21 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/683/25
Провадження № 22-ц/820/1857/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Шевцової Л.М. від 10 червня 2025 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У січні 2025 року ТОВ «Бізнес позика», звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 13.05.2024 року між товариством та відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» укладено кредитний договір № 498307-КС-001, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 20000 грн., а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав і має заборгованість в розмірі 72154,50 грн., з яких 20000 грн. - по тілу кредиту, 49154,50 грн. процентів, 3000 грн. комісії.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість в сумі 72154,50 грн.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.06.2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 498307-КС-001 про надання кредиту від 13.05.2024 року, що становить 23446,25 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах 3446,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 787,28 грн.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес позика» просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові як незаконне та стягнути з відповідача 49154,50 грн. прострочених процентів і 3000 грн. комісії. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував умови договору щодо строку його дії, процентної ставки за користування кредитом та комісії. Проценти за користування кредитом нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають умовам договору про надання кредиту.
Боржник не здійснив жодного платежу на погашення кредиту, чим порушив зобов'язання, встановлені договором. Згідно обов'язкового графіку платежів відповідач мав зробити перший платіж 27.05.2024 року у розмірі 4330 грн., однак платіж не був зроблений (як і всі наступні), тому з 28.05.2024 року почалося прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 днів, починаючи з восьмого дня, 04.06.2024 року, почалося нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (стандартній) процентній ставці - згідно пункту 3.2.2 договору.
Тобто, до 03.06.2024 року проценти нараховувалися по зниженій (пільговій) процентній ставці (1,14874498 %), а в період з 04.06.2024 року по 28.10.2024 року по стандартній процентній ставці, 1,50 % - як це було погоджено сторонами при укладенні договору, а не по штрафній, про що помилково вказав суд першої інстанції.
Розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №498307-КС-001 повністю відповідає умовам договору та нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Комісія за надання кредиту передбачена умовами кредитного договору (п.п. 2.1, 2.5, 3.2.3), з чим погодився позичальник, тому також підлягає стягненню з нього.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, судом встановлено, що 13.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 498307-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 498307-КС-001 про надання кредиту, останній прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 498307-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за договором № 498307-КС-001 на 14.01.2025 року складає 72154,50 грн., з них по тілу кредиту 20000 грн., по процентах - 49154,50 грн., комісія 3000 грн.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом з 28.05.2024 року по 28.10.2024 року, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, є за своєю юридичною природою пенею, яка не підлягає стягненню в період дії в Україні воєнного стану. Тому слід стягнути з відповідача борг по тілу кредиту 20000 грн. та 3446,25 грн. процентів за період з 13.05.2024 року по 27.05.2024 року.
Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 13.05.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» уклали договір про надання кредиту №498307-КС-001, проте не в повній мірі при вирішення спору врахував умови цього договору.
Так, згідно з п.2.3. цього кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14874498, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Комісія за надання кредиту (надалі - комісія): 3000 грн. (пункт 2.5. договору).
Термін дії договору- до 28.10.2024 року (п. 2.7. кредитного договору).
Відповідно до п.3.2.2. договору сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Відповідач в установлені строки не повернув належні до сплати грошові суми, не здійснив жодного платежу, порушуючи встановлений графік обов'язкових платежів.
Згідно обов'язкового графіку платежів відповідач мав зробити перший платіж 27.05.2024 року у розмірі 4330 грн., однак платіж не був зроблений (як і всі наступні), тому з 28.05.2024 року почалося прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу семи днів, починаючи з восьмого дня - 04.06.2024 року включно почалося нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (Стандартній) процентній ставці 1,50000000% у відповідності до пункту 3.2.2 договору, а після 28.10.2024 року проценти не нараховувалися.
Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов кредитного договору, за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,14874498% в сумі 5054,50 грн. в період з 30.12.2022 року по 03.06.2024 року, а за стандартною процентною ставкою 1,50000000 % в сумі 44100 грн. у період з 04.05.2024 року по 28.10.2024 року.
Відповідачем не виконано умови кредитного договору та не спростовано належними та допустимими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що 49154,50 грн. заборгованості за простроченим процентами за своєю юридичною природою є пенею.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову в стягненні комісії за надання кредиту, апеляційний суд бере до уваги таке.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.
Виходячи з аналізу вказаних норм така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 3000 грн., що не суперечить наведеним вище вимогам закону.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Отже, вимоги позивача про стягнення комісії підлягають задоволенню.
За наведеного рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» 72154,50 грн. заборгованості за договором кредиту, з яких 20000 грн. - тіло кредиту, 49154,50 грн. - заборгованість за процентами та 3000 грн. комісії.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги підлягають розподілу понесені апелянтом судові витрати.
Відтак слід стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» 6056 грн. (2422,40 грн. понесених судових витрат за подачу позову та 3633,60 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Україки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239) 72154,50 грн. заборгованості за договором кредиту, з яких 20000 - тіло кредиту, 49154,50 - заборгованість за процентами та 3000 грн. комісія, а також 6056 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 27 серпня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк