Справа №466/419/24 Головуючий у 1 інстанції:Білінська Г. Б.
Провадження №22-ц/811/2830/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Білінської Г.Б. від 25 липня 2024 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 липня 2024 року у задоволенні позовної заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2021 по 28.02.2023 в розмірі 17 916,34 грн. та за послуги гарячого водопостачання за період з 01.12.2022 по 28.02.2023 в розмірі 778,82 грн. - відмовлено.
Вказане рішення оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 25 липня 2024 рокута ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Зазначають, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Звертають увагу суду на те, що крім нових договорів, які почали діяти на підставі Закону (№ 2189-VIII), почала діяти нова Методика нарахування. Дана методика розрахунку може застосовуватися після укладання зі споживачами послуг нових договорів про надання житлово-комунальних послуг. Судом не враховано, що заборгованість складається з: заборгованості за послугу з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.11.2021р. по 28.02.2023 р і становить -17 916,34, та заборгованості за послугу з постачання гарячої води за період з 01.12.2022р. по 28.02.2023р. - 778,82грн. Всього за надані послуги борг становить 18 659, 16 грн. Зазначають, що навіть якщо врахувати що рішенням суддів в попередніх справах встановлено факт від'єднання квартири від мережі централізованого теплопостачання, то ніде в рішеннях не згадано та відповідачами не надано доказів про те , що в квартирі відсутнє гаряче водопостачання.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 509, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.162 ЖК України, ст.4 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», та відмовляючи у задоволенні позову, - виходив з того, що з довідки, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» №3 від 26.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13.06.202017 року по справі № 466/6708/16-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (дев'яносто дев'ять) коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень. Постановою Львівського апеляційного суду від 03.07.2018 року, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено. Вказаною постановою встановлено, що у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року - часу нарахування відповідачам заборгованості за надання послуг теплопостачання. Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались. Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків. Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було. Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.04.2023 року по справі № 466/993/22 у задоволенні позовної заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2016 року по 30.11.2021 року в розмірі 47374,66грн. відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго" залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2023 року залишено без змін. З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддав сумніву та доказуванню обставинам, встановленим Постановою Львівського апеляційного суду від 03.07.2018 року, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яке набрало законної сили. Так, з врахуванням того, що від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання мало місце задовго до 2014 року, як це встановлено рішенням Львівського апеляційного суду, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо обов'язку надання відповідачами акту постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, а відтак і не встановлено факту самовільного відключення від мережі централізованого опалення з порушенням відповідачами установленого законодавством порядку. Отже, матеріали справи містять докази, які засвідчують факт відключення квартири відповідачів від мереж центрального теплопостачання та ненадання відповідачам послуг з постачання тепла, а тому ЛМКП "Львівтеплоенерго" не має підстав для стягнення із відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення за період 01.11.2021 по 28.02.2023. Так, позивачем здійснювалось нарахування за послуги з централізованого опалення, за які відповідачі не оплачували, що в результаті призвело до заборгованості, яка станом на день звернення до суду, згідно поданого розрахунку, становить 18 659,16грн. Однак, відповідачі оспорюють також спосіб нарахування та розмір заборгованості, що нарахована позивачем за надання таких послуг за спірний період. З наданих розрахунків нарахування та оплату послуг (а.с.9, 10) позивачем подається відомість на оплату послуг з центрального опалення за період з 01.11.2021 по 28.02.2023; та відомість на оплату послуг з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 28.02.2023. Відтак, суд прийшов до висновку про те, що розрахунки заборгованості, подані ЛМКП «Львівтеплоенерго» не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості, не містять показників загальнобудинкового лічильника опалення та лічильника обліку гарячої води, містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах. В матеріалах справи відсутні докази щодо зняття помісячних показників загального будинкового лічильника обліку гарячого водопостачання. З розрахунків, долучених до матеріалів справи вбачається, що витрати на опалення місць загального користування становлять значно більше дозволеного нормативу від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі. Окрім цього, жодних інших доказів, які б стверджували про вірний розрахунок здійснених нарахувань позивачем не надано, хоча перешкод у цьому у позивача не було. Фактично позивачем лише надані розрахунки заборгованості, про стягнення якої вони просять, яка здійснена відповідно до нормативно правових актів, однак без належних доказів надання послуг, відповідно до цих же нормативно правових актів. Відповідачі заперечують отримання згаданих послуг та