Дата документу 19.08.2025 Справа № 336/7285/24
ЄУН 336/7285/24 Головуючий у І інстанції: Дацюк О.І.
Провадження № 22-ц/807/1543/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
19 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
Секретар: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівнина рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання фізичної особи недієздатною, призначення опікуна,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, призначення опікуна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 здійснює піклування за своєю донькою, ОСОБА_2 , яка має інвалідність другої групи, та потребує постійного стороннього догляду у зв'язку зі станом здоров'я.
Згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 0673800, ОСОБА_2 є непрацездатною, потребує сторонньої допомоги, нагляду сімейного лікаря, кардіолога, невролога, амбулаторного та стаціонарного лікування.
Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого від 18.07.2024, виданої «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, ОСОБА_2 має діагноз: помірна розумова відсталість на тлі синдрому Дауна, за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Самостійно себе обслуговувати не може, обмежена здатність до самостійного пересування, орієнтації, спілкування, контролю своєї поведінки.
Крім того, ОСОБА_2 має такі діагнози: ВВС: дефект МШП, радикальна корекція в 1999 р, МН І ст, ТН ІІ ст, СН стадія С. Останнім часом її стан здоров'я значно погіршився.
Заявник зазначав, що є найближчим родичем ОСОБА_2 , який опікується її проблемами та станом здоров'я, живе разом з нею, надає донці допомогу у вирішенні побутових питань, придбанні продуктів харчування та лікуванні, забезпечуючи реалізацію її законних особистих немайнових і майнових прав та інтересів.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив суд: визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інваліда ІІ групи, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року заяву задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмовлених вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, зокрема, поданню опікунської ради № 03.10/43 від 25.05.2025 про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , а висновок суду про те, що переважну більшість часу за донькою доглядала її мати, не відповідає фактичним обставинам справи.
Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмовлених вимог, ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Железняк Л.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що мати недієздатної працює повний робочій день і не може приділяти достатню кількість часу донці, натомість батько, як фізична особа-підприємець, сам планує свій робочій графік, що дозволяє йому належно виконувати обов'язки опікуна. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що саме ОСОБА_1 висловив бажання бути опікуном, натомість від матері таких пропозицій не надходило.
У відзиві на апеляційну скаргу представник недієздатної ОСОБА_2 - адвокат Железняк Л.В. підтримує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Железняк Л.В. наполягали на задоволенні апеляційних скарг, скасуванні рішеня в оскаржуваній частині та задоволенні заяви.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 189). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст.367ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що неспроможність ОСОБА_2 самостійно забезпечувати свої потреби, необхідність відвідування із нею лікарів, більш доцільним було б здійснення догляду за нею саме матір'ю, яка є однієї статі із донькою, має педагогічну освіту та досвід, при цьому тривалий час виконувала функції з догляду. При цьому ОСОБА_1 також здійснює догляд і за своєю матір'ю ОСОБА_3 , 1939 р.н., тож покладання на нього обов'язків опікуна ще й над ОСОБА_2 може виявитись надмірним тягарем та не відповідатиме інтересам ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували учасники справи, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
З витягу з протоколу № 37 засідання опікунської ради з питань захисту прав недієздатних або обмежених у дієздатності осіб при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 02.10.2024 встановлено, що опікунською радою вирішено підготувати подання по факту призначення ОСОБА_1 опікуном над донькою ОСОБА_2 .
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 06.02.2025 ОСОБА_2 виявляє ознаки психічного розладу у формі легкої розумової відсталості внаслідок хвороби ОСОБА_5 , внаслідок чого вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З довідок Запорізької гімназії № 95 встановлено, що ОСОБА_4 працює у вказаному закладі на посаді вчителя початкових класів з 2002 року, також має додаткове навантаження педагога-організатора.
ОСОБА_1 здійснює нагляд за ОСОБА_3 , яка має статус інваліда 2 групи.
