Справа №589/717/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1018/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Державна зрада
18 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у залі суду в місті Суми у режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
У провадженні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор ОСОБА_9 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який закінчується 18 липня 2025 року, мотивуючого його тим, що раніше заявлені ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не зменшилися і більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку останнього.
Ухвалою Шосткинського міськрайоного суду Сумської області від 16 липня 2025 року, клопотання прокурора - задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 13 вересня 2025 включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покладено на обвинуваченого строком на 2 місяці наступні обов'язки: 1) не відлучатися з м. Шостка, Сумської області, без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) здати на зберігання до Шосткинського РУП ГУНП свій паспорт для виїзду за кордон (за наявності); 4) прибувати за кожною вимогою суду.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою визначено до 24 год. 00 хв. 13 вересня 2025 року.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без права внесення застави.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції визнаючи обвинуваченому застави, не в повній мірі врахував та оцінив всі обставини кримінального провадження, ризики, визначені ст. 177 КПК України та безпосередньо особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України.
Окрім цього, останній має тісні зв'язки із громадянином РФ, мобілізованим військовослужбовцем ОСОБА_10 , з яким до затримання, тісно співпрацював і систематично спілкувався засобами зв'язку та саме за його посередництва, обвинуваченим здійснювалася передача представникам РФ інформації щодо пересування та актуальних місць розміщення Збройних Сил України та інших військових формувань на території Шосткинського району Сумської області.
Не можна залишити поза увагою, той факт, що Середино-Будська міська територіальна громада Шосткинського району Сумської області на території якої проживав до затримання обвинувачений, знаходиться безпосередньо на лінії державного кордону з РФ та частина якої не контролюється ДПСУ.
Зазначені обставини створюють для обвинуваченого ОСОБА_7 додаткові можливості для уникнення процесу притягнення до кримінальної відповідальності та переховування від суду.
При прийнятті рішення про визначення розміру застави, судом не взято до уваги й те, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово стверджував, що до його затримання мав можливість у будь-який момент покинути територію України.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що судом при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою не обґрунтовано прийняте рішення про визначення розміру застави як альтернативи тримання під вартою та як наслідок не забезпечено впевненість в тому, що ОСОБА_7 не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_6 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а саме, що один із інкримінованих ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Окрім цього, обвинувачений мав певні контакти із представниками місцевої влади РФ, що може бути мотивом та підставою для останнього вчинити дії спрямовані на переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Також обвинувачений має проросійку налаштованість, тісні зв'язки з військовими та силовими структурами РФ, що обумовлює існування ризику продовження останнім вчинення кримінальних правопорушень, які спрямовані на проведення підривної діяльності України.
Відповідно, висновок суду про те, що неможливо запобігти ризикам, які існували на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме переховування останнього від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчиняти кримінальне правопорушення, шляхом застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, є вмотивованим і з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими, тобто останній становить небезпеку для суспільства та в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 є виправданим.
Вище вказане, підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду, у разі звільненні його з-під варти. Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Водночас, висновки суду першої інстанції щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд також вважає обґрунтованим, зважаючи на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальних правопорушень направлених на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, тобто державі, в якій він проживає, що є підставою вважати, що існує можливість, якою по суті є ризики, продовження вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із рішенням суду першої інстанції щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжних захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Окрім цього, згідно із абз.3 п.5 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст.178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи наявність доказів причетності ОСОБА_7 до колабораційної діяльності, який добровільно перейшов на бік ворога збройних сил РФ, будучи обізнаним про здійснення РФ збройної агресії проти України, керуючись як ідеологічними, так і особистими мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, надавав інформацію представникам військових підрозділів РФ про пересування та актуальні місця розміщення Збройних Сил України та інших військових формувань на території Сумської області, визначення розміру застави, як альтернативний запобіжний захід, не забезпечить у повному обсязі виконання покладених на нього обов'язків та запобіганню існуючих ризиків.
Крім того, колегія суддів зауважує про те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для суспільства, наявність по справі реальних ознак справжнього реального суспільного інтересу.
Враховуючи, що одне із вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення направлене проти основ національної безпеки України, та зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, без права внесення застави не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_7 обов'язків та досягненню мети кримінального провадження.
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову ухвалу судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.404, 407, 409, 419, 422-1КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави - скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 201 КК України, на 60 днів, тобто до 13 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4