Справа № 597/235/25Головуючий у 1-й інстанції Тренич А.Г.
Провадження № 22-ц/817/724/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
28 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене суддею Тренич А.Г. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулося в суд із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №768028351 від 09.01.2022 року в розмірі 27 845,32 грн, з яких 14 100 грн - заборгованість по кредиту; 13 745,32 грн - заборгованість за відсотками.
Позов обґрунтовано тим, що 09.01.2022 року року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 768028351 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 14 100 грн строком на 11 днів від дати отримання кредиту а саме до 20.01.2022 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Право грошової вимоги за вказаним кредитним договором переходило тричі на підставі договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»; від ТОВ «Таліон Плюс до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача - ТОВ "Фінансова компанія "Ейс"
Так, згідно останнього договору факторингу від 26.12.2024 року №26/12/Е, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс", до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 27845,32 грн. відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу.
Відповідач не виконав належним чином взяте на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, тому ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" просило задовольнити позов.
Рішенням Заліщицького районного суду від 29 квітня 2025 року в задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що 05.05.2022 року підписано реєстр прав вимог №175, тобто вже після укладення кредитного договору від 09.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Враховуючи вищевикладене, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Тому, на думку скаржника, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.
Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" зазначає, що судом здійснено помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного кредитного договору № 768028351 від 09.01.2022, який на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував. Позаяк, сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, доводами відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Обставини справи.
09.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 768028351 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора MNV4SV24, згідно з умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 14 100 грн. строком на 11 днів від дати отримання кредиту а саме до 20.01.2022 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту “СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно , строк надання кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінету чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних у цьому пункті необмежена (п. 1.8 договору).
Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти в наступному порядку:
-виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 365 процентів річних, що становить 1,00 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1);
- за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 730,74 процентів річних, що становить 2,00 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінету (п. 1.9.2);
- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк кредитування протягом дисконтного періоду. З огляду на вищевикладене, та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору (п. 1.9.3).
Згідно п. 1.12.1 договору, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходження платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Пунктом 1.12.2 договору визначено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 грн. процентів річних, що становить 2.98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.
Згідно заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.01.2022 року, номер карти 5167-80ХХ-ХХХХ-3557 був указаний відповідачем як рахунок для отримання кредитних коштів.
З платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №b46e4be7-f0cd-407f-a706-5f6f67f7bdd8 вбачається, що 09.01.2022 року на карту 5167-80ХХ-ХХХХ-3557 було зараховано 14100 грн. В призначенні платежу зазначено: згідно договору №476028351 від 09.01.2022 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 для зарахування на платіжну картку. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.
АТ “Державний Ощадний Банк України» на виконання вимог ухвали Заліщицького районного суду від 27.03.2025 року надано інформацію щодо банківського рахунку НОМЕР_2 , до якого емітовано банківську карту № НОМЕР_3 , який відкритий на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та підтверджуючий документ щодо зарахування коштів у сумі 14100 грн (додаток платіжна інструкція від 11.01.2022 року за №7481922520) по вищевказаного банківському рахунку для обслуговування кого емітовано картку НОМЕР_3 .
Згідно виписки з особового рахунка наданої ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" за кредитним договором № 768028351 станом на 16.01.2025 року заборгованість за указаним договором не погашена та складає 27845,32 грн, з яких 14100 грн - прострочене тіло; 13745,32 грн - прострочені відсотки.
Згідно розрахунку заборгованості, який виконано первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 26858,32 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, який виконано ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 27845,32 грн, з яких 14100 грн - прострочене тіло; 13745,32 грн - прострочені відсотки.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, що стверджується договором факторингу.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року.
31.12.2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року.
31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року. У даній угоді, сторони домовилися доповнити договір факторингу пунктом 11.10 та викладено розділ 3 договору факторингу “Фінансування та порядок розрахунків» у новій редакції.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 768028351, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 26858,32 грн., яка складається із 14100 грн заборгованості за основною сумою боргу та 12758,32 грн. заборгованості по відсотках.
Указаний реєстр містить електронні печатки та підписаний електронними підписами клієнта та фактора.
