Дата документу 19.08.2025 Справа № 337/3718/24
ЄУН 337/3718/24 Головуючий у І інстанції: Сидорова М.В.
Провадження № 22-ц/807/1187/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
19 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
секретар: Бєлова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кучеренко Оксани Павлівни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррітексім» про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,-
У липні 2024 року Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррітексім» про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради № 253 від 28.05.1980 створений ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай», розташований поблизу с. Розумівка Запорізького району Запорізької області, який включає 45,0 га земель, який було передано під охорону Розумівській сільській раді. Відповідно до короткої характеристики ботанічного заказника, яка міститься у додатку до рішення, по всій території заказника позростають чагарники глоду.
У подальшому, ботанічний заказник «Солов'їний гай» затверджений у складі мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду області рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 315 від 25.09.1984. Додатком №1 вказаного рішення було визначено місцезнаходження ботанічного заказника «Солов'їний гай» поблизу піщаного кар'єру кв.28 Крутоярівського лісництва, а підприємство у віданні якого перебуває заказник зазначено Запорізький лісхоззаг.
Наказом начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 24.09.2010 № 47 затверджено Положення про ботанічний заказник «Солов'їний гай». Пунктом 1.2 Положення передбачено, що заказник площею 45,0 га розташований на території Запорізького району в межах земель Хортицького лісництва (кв. 36) ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» в районі піщаного кар'єру.
24.09.2010 Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай», загальною площею 45,0 га передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов'язання № 409.
З 18.01.2018 Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації ботанічний заказник «Солов'їний гай» передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов'язання №91.
Наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 16.05.2023 № 24-о Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» було затверджено у новій редакції. На підставі охоронного зобов'язання від 17.05.2023 № 191 ботанічний заказник передано під охорону філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж заказника не розроблявся, тому документами, що підтверджують місце розташування ботанічного заказника «Солов'їний гай» є викопіювання з картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 24.05.2016 №1 «Про добровільне об'єднання територіальних громад», територіальні громади певних сіл, у тому числі села Розумівка Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, об'єднано в Долинську сільську територіальну громаду (об'єднану) Запорізького району Запорізької області з центром у селі Долинське. Правонаступником активів і пасивів (зобов'язань) Розумівської ради визначено Долинську сільську раду. У подальшому, рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 01.09.2016 за №10 «Про припинення діяльності Розумівської сільської ради та її виконавчого органу внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Долинської сільської ради об'єднаної територіальної громади» припинено діяльність юридичної особи - Розумівської сільської ради у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до Долинської сільської ради об'єднаної територіальної громади. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області є Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області.
Згідно інформації Долинської сільської ради від 25.11.2021 №07-05/2142 ботанічний заказник «Солов'їний гай» не входить до переліку об'єктів природно-заповідного фонду Долинської сільської ради.
Перевіркою текстових та графічних матеріалів встановлено, що частина території ботанічного заказника «Солов'їний гай» загальною площею 2,9 га знаходиться у власності сільської ради та на підставі договору оренди земельної ділянки була передана у користування юридичній та у подальшому фізичній особам.
Так, в межах ботанічного заказника розташовано земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, яка за відомостями Державного земельного кадастру належить Розумівській сільській раді, має категорію - для рекреаційного призначення; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
При цьому, на підставі рішення першої сесії 23 скликання №1 Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 29.10.1999 між Розумівською сільською радою та ТОВ «Феррітексім» був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 3235, за умовами якого земельна ділянка, загальною площею 2,9 га, яка виділена в натурі (на місцевості) з яких 1,7 га - площа лісів та 1,2 - площа непокритих лісом, передається в оренду для розміщення спортивної та туристичної зони, розвитку спорту та туризму, поновлення лісового фонду шляхом насадження та заміщення малоцінних порід дерев на більш цінних, чагарників на 25 років з дати його реєстрації. Договір оренди зареєстровано 03.11.1999 у Розумівській сільській раді Запорізького району Запорізької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 01.
У подальшому, рішенням Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 24.03.2009 № 29 надано дозвіл ТОВ «Феррітексім» на зміну боржника (орендаря) з ТОВ «Феррітексім» на гр. ОСОБА_1 у договорах оренди земельних ділянок, зокрема у договорі на оренду землі площею 2,9 га, розташованої на території Розумівської сільської ради в межах населеного пункту с.Н.Хортиця, зареєстрованого 29.10.1999 за № 3235; зобов'язано ТОВ «Феррітексім» вжити заходів щодо укладення додаткових угод до існуючих договорів оренди.
На підставі вказаного рішення 14.07.2009 між первісним орендарем - ТОВ «Феррітексім», новим орендарем - ОСОБА_1 , орендодавцем - Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області був укладений додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999, зареєстрований за №3235, відповідно до якого первісний орендар припиняє участь у договорі оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М. 29.10.1999 за № 3235, зареєстрованому в ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України із земельних ресурсів 03.11.1999 за № 01, та передає свої права та обов'язки у повному обсязі за договором оренди, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки у повному обсязі. Додатковий договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України із земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено 24.11.2009 запис за № 040926000134.
Поряд із цим за відомостями Запорізької міської ради від 14.02.2023 №01746/01.3-20/03, земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, знаходиться в межах міста Запоріжжя та територіально відноситься до Хортицького району міста Запоріжжя.
Так, існуюча межа міста Запоріжжя встановлена та позначена на матеріалах містобудівної документації - генерального плану міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 №4, зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 №31, на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення межі м. Запоріжжя». Межі міста Запоріжжя затверджені Указом та відображені в матеріалах містобудівної документації - генеральному плані м. Запоріжжя, є незмінними з 1988 року.
Щодо знаходження спірної земельної ділянки на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» прокурор також вказує, що за проєктом організації і розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛМГ» Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства ботанічний заказник «Солов'їний гай» розташований у 36 кварталі з 8 по 38 виділи, та посилається на відомості ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 12.01.2024 № 38, за якими в межах 36 кварталу лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» за матеріалами базового лісовпорядкування 2008 року розташовані земельні ділянки із повним чи частковим її перетином, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 розташована на території Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області і має частковий перетин з межами державного лісового фонду кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 з межами кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 2,2931 га із загальної площі ділянки 2,9 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 розташована у 29-31 виділах. За матеріалами лісовпорядкування 2020 року вказана земельна ділянка має частковий перетин з межами кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України», де площа перетину становить 2,7200 га із загальної площі ділянки 2,9 га.
Також зазначає, що Філія «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у листі від 07.02.2024 №18/27.5-2024 вказує, що в даному випадку користується матеріалами лісовпорядкування 2008 року, оскільки матеріали лісовпорядкування, яке проводилося у 2021 році не затверджені у зв'язку із бойовими діями.
Крім того прокурор зазначає, що за наслідками проведення 22.03.2024 інженером-геодезистом ОСОБА_2 топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 встановлено, що межі земельної ділянки не закріплені на місцевості; земельна ділянка частково покрита деревними насадженнями та вільна від будівель та споруд, на ділянці відсутні підземні та наземні інженерні комунікації; проте на вказаній земельній ділянці встановлена бетонна огорожа, загальною довжиною 129,57 м, яка має наступні координати точок: 1 - 5 515,31 у = 13 318,89; 2 - 5 482,96 у = 13 299,06; 3 - 5 395,38 у = 13 325,92; земельна ділянка повністю знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та межах міста Запоріжжя (яка затверджена згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення меж м. Запоріжжя» до меж м. Запоріжжя включено частину територій Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га), тому землевідведення ділянки оформлено помилково, а саме, на землях Запорізького району; земельна ділянка частково знаходиться на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай».
Наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 бетонного паркану встановлено також в ході огляду, проведеного 22.03.2024 в межах кримінального провадження №42022082020000028 від 26.08.2022. За наслідками проведення топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельної ділянки та її огляду встановлено, що бетонна огорожа пересікає земельну ділянку та частково розташована на останній.
Часткове розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 в межах ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» підтверджено інформацією ДП «Центр державного земельного кадастру» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.12.2023 № 3/3115.
Прокурор зазначав, що огорожа на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 була відсутня станом на 2004 та 2005 роки, що встановлено під час огляду комп'ютерних даних, а саме безкоштовної вільно-завантажуваної програми від корпорації Google «Google Earth Pro» від 10.05.2024. Разом із цим, відомості щодо наявності останньої вбачаються згідно карт 2011 року. З акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.07.2009, складеного до додаткового договору оренди земельної ділянки, вбачається, що будь-які будівлі та споруди на земельній ділянці були відсутні. Таким чином, огорожа на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 з'явилася за період перебування земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 .
Паркан, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 нерозривно пов'язаний із земельною ділянкою та його неможливо зруйнувати без знецінення конструктивних елементів, через те, що останній є капітальною спорудою.
В обґрунтування статусу земель природо-заповідного фонду як обмежено оборотоздатних об'єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави прокурор зазначає, що постановою Ради Міністрів Української РСР «Об увеличении производства, заготовок и поставок сырья из лекарственных растений для нужд здравоохранения и медицинской промышленности» від 03.03.1977 №112 Рада Міністрів УРСР зобов'язала Держкомприроду УРСР та зацікавлені організації підготувати пропозиції із створенням заказників лікарських трав. У подальшому, в 1978 році Рада Міністрів УРСР затвердила нові категорії охоронюваних природних об'єктів: заказники місцевого значення та заповідні урочища.
