Справа № 442/7194/24 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/811/307/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.08.2024 ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики у розмірі 57 846,60 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн, а всього - 60 269 грн.
Позов обгрунтований тим, що 11 листопада 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2112661123. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі - 6 000 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього договору. Тип позики - кредит, мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, строк позики - 30 днів; Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності TOB "ІННОВА ФІНАНС" - 1,99 % на день (726,35 % річних); процентна ставка позаакційна (базова) - в день 2,99% на день (1091,35% річних) фіксована; дата надання позики - 11.11.2023; дата повернення позики - 11.12.2023. Cтаном на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 57 846,60 гривень: 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 51 846,60 грн заборгованість за процентами. Проценти нараховувалися по 27.08.2024 включно.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики у розмірі 57 846,60 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а всього - 60 269 грн.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що договори про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорти споживчих кредитів не містять реквізитів платіжної банківської картки відповідача, на яку мали бути перераховані кредитні кошти. Відсутність в документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту реквізитів платіжної банківської картки відповідача ОСОБА_1 унеможливлює виконання взятих кредиторами на себе зобов'язань за вказаними договорами щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. З наданих позивачем додатків до позовної заяви неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості за кредитом, які встановлені позивачем є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність та не допустимість. Проте, позивач, як було вказано вище, належних та допустимих доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів надано не було. Судом першої інстанції було неправильно та неповно досліджено обставини справи, внаслідок чого зроблено хибний висновок про укладення договору. Згідно п. 1.3.2 кредит надано строком на 30 днів до 11.12.2023. Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору 11.12.2023, є необгрунтованими.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом встановлено, що 11.11.2023 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір позики №2112661123, цей договір відповідно до вимог чинного законодавства підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 2zwq41fpk. Матеріалами справи підтверджується, що кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн за цим договором позики були перераховані на вказаний відповідачем банківський рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Контрактовий дім» №7/5621 від 28 серпня 2024 року (а.с.18). З матеріалів справи убачається, що при укладенні договору позики відповідач своїм електронним підписом підтвердила, що вона згідна з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення позики, наданою сумою позики, строком її повернення, розміром відсотків за її користування. Строк позики - 30 днів. Дата надання позики - 11.11.2023, дата повернення - 11.12.2023.
Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https:finsfera.ua//), виданої ТОВ «Іннова Фінанс», позичальником є ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , сума кредиту - 6 000 грн, дата отримання кредиту - 11.11.2023.
Згідно додатку №1 до договору №2112661123 від 11.11.2023, ОСОБА_1 ознайомилася з таблицею обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику та підписана електронним цифровим підписом.
Позичальник порушив умови кредитного договору про надання послуг, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов'язання, чим допустив заборгованість перед кредитодавцем за договором про надання грошових коштів у позику №2112661123 від 11.11.2023, на загальну суму 57 846,60 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн, заборгованість за процентами - 51 846,60 грн.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 із ТОВ "Іннова Фінанс" договору позики від 11.11.2023 №2112661123, отримання відповідачем коштів позики у розмірі 6 000,00 грн, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не укладала договір позики №2112661123 від 11.11.2023, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування позикою №2112661123, з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За умовами договору позики №2112661123 від 11.11.2023 сторони встановили строк кредитування до 11.12.2023, однак позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.
Відповідно до пункту 2.2.1.3 договору позики позичальник має право звернутися до позикодавця з наміром продовження строку надання надання позики.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору позики позичальник має право продовжити строк (надалі-пролонгація) користування позикою. У випадку ініціювання позичальником пролонгації позичальник сплачує товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду пролонгації. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник при оформленні пролонгації здійснюється та визначається виходячи з позаакційної (базової) процентної ставки визначеної у пункті 1.1.5 цього договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами.
Відповідно до п. 4.6 договору після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контактну при реєстрації на сайті та/або в особистому кабінеті та/або смс повідомленням, товариство направляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію, що містить інформацію щодо: нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до моменту повернення позичальником.
Згідно з п. 4.9 договору позики продовження строку користування позикою здійснюється зазверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується з застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника.
Доказів того, що позичальник ОСОБА_1 ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми позики матеріали справи не містять.
Оскільки договором позики №2112661123 від 11.11.2023 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач ТОВ «Іннова Фінанс» мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки тривалістю 30 днів, тому заборгованість, яку слід стягнути з відповідача за відсотками за договором позики становить 3582 грн (за період з 11.11.2023 по 11.12.2023).
Наведеного вище суд першої інстанції у повній мірі не врахував, та як наслідок, прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2112661123 йвід 11.11.2023 у сумі 9582 грн, з яких 6000 грн -заборгованість за тілом кредиту, 3 582 грн - заборгованість за відсотками. В решті позовних вимог слід відмовити.
За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 16,56%, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 401 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2112661123 від 11 листопада 2023 року у розмірі 9 582 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 401 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 28.08.2025
Головуючий
Судді