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно витягу з Реєстру права вимоги № 1 від 30.10.2023 року, клієнт ТОВ «Таліон Плюс» відступив факторові ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 768028351, де боржником є ОСОБА_1 в сумі 27845,32 грн, з яких 14100 грн - заборгованість за основною сумою боргу ; 13745,32 грн - заборгованість по відсотках.
Указаний реєстр містить відтиск печаток клієнта та фактора та підписаний ними.
26.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" укладено договір факторингу № 26/12/Е, згідно з умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору факторингу).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року, клієнт ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" право вимоги заборгованості в сумі в сумі 27845,32 грн, з яких 14100 грн - прострочене тіло; 13745,32 грн - прострочені відсотки.
Указаний реєстр містить відтиск печаток клієнта та фактора та підписаний ними.
Згідно акту прийому - передачі боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 року року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 1140, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 26/12/Е від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованостей 48573560,30 грн. Реєстр боржників передано в повному обсязі відповідно до умов договору факторингу № 26/12/Е , будь - яких зауважень до зазначеного реєстру немає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2018 року, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 768028351 від 09.01.2022 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01, тому у ТОВ «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов'язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Оскільки позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не надано суду доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № 768028351 від 09.01.2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.
Однак, з таким висновком суду погодитися неможливо.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (із урахуванням додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року, де договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції) під правом вимоги розуміється права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи, що строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами, аж до 31.12.2024 року, тому станом на 05.05.2022 року (день підписання реєстру № 175 від 05.05.2022 року ) первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вправі був відступити ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором № 768028351, укладеним 09.01.2022 року з ОСОБА_1 , за яким настав строк виконання.
А тому відмова у позові з тих підстав, що право вимоги до відповідача не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року, не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону.
Відтак, доводи апеляційної скарги з цього приводу колегія суддів вважає обґрунтованими.
Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором №768028351, укладеним 09.01.2022 року.
Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення сума заборгованості за кредитним договором№768028351 в сумі: 27845,32 грн, з яких 14100 грн - заборгованість по кредиту; 13745,32 грн - заборгованість за відсотками у повній мірі ґрунтується на умовах договору.
При цьому, колегія суддів враховує, що будь якого контррозрахунку на спростування заявленої ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" суми заборгованості за кредитним договором відповідачем не подано.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що заочне рішення Заліщицького районного суду від 29.04.2025 року, слід скасувати, постановивши нове судове рішення, яким позов ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №768028351, укладеним 09.01.2022 року, в сумі 27845,32 грн, з яких 14100 грн - заборгованість по кредиту; 13745,32 грн - заборгованість за відсотками, що у повній мірі ґрунтується на умовах договору.
Щодо судових витрат.
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Із змісту позовної заяви видно, що представник позивача - адвокат Тараненко А.І. просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" 7000 грн витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат адвокатом Тараненком А.І. до позовної заяви було надано:
договір про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року;
довіреність від 19.09.2023 року ;
додаткову угоду №3 до договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року;
акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року, де сторонами визначено перелік послуг та погоджено вартість послуг 7000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат адвокатом Тараненком А.І. до апеляційного суду надано:
довіреність від 04.12.2024 року;
акт прийому- передачі наданих послуг від 29.05.2024 року до договору про надання правової допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 року, де сторонами визначено перелік послуг, які надаються адвокатом клієнту та погоджено вартість послуг за надання правничої допомоги в апеляційному суді 6000 грн.
Встановивши та проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а також те, що судове засідання у даній справі не проводилося у зв'язку неявкою учасників справи, ціну позову, яка становить 27845,32 грн при загальній визначеній адвокатом Тараненком А.І. вартості за надану правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 13000 грн, що становить майже половину ціни позову, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 4000 грн суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона відповідача у цій справі.
Оскільки позов ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" задоволено у повному обсязі, з відповідача в користь позивача слід стягнути 6056 грн. (2422,40 грн. - перша інстанція + 3633,60 грн. - апеляційна інстанція) судового збору сплаченого ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" - задовольнити.
Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 29 квітня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором від 09.01.2022 року № 768028351 у розмірі 27845,32 грн, з яких 14100 грн - заборгованість по кредиту; 13745,32 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (ЄДРПОУ 42986956) 6056 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги та 4000 грн витрат за надану професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.