Номер провадження: 11-сс/813/1330/25
Справа № 522/2226/25 1-кс/522/1049/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2025 року про відмову у задоволені скарги на бездіяльність уповноважених осіб УСБУ в Одеській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР),
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб УСБУ в Одеській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 07 січня 2025 року.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що слідчий суддя позбавлений можливості ухвалити рішення про зобов'язання слідчого внести відомості до ЄРДР, оскільки вказана заява була направлена для розгляду до іншого органу і наразі відомості про результати її розгляду чи подальшого руху відсутні.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, заявник, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, такою що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що заявник у порядку передбаченим ст. 303 КПК України, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси для оскарження бездіяльності уповноважених осіб УСБУ в Одеській області, а той факт, що зава про злочини була перенаправила до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, не є підставою для відмови у задоволені скарги.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції, іншим слідчим суддею, або зобов'язати прокуратуру виконати внести відомості до ЄРДР.
Позиції учасників судового розгляду.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив проводити апеляційний розгляд за його відсутності та заперечував проти апеляційної скарги (а.с.84).
Ухвалою судді-доповідача Одеського апеляційного суду від 08 липня 2025 року розгляд апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2025 року призначений у режимі відеоконференції з Державною установою "Одеський слідчий ізолятор», де утримується заявник (а.с.65-66).
Заявник ОСОБА_6 належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, що підтверджується особистою розпискою останнього (а.с.83), з клопотанням про відкладання не звертався.
Приймаючи до уваги скорчені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, та той факт, що у даному випадку апеляційним судом вжиті усі можливі заходи для забезпечення участі сторін у судовому засіданні, тому з метою дотриманням розумних строків розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно із ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положеннями ч.4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
При цьому в ЄРДР, як вбачається з п.4 ч.5 ст.214 КПК України, вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналогічні вимоги закріплені у ч. 1 Розділу 2 Глави І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - «Положення»).
Крім того, ч. 2 Розділу 1 Глави ІІ Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року (справа № 556/450/18, провадження №21-4229км20) слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, тобто підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Відповідно до матеріалів скарги, заявник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб УСБУ в Одеській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 07 січня 2025 року.
Втім, оскарженою ухвалою слідчого судді вказана скарга залишена без задоволення.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки подана заява направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками слідчого судді та зазначає наступне.
Звертаючись до уповноважених державних органів із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, особа очікувано перебуває в межах належної правової процедури, забезпечення якої є одним із завдань кримінального провадження (стаття 2 Кодексу).
За змістом ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Системний аналіз положень ст. 214 КПК України, свідчить про те, що слідчий або прокурор отримавши повідомлення, яке містить достатні відомості про вчинення злочину, зобов'язаний внести відомості за такою заявою до ЄРДР навіть у випадку, коли викладені у заяві дані свідчать про те, що злочин не віднесено до його компетенції. І вже потім, на виконання принципу безумовного дотримання правил підслідності, відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України, має передати матеріали такого кримінального провадження до іншого органу досудового розслідування, за рішенням прокурора. Тобто такі дії слідчий, прокурор уповноважений вчинити лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а не до цього.
Постанова Верховного Суду Касаційного кримінального суду від 23 листопада 2021 року у справі №332/1189/18 підтверджує цю позицію. Вона наголошує, що стаття 214 КПК не передбачає можливості не вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, якщо воно не підслідне певному органу.
Таким чином, процесуальний закон не зобов'язує заявника знати правила предметної або територіальної підсудності кримінальних правопорушень, а наділяє його правом на звернення із заявою до будь-якого органу досудового розслідування із заявою про кримінальне правопорушення і відповідно до ст.ст. 36, 214, 216, 218 КПК України, за умови встановлення обставин, що кримінальне правопорушення не підслідне органу досудового розслідування до якого особа звернулась із заявою, кримінальний процесуальний закон, передбачає процедуру передачі кримінального провадження належному органу.
Таким чином, дії уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури щодо перенаправлення заяви за підслідністю до внесення відомостей до ЄРДР та встановлення відповідних обставин, є такими, що не узгоджуються з вимогам КПК України та є позапроцесуальним способом вирішення вказаного питання.
Отже, враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що у випадку оскарження дій та бездіяльності органу досудового розслідування у порядку ст.303 КПК України, до якого подана заява про вчинення кримінального правопорушення, цілком очевидним є той факт, що оскарження бездіяльності такого органу/посадової особи, яка полягає у невнесення відомостей до ЄРДР, має відбувається саме до суду в межах юрисдикції якого знаходиться такий правоохоронний орган.
Враховуючи наведені положення процесуального закону, слідчий суддя місцевого суду, в межах доводів скарги заявника ОСОБА_6 , мав повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, розглянути скаргу та прийняти по ній відповідне рішення, мотивувавши його належним чином.
За таких обставин, рішення слідчого судді прийняте не у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, оскільки, вочевидь обмежує права особи на судовий захист та фактично свідчить про відсутність судового розгляду у суді першої інстанції у передбаченому процесуальним законом порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
При цьому, положення ч. 1 ст. 410 КПК України наголошують на тому, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Пункт 1 ч. 1 ст. 411 КПК України в свою чергу, встановлює, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для задоволення апеляційної скарги та призначення нового судового розгляду скарги у суді першої інстанції, оскільки слідчим суддею фактично не розглядалися доводи скарги ( не перевірялися достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, чи містить вона інформацію, яка може бути перевірена в межах досудового розслідування за наслідками чого слід було б зобов'язати слідчого внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування), що свідчить про фактичну відсутність судового розгляду у суді першої інстанції у передбаченому процесуальним законом порядку.
Керуючись статтями 214, 303, 304, 370, 372, 376, 404, 407, 409, 411, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
постановила:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2025 року про відмову у задоволені скарги на бездіяльність уповноважених осіб УСБУ в Одеській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити розгляд скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб УСБУ в Одеській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою від 07 січня 2025 року, у суді першої інстанції іншим слідчим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4