Номер провадження: 11-кп/813/2286/25
Справа № 947/17367/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480000216, внесеному до ЄРДР 11.02.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою продовжено обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , кожному окремо, дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.10.2025 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.10.2025 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», із визначенням розміру застави 750 (сімсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) гривень.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на особу обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винними.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , подала апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Ухвала суду першої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в апеляційному порядку не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді у Київському районному суді м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12023162480000216, внесене до ЄРДР 11 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 185, ч.ч.2,3 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.4 ст.187, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинувачених і зможе забезпечити, на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу, та на законних підставах визначив розмір застави, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зокрема, враховуючи, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема серед яких особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України, за який, у разі доведеності вини, їм може загрожувати реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, апеляційний суд вважає, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачені можуть здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, на думку колегії суддів продовжує існувати ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть впливати на свідків у кримінальному провадженні, які ще не були допитані під час судового розгляду.
Вказана обставина може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Враховуючи обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про їх особи, які є непрацевлаштованими, обвинувачуються у вчинені особливо тяжких злочинів, із застосуванням насильства, колегія суддів вважає, що існує ризик того, що обвинувачені можуть продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення, про що вірно зазначено в оскарженій ухвалі.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480000216, внесеному до ЄРДР 11.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст. 27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3