Крім того, апеляційний суд встановив та не заперечували учасники справи, що матеріали справи містять подання заступника голови опікунської ради районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, відповідно до якого орган опіки та піклування, враховуючи, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком особи з інвалідністю другої групи з дитинства доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом з із заявником. Згідно з довідкою МСЕК від 07.04.2016 серії АВ № 0673800 ОСОБА_2 є фізичною особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, перебуває на обліку в медичному закладі КНЗ «Запорізький обласний центр з надання психіатричної допомоги», має діагноз - синдром ОСОБА_5 , потребує сторонньої допомоги, самостійно себе не обслуговує. Заявник ОСОБА_1 є ФОП з 10.04.2013, отримує щомісячний дохід. Дослідивши характеристику, видану головою квартального комітету № 115 від 18.07.2024, довідку про фактичне проживання від 25.07.2024, орган опіки вважає за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном відповідно до вимог ст. 63 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, орган опіки та піклування просив суд призначити ОСОБА_1 опікуном над донькою ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
За змістом ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
У своєму рішенні від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини ).
У наведеному контексті для захисту прав і законних інтересів недієздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб діє інститут опіки та піклування, який згідно зі ст. 55 ЦК України призначений забезпечити особисті немайнові та майнові прав та інтереси малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 цього Кодексу опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Частинами 4, 5 ст. 63, ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Таким чином, при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Пунктом 2.4. визначено, що опіка встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Згідно з п. 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.
Пунктом 3.3. Правил визначено, що документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
За змістом п. 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опіки або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов'язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.
Враховуючи надані докази, апеляційний суд вважає, що наявних документів щодо особи потенційного опікуна та його можливості здійснювати функції опікуна, достатньо для вирішення подання органу опіки та піклування.
При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Враховуючи надані докази, апеляційний суд вважає, що наявних документів щодо особи ОСОБА_1 та його можливості здійснювати функції опікуна, достатньо для його призначення опікуном його рідної доньки ОСОБА_2 .
Наявні у справі на час апеляційного розгляду письмові докази повністю підтверджують можливість ОСОБА_1 виконувати обов'язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 . Обмежень, встановлених приписами ст. 63 ЦК України та п. 3.2 Правил опіки та піклування, які можуть бути перешкодою для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи, апеляційний суд не встановив.
Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 60 ЦК України).
Аналізуючи положення ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України можна дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.
Тобто, суд не наділений повноваженням особисто визначати особу опікуна без подання органу опіки. В матеріалах справи наявне подання про призначення опікуном ОСОБА_1 над його рідною недієздатною донькою, ОСОБА_2 .
Висновок суду першої інстанції про те, що більш доцільним було б здійснення догляду за ОСОБА_2 саме матір'ю, яка є однієї статі із донькою, має педагогічну освіту та досвід, та тривалий час виконувала функції з догляду, натомість оскільки ОСОБА_1 здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_3 , 1939 р.н., тому покладання на нього обов'язків опікуна ще й над ОСОБА_2 може виявитись надмірним тягарем та не відповідатиме інтересам ОСОБА_2 , є припущенням суду, яке не може бути покладене в основу судового рішення про відмову у призначенні опікуна недієздатній особі.
Фактично суд залишив недієздатну особу без опікуна, що тягне за собою відсутність можливості у ОСОБА_2 захистити свої особисті та майнові права шляхом представництва її інтересів, оскільки сама вона цього зробити не може за станом здоров'я.
Додатково слід зауважити, що здійснення ОСОБА_1 догляду за його матір'ю вже стало підставою для отримання ним відстрочки від призову по мобілізації, про що суду була надана довідка, тому в цьому конкретному випадку відсутні будь-які сумніви щодо дійсної мети ОСОБА_1 у зверненні до суду з такою заявою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 надав згоду на призначення опікуном, є близькою особою, батьком ОСОБА_2 , яка сама наполягає на опікунстві батька, враховуючи, що заявник має можливість виконувати опікунські обов'язки, перешкод, зазначених у ст. 64 ЦК України, для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 не встановлено, можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення його опікуном, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційних скарг, у зв'язку з чим, їх слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити в цій часині нову постанову про задоволення заяви та призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .
Крім того, колегія суддів зауважує, що всупереч вимог ч. 6 ст. 300 ЦПК України, суд першої інстанції не визначив строку дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною, що є підставою для зміни рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, шляхом доповнення його резолютивної частини реченням про те, що строк рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною - два роки.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною - змінити шляхом доповнення його резолютивної частини таким реченням:
«Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною - два роки.»
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 - скасувати. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою:
«Заяву ОСОБА_1 ; заінтересовані особи: ОСОБА_2 , районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про призначення опікуна - задовольнити.
Призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .»
В іншій частині рішення не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 28 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: