, в зв'язку з чим, з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості, останній станом на 06.08.2024 має заборгованість у розмірі 51200,28 грн, яка складається з: 51200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту.
У позові АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 у розмірі 51200,28 грн, що складається із: 51200,28 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Рішенням Ічнянського районного суду від 27.01.2025 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 у розмірі 32278,22 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 32278,22 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи положення ст. 526, 530, 1054, 1056-1 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, Банком нараховано та автоматично списано відсотки у розмірі 18922,06 грн, які мали б бути зараховані Банком на погашення тіла кредиту, чого Банком зроблено не було, тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за тілом кредиту підлягає зменшенню з 51200,28 грн до 32278,22 грн (51200,28 - 18922,06 = 32278,22 грн)
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» Рожко С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ічнянського районного суду від 27.01.2025 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю, а в іншій частині рішення залишити без змін.
За доводами скарги, суд першої інстанції відмовляючи у стягненні частини заборгованості за простроченим тілом кредиту дійшов помилкового висновку, що сторонами не були погоджені істотні умови кредитування, зокрема, розмір відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню виключно різниця між фактично отриманими та повернутими кредитними коштами.
В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції, заявник посилається, що ОСОБА_1 28.11.2022 підписав Додаткову угоду № SAMDNWFC00004351481_01 до Кредитного договору від 28.11.2022, за умовами якої сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зміни щодо: строку кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди (п.1.1.); процентна ставка визначена у розмірі 12% річних (п.1.2); узгодили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Відповідача з погашення кредиту; сторони узгодили, що на дату підписання Додаткової угоди заборгованість за Договором становить: 66641,09 грн, із них: основна сума боргу за кредитом - 62465,99 грн; нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом - 4175,10 грн.
Заявник вказує, що заборгованість визначена сторонами в Додатковій угоді також підтверджується випискою по картрахунках Відповідача та розрахунком заборгованості, який складений на підставі такої виписки, з якої убачається, що починаючи з 01.12.2022 банк нараховував проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1% на місяць (12% річних), що відповідає письмово погодженим сторонами умовам в п.1.2 Додаткової угоди.
Як зазначає заявник, випискою та розрахунком заборгованості підтверджується, що починаючи з липня 2023 року відповідач почав допускати прострочення внесення щомісячних платежів у розмірі та строки, передбачені п.1.4 Договору, в зв'язку з чим на 181-й день (з 01.01.2024) весь залишок заборгованості за тілом кредиту став простроченим, тобто настав строк повернення боргу за кредитом.
Тому вважає, що відповідач з самого початку укладення договору та отримання карток був письмо ознайомлений з умовами кредитування, в тому числі і з розміром відсоткової ставки, а суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків, а отже дійшов неправильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню виключно різниця між фактично отриманими кредитними коштами та фактично сплаченими безпідставно зарахувавши внесені ОСОБА_1 кошти на часткове погашення боргу за кредитом.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Лишко В.А. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. В обґрунтування посилається, що додаткова угода №SAMDNWFC00004351481_01 до Кредитного договору від 28.11.2022 не містить фізичних підписів клієнта банку, жодних доказів щодо її підписання як електронного документа скаржником не надано. Вказує, що відсутні будь-які докази проходження процедури ідентифікації відповідача в системі на момент підписання угоди, зокрема скріншоти або технічні логи, що підтверджують вхід саме відповідача в особистий кабінет, дані про IP-адресу та геолокацію пристрою, з якого здійснювався доступ до системи, а також позивач не надав доказів того, що OTP-пароль був направлений саме на номер телефону відповідача, фактичного отримання відповідачем SMS з одноразовим паролем, технічних логів системи, що фіксують час генерації та використання OTP-коду, а також інформації про правильність введення пароля. Крім того, посилається, що позивачем не надано жодних технічних доказів власне процесу електронного підписання, а саме: сертифікату електронного підпису або даних про його використання, мета-даних документа, що підтверджують час та обставини його підписання, журналів аудиту системи Приват24, що фіксують дії користувача, а також доказів збереження електронного підпису в системі банку відповідно до вимог законодавства. За доводами відзиву, позивач не довів факт волевиявлення відповідача щодо укладення угоди, зокрема не представлено доказів того, що саме відповідач ознайомився з умовами Додаткової угоди перед підписанням, підтвердив свою згоду з умовами договору, а також мав фізичний доступ до пристрою та SIM-карти на момент підписання документа, тому вважає, що позивач не виконав свій процесуальний обов'язок щодо доказування факту підписання Додаткової угоди відповідачем у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють сферу електронного документообігу. Як вказує заявник, Додаткова угода №SAMDNWFC00004351481_01 була сформована одноособово банком без будь-якої можливості коригування та погодження умов з боку клієнта банку, а документ являє собою типовий формуляр з заздалегідь визначеними умовами, які клієнт може лише прийняти або відхилити в цілому, не маючи права запропонувати зміни до окремих положень угоди. Тому заявник вважає, що заборгованість, визначена в Додатковій угоді, підлягає обов'язковому доказуванню та ретельній перевірці судом, а Банк як професійний учасник фінансового ринку повинен довести правомірність та обґрунтованість нарахованої заборгованості, надавши повний розрахунок її формування, включаючи основну суму боргу, нараховані відсотки, комісії та штрафні санкції з відповідними документальними підтвердженнями кожної складової. В обґрунтування доводів відзиву заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2022 у справі № 944/3046/20.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 02.12.2009 відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 10/13, тип - «Універсальна», а 07.09.2011 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 167 т. 1), що діяла на дату підписання та була розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.terms, відповідно до якого відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії 03/17, на яку було встановлено кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 63000,00 грн.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору, що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахунках відповідача (а.с. 80-164 т. 1).
Також судом встановлено, що 08.11.2021 відповідачем ОСОБА_1 у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, на момент підписання якої заборгованість відповідача становила 71881,53 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 88 зворот т.1).
Починаючи з 08.11.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг - п. 1.3. у розмірі 40,8% річних (а.с. 68-79).
У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.
За матеріалами справи, 28.11.2022 відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля паспорт споживчого кредиту та Додаткову угоду № SAMDNWFC00004351481_01 до Кредитного договору від 28.11.2022, відповідно до п. 1. якої Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди (п.п. 1.1., 1.2.); 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п. 1.2., 1.3. Договору); 4. Розмір мінімального обов'язкового платежу - 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, починаючи із сьомого календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.
Факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи випискою за договором № б/н за період з 02.12.2009 по 08.08.2024, відповідно до якої відповідач користувався кредитними коштами, наданими банком за договором, у власних потребах, частково вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом (а.с. 80-164 т. 1).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 32-48 т. 1) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 станом на 06.08.2024 складає 51200,28 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 526, 530, 1054, 1056-1 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, Банком нараховано та автоматично списано відсотки у розмірі 18922,06 грн, які мали б бути зараховані Банком на погашення тіла кредиту, чого Банком зроблено не було, тому суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за тілом кредиту підлягає зменшенню з 51200,28 грн до 32278,22 грн (51200,28 - 18922,06 = 32278,22 грн)
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32278,22 грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 18922,06 грн.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутої судом заборгованості за кредитним договором, враховуючи наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Матеріали справи містять анкету-заяву № б/н від 07.09.2011, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 167 т. 1), яка підписана позичальником, проте анкета-заява не містить умов нарахування відсотків та їх розмір.
У підписаній відповідачем анкеті-заяві передбачено, зокрема, наступне: «Я згоден з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Банку».
Даними виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 підтверджується, що відповідач фактично користувався кредитним лімітом, який збільшено банком до 63000 грн (а.с. 80-164 т. 1).
Свої зобов'язання перед банком ОСОБА_1 належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованість. З розрахунку заборгованості та виписки за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується даними про рух коштів по картці, в тому числі і перерахування, а також частковим погашенням наданих банком коштів.
У зв'язку з тим, що фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, а також з огляду на приписи частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, отже колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» довело існування між сторонами кредитних правовідносин, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути з відповідача складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими процентами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, дійшов висновку, що Банком нараховано та автоматично списано відсотки у розмірі 18922,06 грн, які мали б бути зараховані Банком на погашення тіла кредиту, чого Банком зроблено не було.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявні підписані 08.11.2021 та 28.11.2022 відповідачем ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в яких також визначені, у тому числі: тип кредиту, сума/ліміт кредиту,строк кредитування, процентна ставка, відсотків річних тощо) (а.с.49-67, 68-79 т. 1).
Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Зокрема, в підписаних відповідачем заявах про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг визначено максимальний ліміт кредитування тип та розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Вказані заяви підписані відповідачем електронним підписом в системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання вказаних заяв електронним підписом є згодою Відповідача з типом та розміром процентної ставки, розміром процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, з врахуванням викладеного спростовуються матеріалами справи доводи відзиву, що відсутні будь-які докази проходження процедури ідентифікації відповідача в системі на момент підписання угоди, зокрема скріншоти або технічні логи, що підтверджують вхід саме відповідача в особистий кабінет, дані про IP-адресу та геолокацію пристрою, з якого здійснювався доступ до системи, а також позивач не надав доказів того, що OTP-пароль був направлений саме на номер телефону відповідача, фактичного отримання відповідачем SMS з одноразовим паролем, технічних логів системи, що фіксують час генерації та використання OTP-коду, а також інформації про правильність введення пароля.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства слід дійти висновку, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладених в письмовій формі.
З врахуванням викладеного, є необґрунтованими посилання у відзиві, що Додаткова угода №SAMDNWFC00004351481_01 була сформована одноособово банком без будь-якої можливості коригування та погодження умов з боку клієнта банку, а документ являє собою типовий формуляр з заздалегідь визначеними умовами, які клієнт може лише прийняти або відхилити в цілому, не маючи права запропонувати зміни до окремих положень угоди, за відсутності належних і допустимих доказів про відмову від кредиту протягом 14 календарних днів з дати його оформлення, як це передбачено із Законом України «Про споживче кредитування», шляхом подачі заяви.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, в тому числі щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем заяви, відповідає вимогам ст. 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, ОСОБА_1 взяті не себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, кошти не повернув, проте поза увагою суду було залишено обставини підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Фактично заборгованість за відсотками, яка виникла у відповідача, підлягає стягненню за період після підписання відповідачем 08.11.2021 заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в результаті якої між сторонами було досягнуто згоди щодо процентної ставки за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.09.2011 станом на 31.05.2015 за період з 29.04.2014 по 31.05.2015 заборгованість за відсотками у ОСОБА_1 відсутня (а.с. 17-20 т. 1).
Так, відповідно п. 1.3 заяви про приєднання визначено, що розмір відсоткової ставки для карти Універсальна (яку отримав відповідач) становить 42 % річних.
В свою чергу розрахунок заборгованості в графі відсоткова ставка містить саме значення 3,5 % на місяць (42% за рік), що цілком відповідає розміру відсотків, погоджених сторонами в заяві про приєднання, підписаний власноруч відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.09.2011 станом на 30.06.2019 за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 заборгованість за відсотками ОСОБА_1 складає 3678,75 грн (а.с. 21-31 т. 1), проте зазначена заборгованість стягненню не підлягає, враховуючи, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначений відсоткова ставка, була укладена між сторонами 08.11.2021.
Також, згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.09.2011 станом на 06.08.2024 за період з 01.07.2019 по 07.11.2021 борг ОСОБА_1 за відсотками складає 4569,00 грн (а.с. 32-41, 46 зворот, 46, 45 зворот, 45 т. 1), які стягненню не підлягають враховуючи, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначений відсоткова ставка, була укладена між сторонами 08.11.2021.
Отже, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 складає 42952,53 грн (51200,28 грн - 3678,75 грн - 4569 грн).
Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів на спростування наявності у нього заборгованості та доказів, які спростовували б виписку по рахунку та розрахунок заборгованості наданий АТ КБ «ПриватБанк», та відсутність заборгованості в частині відсотків.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, судом першої інстанції не враховано, що розмір заборгованості з урахуванням прострочених відсотків повинен був обраховуватись після підписання відповідачем заяви про приєднання від 08.11.2021, якою були визначені умови кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді.
Відтак, доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За викладених вище підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 а кредитним договором не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 42952,53 грн на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» на суму 42952,53 грн (42952,53 грн від 52200,25 грн становить 82 %), з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1986,37 грн (2422,40 грн х 82%).
Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково на 18 %, у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи, то відповідно з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 654,05 грн (3633,60 грн х 18 %) за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2025 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 вересня 2011 року у розмірі 42952,53 (сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1986,37 грн та 654,05 за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27.08.2025.
Головуючий Судді :