належної якості у спірний період. Відповідно такі розрахунки заборгованості та інші докази, за наявності заперечень з приводу надання та отримання послуг, про стягнення заборгованості за які подано позов не можна вважати належними доказами на підтвердження надання відповідних комунальних послуг, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надані послуги та ін. З вищенаведеного суд прийшов до висновку, що розрахунки заборгованості, подані ЛМКП «Львівтеплоенерго» не містять належної інформації щодо способу нарахування такої, не містять показників загальнобудинкового лічильника опалення та лічильника обліку гарячої води, містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах. В матеріалах справи відсутні докази щодо зняття помісячних показників загального будинкового лічильника обліку гарячого водопостачання за період 2021-2023 років. Належних доказів, які б підтверджували правильний розрахунок здійснених нарахувань позивачем не надано. Крім того, позивач не довів належними доказами, що надає послуги відповідачам. Таким чином, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що протягом періоду, за який за даними позивача у відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 17 916,34 грн., такі послуги фактично не надавалися, з огляду на фізичне відключення належної відповідачам квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВ, а також позивачем не доведено належними доказами обсяг поставленої відповідачам теплової енергії, відтак, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 року в розмірі 18 659,16 грн. Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» не підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У січні 2024 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у якому просили:
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 за послуги централізованого опалення - 17 916,34 грн., та за послуги гарячого водопостачання - 778,82 грн.
В обґрунтування позову зазначали, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 і відповідно користуються послугами з централізованого опалення. Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості даних послуг з метою їх оплати. З 01.07.2014 р. вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між ЛМКП «Львівтеплоенерго», що діяв до 30.11.2021 включно. Відповідно до п. 1.1. Договору приєднання, Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим Договором приєднання. З 01.12.2021 р. між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Споживачем (-чами) вважаються укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води Дані договори є публічними договорами приєднання, укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води Споживачу. Договори опубліковані на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго»: https://lmkp.lte.lviv.ua. Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 р. за № 830 фактом приєднання Споживача до умов договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Згідно з п. 5. Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води Виконавець зобов'язується надавати Споживачу відповідної якості послуги, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на мовах, що визначені ними договорами. Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Отже, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачам, а останні такими послугами користувалися для задоволення своїх потреб, та не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, проте оплату належним чином не здійснювали, чим порушили ч. 1 ст. 9 ЗУ про ЖКП, ч.1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» №630 від 21.07.2005р., а також п.35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 р. за №830, п.3.1 Договору приєднання, п.п.32 та 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.11.2021 р. по 28.02.2023 р. у відповідачів становить - 17 916,34, а заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 р. по 28.02.2023 р. -778,82 Всього за надані послуги борг становить -18 659,16 грн. Зазначали, що неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несплату боргу відповідачами, позивач не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду та просить позов задовольнити.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - з довідки, виданої ЛМКП «Львівтеплоенерго» №3 від 26.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13.06.202017 року по справі №466/6708/16-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (дев'яносто дев'ять) коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03.07.2018 року, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року - скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Вказаною постановою встановлено, що у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року - часу нарахування відповідачам заборгованості за надання послуг теплопостачання. Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались. Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків. Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було. Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.04.2023 року по справі №466/993/22 у задоволенні позовної заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.12.2016 року по 30.11.2021 року в розмірі 47374,66грн. відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго" залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2023 року залишено без змін.
Відповідно до ч.4, 5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Так, відповідно до п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Разом з тим, згідно зі ст.19 Закону України «Про теплопостачання», яка визначає основні принципи господарювання у сфері теплопостачання, споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Стаття 24 цього Закону передбачає, що захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюється цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця.
Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги.
Згідно вище зазначених договорів, виконавці, тобто комунальні підприємства, зобов'язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
У разі порушення умов договору однією із сторін договір може бути розірваний. Однією з підстав для розірвання договору з ініціативи споживача, згідно з пунктом 32 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, є зникнення потреби в отриманні послуги або відмова споживача від користування послугами виконавця.
Відповідно ж до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Судом першої інстанції правильно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що матеріали справи містять докази, які засвідчують факт відключення квартири відповідачів від мереж центрального теплопостачання та ненадання відповідачам послуг з постачання тепла та відповідно гарячого водопостачання, а тому ЛМКП "Львівтеплоенерго" не має підстав для стягнення із відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01.11.2021 по 28.02.2023.
Однак, позивачем здійснювалось нарахування за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за які відповідачі не оплачували, що в результаті призвело до заборгованості, яка станом на день звернення до суду, згідно поданого розрахунку, становить 18 659,16грн.
Так, у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.9 Закону комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Частиною 1 ст.10 Закону також передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
З наданих розрахунків нарахування та оплату послуг (а.с.9, 10) позивачем подається відомість на оплату послуг з центрального опалення за період з 01.11.2021 по 28.02.2023; та відомість на оплату послуг з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 28.02.2023.
Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено, що розрахунки заборгованості, подані ЛМКП «Львівтеплоенерго» не містять належної інформації щодо способу нарахування заборгованості, не містять показників загальнобудинкового лічильника опалення та лічильника обліку гарячої води, містять вибіркові, часткові дані, необхідні до зазначення у такого роду актах. В матеріалах справи, також, відсутні докази щодо зняття помісячних показників загального будинкового лічильника обліку гарячого водопостачання. Також, з розрахунків, долучених до матеріалів справи вбачається, що витрати на опалення місць загального користування становлять значно більше дозволеного нормативу (від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі.
Окрім цього, жодних інших доказів, які б стверджували про вірний розрахунок здійснених нарахувань позивачем не надано, хоча перешкод у цьому у позивача не було. Фактично позивачем лише надані розрахунки заборгованості, про стягнення якої вони просять, яка здійснена відповідно до нормативно правових актів, однак без належних доказів надання послуг, відповідно до цих же нормативно правових актів. Відповідачі заперечують отримання згаданих послуг у спірний період.
Відповідно такі розрахунки заборгованості та інші докази, за наявності заперечень з приводу надання та отримання послуг, про стягнення заборгованості за які подано позов не можна вважати належними доказами на підтвердження надання відповідних комунальних послуг, надання їх відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надані послуги та ін.
Судом першої інстанції, також, правильно встановлено, що належних доказів, які б підтверджували правильний розрахунок здійснених нарахувань позивачем не надано. Крім того, позивач не довів належними доказами, що надає послуги відповідачам.
Таким чином, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що протягом періоду, за який за даними позивача у відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання такі послуги фактично не надавалися, з огляду на фізичне відключення належної відповідачам квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВ, а також позивачем не доведено належними доказами обсяг поставленої відповідачам теплової енергії, - відтак, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.11.2021 року по 28.02.2023 року в розмірі 18 659,16 грн.
Щодо доводів скарги про неврахування судом першої інстанції, також, і факту надання позивачем відповідачам і послуги з обігріву місць загального користування будинку (заборгованість за надання якої становить 787,5 грн. за період з грудня 2021 по квітень 2022 року), то слід вказати, що позивачем не надано будь-яких доказів надання і такої послуги відповідачам. Окремо факт ненадання такої послуги непрямо підтверджується і тим, що з жовтня 2022 року заборгованість за надання такої послуги позивачем відповідачам не нараховувалася.
З врахуванням наведеного, апеляційну скаргу слід вважати безпідставною та залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»- залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 липня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра