26 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/2350/25
Провадження № 11-сс/820/445/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» кримінальне провадження № 12025243100000439, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2025 року,
Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільхівці Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, що зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , неодруженого, намісника Свято-Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, особи з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03 серпня 2025 року, близько 13 год. 50 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у в стані алкогольного сп'яніння та у приміщенні службового кабінету келії, що розташована на території Свято-Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря Хмельницької єпархії Української Православної Церкви по вул. Івана Федорова, 30 в м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, розпочав словесну суперечку із ОСОБА_9 .
Тоді ж, 03 серпня 2025 року, близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , перебуваючи на дворі, поруч із входом до келії, що розташована на території Свято-Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря Хмельницької єпархії Української Православної Церкви по вул. Івана Федорова, 30 в м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з прикладанням фізичної сили, почергового, руками та ногами наніс ОСОБА_9 не менше 12 ударів в тулуб та не менше 5 ударів в голову. Внаслідок цього потерпілий ОСОБА_9 отримав легкі тілесні ушкодження, а також тяжкі, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, від чого останній помер на місці події.
За таких обставин, ОСОБА_6 підозрюється у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
23 серпня 2025 року ОСОБА_6 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково, обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Посилається на те, що підозра є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для застосування до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведені.
Поза увагою місцевого суду залишився незадовільний стан здоров'я підозрюваного, який є особою з інвалідністю ІІ групи та на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу перебував на стаціонарному лікуванні.
Усі вищевказані обставини, на переконання захисника, дають можливість застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора та представника потерпілої, адвоката ОСОБА_8 , про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Так, згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ст. 183 КПК України).
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України, погоджене з прокурором. В обґрунтування клопотання слідчий послався на наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , яке є тяжкими, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України.
Наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись слідчим суддею. При цьому, був опитаний підозрюваний, вислухана думка його захисника, прокурора, відібрані пояснення у слідчого, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.
Слідчий суддя правильно врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я людини, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, вчинення такого у стані алкогольного сп'яніння, особу підозрюваного, який є раніше не судимим.
Тому, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що існує ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Врахувавши наведені ризики, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в їх сукупності слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор та слідчий довели, що застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.
Посилання апелянта на те, що підозра, пред'явлена ОСОБА_6 , є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, на увагу суду не заслуговують.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Нечипорук та Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Із матеріалів провадження вбачається, що на підтвердження причетності ОСОБА_6 до інкримінованого правопорушення надано наступні докази, зокрема: протокол огляду місця події від 03 серпня 2025 року, проведений на території Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, що розташований по вул. Івана Федорова, 34 в м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, в ході якого було виявлено труп ОСОБА_10 із наявними тілесними ушкодженнями у вигляді крововиливів на підборідді, верхній губі, правій скроневій ділянці, в нижній частині підборіддя, а також саден в тім'яній ділянці голови; протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_17 ; протокол огляду відеозаписів від 04 серпня 2025 року з якого вбачається, що 03 серпня 2025 року, близько 13 год. 50 хв., перебуваючи на території Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, що розташований по вул. Івана Федорова, 34 м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області, підозрюваний ОСОБА_6 численно наносив удари руками та ногами потерпілому ОСОБА_10 , від яких останній впав на підлогу та більше не рухався; висновок судово-медичного експерта № 79 від 22 серпня 2025 року, та інші матеріали кримінального провадження в сукупності.
За таких обставин, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що долучені до матеріалів клопотання докази об'єктивно доводять можливу причетність підозрюваного ОСОБА_6 до інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та є достатніми для застосування щодо нього обмежувальних заходів.
Разом з тим, варто зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного усіх ознак складу кримінального правопорушення, з огляду на те, що обставини вчинення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, зібраними під час досудового розслідування.
Матеріали, додані слідчим в обґрунтування поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
А тому, питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.
Доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на увагу апеляційного суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Так, наявність вищезазначених ризиків, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України. У сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, це й стало підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Що ж стосується доводів адвоката про незадовільний стан здоров'я підозрюваного, що унеможливлює його перебування у слідчому ізоляторі, то такі є безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 4 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі Порядок), затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, визначено взаємодію закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Відповідно до п. 2.1. зазначеного Порядку усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.
Згідно п. 2.3. Порядку медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Пунктами 2.6., 2.7. Порядку визначено, що особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 не позбавлений можливості отримати медичну допомогу, у разі її необхідності, перебуваючи під вартою.
Доводи апелянта про те, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема домашній арешт, із застосуванням засобів електронного контролю, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
Так, колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження та не встановлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням засобів електронного контролю, щодо підозрюваного, на думку колегії суддів, унеможливить запобігання існуючим ризикам, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваного шляхом обрання останньому найсуворішого запобіжного заходу є виправданою. Окрім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував усі обставини провадження, об'єктивно оцінив особу ОСОБА_6 та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність ізоляції його від суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для скасування ухвали слідчого судді не знаходить.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 серпня 2025 року, якою застосовано щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника, адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3