Справа № 461/5228/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/2167/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
28 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 28 травня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зобов'язання боржника та виконавця подати звіт про виконання судового рішення, -
26 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила зобов'язати боржника ФОП ОСОБА_2 та Галицький ВДВС подати звіт про виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2021 року у справі № 461/5228/21 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
Заяву обґрунтовувала тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 26.11.2024 року у справі № 461/3585/24 її апеляційну скаргу було задоволено частково, ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 20 травня 2024 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою визнано дії державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грабовенської Л.О., що полягають у винесенні нею постанови від 26.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 461/5228/21, неправомірними. Скасовано постанову головного державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грабовенської Л.О. від 26.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 461/5228/21, виданого Галицьким районним судом м. Львова 16.11.2021 року про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні належним їй на праві власності нерухомим майном - приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , площею 26,4 м2. Зобов'язано державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грабовенську Л.О. вжити передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо виконання виконавчого листа № 461/5228/21 від 16.11.2021 року.
Однак, станом на час звернення до суду з даною заявою, виконавчий лист № 461/5228/21, виданий Галицьким районним судом м. Львова 16.11.2021 року не виконано, чим порушено її право як стягувача у виконавчому провадженні від 11.04.2024 року № 749357 на обов'язковість виконання рішення суду. Просила заяву задоволити.
Оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував норми матеріального права щодо обов'язковості дотримання судом ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, в яких закріплені основні засади судочинства, що є конституційними гарантіями права на судовий захист. Повернувши її заяву про зобов'язання боржника та виконавця подати звіт про виконання судового рішення без розгляду, суд порушив вимоги процесуального закону, що передбачають удосконалення судового контролю за виконанням судових рішень, тривале невиконання яких є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення у зв'язку з його невиконанням протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, суд формально підійшов до вирішення питання про дотримання нею вимог закону щодо змісту поданої заяви, в якій неправильно зазначено номер виконавчого провадження та не вказано ідентифікатора для повного доступу для інформації про виконавче провадження, що не є підставою для її повернення. Вважає, що оскаржуваною ухвалою порушено її права як стягувача у відкритому виконавчому провадженні з виконання ухваленого в її користь рішення, що є підставою для її скасування.
Просить ухвалу суду скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 453-1 ЦПК України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду з заявою, передбаченою частиною першою статті 453-1 ЦПК України, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2021 року у справі № 461/5228/21 про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні належним їй на праві власності об'єктом нерухомого майна - приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 посилалася на невиконання Галицьким ВДВС постанови Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 4461/3585/24, якою державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грабовенську Л.О. зобов'язано вжити передбачених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» заходів щодо виконання виконавчого листа № 461/5228/21 від 16.11.2021 року, виконавче провадження з виконання якого не закінчено. При цьому, згідно поданої ОСОБА_1 заяви номером зазначеного вище незакінченого виконавчого провадження є № 749357.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що така подана заявницею у порядку ст.ст.435-453 ЦПК України. Водночас, зазначені статті регулюють різні процесуальні питання у цивільних справах. Так, ст. 435 ЦПК України встановлює порядок звернення сторони судового провадження з заявою про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, тоді як ст. 453 ЦПК України регулює питання зобов'язання відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця повідомляти суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, про її виконання. Крім того, у заяві про зобов'язання боржника та виконавця подати звіт про виконання судового рішення, ОСОБА_1 просила зобов'язати боржника та Галицький районний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подати звіт про виконання постанови Львівського апеляційного суду від 26.11.2024 року у справі № 461/3585/24, однак зазначила, що є стягувачем у виконавчому провадженні від 11.04.2024 року № 749357 з примусового виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова №461/5228/21. При цьому, номер виконавчого провадження, зазначений заявницею, відрізняється від номера, вказаного у постановах державного виконавця, наявних у матеріалах справи з приводу виконання виконавчого листа № 461/5228/21. Тобто, постанова Львівського апеляційного суду від 26.11.2024 у справі № 461/3585/24, про невиконання якої зазначила ОСОБА_1 , була постановлена за результатами розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 20 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Разом з тим, ОСОБА_1 у поданій нею заяві просила зобов'язати боржника подати звіт про виконання судового рішення, посилаючись на справу №461/5228/21. У поданій ОСОБА_1 заяві також відсутній ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, зазначення якого є обов'язковою вимогою до змісту заяви про зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, поданої в порядку ст.ст. 4531-4534 ЦПК України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає вимогам процесуального закону щодо форми та змісту заяви, поданої учасником справи з процесуальних питань, яким заява ОСОБА_1 не відповідає за наявності зазначених вище недоліків.
Як убачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ч. 3 ст. 453-1, ч. 1 ст. 183 ЦПК України, заява ОСОБА_1 не містить даних про ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, що не дає змоги перевірити чи наявне таке виконавче провадження на даний час.
Таким чином, оскільки заявником не виконано обов'язкову вимогу ч. 3 ст. 453-1 ЦПК України щодо змісту поданої заяви, а саме обов'язкового зазначення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження, і при цьому не зазначено, що заявник має труднощі в отриманні такого, заява про зобов'язання боржника та виконавця подати звіт про виконання судового рішенняпідлягає поверненню заявнику без розгляду.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 28 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра