Справа № 442/4869/24 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.
Провадження № 22-ц/811/438/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Липчук Тарас Володимирович про повернення безпідставно набутих коштів,
ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь безпідставно набуті кошти.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та АТ «ЮНЕСК БАНК» було укладено кредитний договір №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019. 31.01.2021 на підставі Договору Факторингу №31/03-2021 право вимоги за кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К було відступлено ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС». 22 грудня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року 1172, вчинено виконавчий напис № 9353 від 22.12.2021 про звернення стягнення із ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019, укладеним з АТ «ЮНЕСК БАНК», заборгованості на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС», якому АТ «ЮНЕСК БАНК» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №31/03-2021 від 31.01.2021 право вимоги за Кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019, на загальну суму 51405,81 гривень (п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ять гривень 81 копійка), в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 33140, 37 гривень (тридцять три тисячі сорок гривень 37 копійок), заборгованість за відсотками - 3,58 гривень (три гривні 58 копійок), заборгованість за комісією - 17261,86 гривень (сімнадцять тисяч двісті шістдесят одна гривня), за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 1000 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок). 14 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. на підставі виконавчого напису № 9353 від 22.12.2021 було відкрито виконавче провадження №68174072. 05.12.2023 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Нагірною О.Б. по справі № 465/7149/23, провадження № 2/442/1427/2023 було винесено рішення, за яким його позов був задоволений і визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9353 від 22.12.2021.
Виконавчий напис нотаріуса №9353 від 22.12.2021 був виданий на загальну суму 51405 грн 81 коп.У рамках виконавчого провадження №68174072, 14.01.2022 було винесено Постанову про стягнення з нього, як з боржника, основної винагороди на суму 5140 грн 58 коп. У рамках виконавчого провадження №68174072 від 14.01.2022 було винесено Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 225 грн 14 коп. У рамках виконавчого провадження №68174072 від 06.10.2023 було винесено Постанову про визначеня розміру додаткових витрат виконавчого провадження на суму 425,46 гривень. Таким чином, у рамках виконавчого провадження з нього було стягнуто 57196 грн. 99 коп. Керуючись наведеним вище, позовні вимоги просив задовольнити.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 51 405 (п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ять) грн. 81 коп., які були стягнуті з нього в рамках виконавчого провадження № 68174072 за виконавчим написом № 9352 від 22.12.2021.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 18 коп., які були стягнуті з нього в рамках виконавчого провадження № 68174072.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» на користь держави судові витрати по справі у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь держави судові витрати по справі у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду в частині стягнення з приватного виконавця грошових коштів оскаржила приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій та такі витрати компенсуються за рахунок боржника незалежно від того, чи виконано боржником рішення суду у добровільному порядку та чи скасовано таке рішення в подальшому. Вказує, що підставою для виникнення у боржника обов'язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого приватний виконавець виконує обов'язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження». Звертає увагу на те, що будь-які дії чи рішення приватного виконавця під час виконавчого провадження позивачем не оскаржувались, постанови, зокрема про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, арешт коштів боржника про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про визначення розміру додаткових витрат, про закінчення виконавчого провадження, незаконними не визнавались. Стверджує, що відсутні правові підстави для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, які не можуть вважатись безпідставно набутими коштами в розумінні ст. 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження. Крім того, апелянт зазначає, що виконавче провадження було закінчено у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу в повному обсязі, а не у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню, а тому основна винагорода приватного виконавця не підлягає поверненню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Як установлено судом, між ОСОБА_1 та АТ «ЮНЕСК БАНК» було укладено кредитний договір №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019.
На підставі Договору Факторингу №31/03-2021 від 31.01.2021 право вимоги за кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К було відступлено ТзОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС».
Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. 22 грудня 2021 року було вчинено виконавчий напис № 9353 від 22.12.2021 про звернення стягнення із ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019, укладеним з АТ «ЮНЕСК БАНК», заборгованості на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА ФІНАНС», якому АТ «ЮНЕСК БАНК» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №31/03-2021 від 31.01.2021 право вимоги за Кредитним договором №0.021.38.0719.ФО_К від 15.07.2019, на загальну суму 51405,81 гривень (п'ятдесят одна тисяча чотириста п'ять гривень 81 копійка), в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 33140, 37 гривень (тридцять три тисячі сорок гривень 37 копійок), заборгованість за відсотками - 3,58 гривень (три гривні 58 копійок), заборгованість за комісією - 17261,86 гривень (сімнадцять тисяч двісті шістдесят одна гривня), за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 1000 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок).
З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. на підставі виконавчого напису № 9353 від 22.12.2021 було відкрито виконавче провадження №68174072.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.12.2023 позов ОСОБА_1 задоволено, і визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9353 від 22.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованості у сумі 51405,81 грн.
У рамках виконавчого провадження №68174072, 14.01.2022 було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 5140 грн 58 коп.
У рамках виконавчого провадження № 68174072 від 14.01.2022 було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 225 грн 14 коп.
У рамках виконавчого провадження № 68174072 від 06.10.2023 було винесено постанову про розмір додаткових витрат виконавчого провадження на суму 425,46 гривень.
Встановлено, що в межах виконавчого провадження з ОСОБА_1 було стягнуто 57196 грн 99 коп.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Судом першої інстанції встановлено, що основна винагорода приватного виконавця Шелінської Ю.А. стягнута на підставі відповідної постанови приватного виконавця Шелінської Ю.А. від 14.01.2022, витрати виконавчого провадження стягнуті на підставі відповідних постанов приватного виконавця Шелінської Ю.А. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 14.01.2022 та 06.10.2023. Зазначені постанови приватного виконавця Шелінської Ю.А. не оскаржувалися позивачем у порядку, встановленому чинним законодавством, не скасовані та дії відповідача щодо винесення зазначених постанов не визнані протиправними.
У зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого напису 06.10.2023 приватним виконавцем Шелінською Ю.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, оскільки такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
Разом з тим, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. на користь позивача 5 791, 18 грн, які були стягнуті з нього в рамках виконавчого провадження № 68174072, на підставі ч.3 ст. 45, ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд не звернув увагу на те, що приватним виконавцем Шелінською Ю.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2023 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа. Постанова є чинною.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, рішення суду слід скасувати в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. на користь позивача 5 791, 18 грн, які були стягнуті з нього в рамках виконавчого провадження № 68174072, та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_3 рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн та стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судових витрат у сумі 1 211,20 грн підлягає скасуванню.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року в частині стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 791 грн 18 коп., стягнення солідарно з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн та стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь держави судових витрат у сумі 1 211,20 грн - скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5 791 грн 18 коп. - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 28.08.2025
Головуючий
Судді