Земельним кодексом Української РСР від 1970 року було встановлено державну монополію на землю, відповідно до якої земля могла перебувати тільки у державній власності (ст. 3).
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.07.1983 за №311 було передбачено, що положення про кожний державний заказник місцевого значення затверджується облвиконкомом, Київським, Севастопольським міськвиконкомом. Додатком № 1 до вказаної постанови була затверджена класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР, відповідно до якої державний заказник місцевого значення це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу.
Землями заповідників визначалися виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об'єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність, використання яких дозволялося лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників (ст. 128-130 ЗК Української РСР).
У подальшому, особливий режим використання земельних ділянок природоохоронного призначення був встановлений ст. 4 ЗК України (в редакції від 13.03.1992), відповідно до якої землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належали до земель державної власності, які не могли передаватись у комунальну та приватну власність.
Відповідно до положень ЗК України, ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ботанічні заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус, що було закріплено у ст. 5 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідно до якої території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Землі природно-заповідного фонду вилучені з обороту, а тому не можуть перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб, надаватись для інших цілей, ніж ті, які передбачені ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, яка перебуває на теперішній час у власності Долинської сільської ради Запорізького району та у користуванні ОСОБА_1 у межах ботанічного заказника «Солов'їний гай» унеможливлює перебування її у користуванні з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення та, відповідно, надання в оренду для розміщення спортивної зони.
Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, Державного земельного кадастру цільовим призначенням земельної ділянки вказано для «будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданих ділянок першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об'єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.
Також прокурор вказував, що рішення Розумівської сільської ради від 15.04.1999 № 1 та від 24.03.2009 № 29 прийняті з порушеннями Земельного кодексу України, зокрема ст. ст. 9, 63, 32, 65 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) та ст.12, 122, 149, 150 (в редакції від 03.02.2009) та ст.ст. 6, 7, 9, 14, 26, 51-54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України», ст.ст.5, 7 ЗУ «Про оренду землі», через що відповідно до викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 не тягнуть юридичних наслідків, на які вони були спрямовані, то з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, позовні вимоги про визнання недійсними рішень сільської ради окружною прокуратурою не заявляються.
Належним та достатнім способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради прокурор вважає усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999 та додаткового договору від 14.07.2009, оскільки вони укладені із порушенням ст. ст. 9, 63, 32, 65 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) та ст.12, 122, 149, 150 (в редакції від 03.02.2009) та ст.ст. 6, 7, 9, 14, 26, 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ч. 1 ст.317 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України, а також зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку позивачу та знести бетонний паркан з метою відновлення стану земельної ділянки.
Також вказано, що спірна земельна ділянка не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об'єкт речових прав з іншими межами та кадастровими номерами.
Посилаючись на означені обставини, прокурор просив суд:
усунути перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом:
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999, укладеного між Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Феррітексім», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 3235;
- визнання недійсним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2009, укладеного між первісним орендарем - ТОВ «Феррітексім», новим орендарем - ОСОБА_1 та орендодавцем - Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4087;
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, вартістю 236 530 041 грн.;
- зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан, загальною довжиною 129,57 м, який має наступні координати точок: 1 - 5 515, 31 у = 13 318,89; 2 - 5 482,96 у = 13 299, 06; 3 - 5 395,38 у = 13 325,92, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га;
визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,9 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення», категорія земель: землі рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 2322188402:08:001:0871, дата державної реєстрації - 24.11.2009.
Також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2025 року, позов задоволено.
Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999, укладеного між Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феррітексім», посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 3235.
Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2009, укладеного між первісним орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Феррітексім», новим орендарем - ОСОБА_1 та орендодавцем - Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 4087.
Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, вартістю 236 530 041 грн.
Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований бетонний паркан, загальною довжиною 129,57 м, який має наступні координати точок: 1 - 5 515,31 у = 13 318,89; 2 - 5 482,96 у = 13 299,06; 3 - 5 395,38 у = 13 325,92, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га.
Усунуто перешкоди власнику - Запорізькій міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,9 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення», категорія земель: землі рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки:2322188402:08:001:0871, дата державної реєстрації - 24.11.2009.
Стягнуто на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя з Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррітексім» витрати зі сплати судового збору у розмірі по 4037,34 грн з кожного.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кучеренко О.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не доведено належним та допустимими доказами знаходження спірної земельної ділянки на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай». Межі ботанічного заказника не встановлені в натурі, проект відводу землі не розроблявся та не затверджувався. Рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 № 253 «Про визначення та охорону заповідних територій із зростанням лікарських рослин» та рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 315 від 25.09.1984 «Про межу мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду», Положення про вказаний заказник, затверджене наказом начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області № 47 від 24.19.2010, на які посилається прокурор, не встановлюють межі заказника на місцевості та не доводять знаходження спірної земельної ділянки в цих межах. Крім того, Положення про вказаний заказник, затверджене наказом начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області № 47 від 24.09.2010, Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» затверджені наказом Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації № 16 від 23.03.2015, № 26 від 27.06.2017, не можна вважати належними доказами, оскільки дати їх створення є більш пізніми ніж передача земельної ділянки в оренду, такі докази не можуть підтвердити режим використання заказника на час передачі землі в оренду, а тим більше довести факт знаходження орендованої землі у межах заказника. Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж заказника не розроблявся, документами що підтверджують розташування ботанічного заказника є викопіювання з картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Лісовпорядкування 2008 року теж не містить визначення меж спірної земельної ділянки, тому не може доводити межі її розташування, такий доказ не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України. Схема розташування ботанічного заказника від 12.01.2024, М 1:50000, із зазначенням земельних ділянок не дозволяє встановити на ній спірну земельну ділянку. Відповідь ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» містить схему розташування земельних ділянок, проте на цій схемі наявні позначки, окрім 1, що вказує спірну земельну ділянку, і на цій ділянці цифри 36, 29, що потребують уточнення та не дозволяють однозначно читати цю схему, без розшифрування всіх умовних позначень на ній. Протокол огляду місця події не дозволяє встановити його зміст та дату складання. Протокол огляду від 10.05.2024 містить посилання на два різних кримінальних провадження, по тексту кримінальне провадження внесено до ЄРДР 26.08.2022, а додатки 26.08.2024, фототаблиці не дають можливості визначити місцезнаходження паркану. Протокол огляду місця події від 26.05.2024 не містить посилання на № ЄРДР 26.08.2022, ні на будь-яке інше правопорушення, а отже не може бути доказом, слідчі дії не можуть бути проведені без відкриття кримінального провадження. Протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 06.05.2024 не містить посилання на № ЄРДР 26.08.2022, ні на будь-яке інше правопорушення, свідоцтво спеціаліста ОСОБА_3 дійсне до 29.07.2023, тому існує справедливий сумнів щодо його участі як спеціаліста під час проведення слідчої дії.
З узагальнень визначення та понять, наведених у нормативно-технічних актах України, випливає таке визначення капітальності об'єктів будівництва: капітальність будівель і споруд - комплексна характеристика, що містить показники їх довговічності, вогнестійкості та рівня вимог, тобто це - сукупність основних властивостей, притаманних будівлям в цілому, що відбиває їх національногосподарську і містобудівну значимість (СНиП I-2. Будівельна термінологія Москва : Стройиздат 1980, СНіП ІІ-А.1-54 Основные положения по классификации зданий и сооружений). Термін капітальність - саме та характеристика будівлі, яка має значення для оцінки впливу її на зовнішній простір, екологічну складову середовища.
Отже наявність на земельній ділянці капітальної споруди не підтверджена належними доказами. Наявність паркану встановлено в ході проведення слідчих дій в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42022082020000028 від 26.08.2022. Згідно протоколу огляду комп'ютерних даних, «Google Earth Pro» від 10.05.2024 огорожа на земельній ділянці відсутня станом на 2004, 2005, відомості щодо наявності вбачаються згідно карт 2011 року. Проте, з такими твердженнями ОСОБА_1 не погоджується, фотозображення земельної ділянки за 2004, 2015 та 2019 роки є ідентичними, не містять жодного паркану.
У Технічному звіті з виконання кадастрової зйомки по обстеженню меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення за орієнтовною адресою: м. Запоріжжя (Хортицького району) поблизу с. Нижня Хортиця (кад. номер: 2322188402:08:001:0871) встановлено, що земельна ділянка частково знаходиться в межах заповідника, проте із вказаним ОСОБА_1 не погоджується, оскільки, до Технічного звіту надані дані журналу gps - спостережень, 25 точок. У 2008 році на замовлення ТОВ «Феррітексім» ДП «Запорізьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, в рамках якої встановлено межі спірної земельної ділянки, наявний абрис меж земельної ділянки із іі gps координатами, які є відмінними від вказаних у Технічному звіті. Абрис про встановлення меж ділянки в натурі містить перед інших погодження Запорізького держлісгоспу.
На думку скаржниці, документи повністю підтверджують передачу у користування спірної земельної ділянки з власниками землі, її розпорядниками, органами, що здійснюють контроль за її використанням.
У своєму відзиві Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області підтримує доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову прокуратури. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи та картографічні матеріали, якими встановлено та затверджено межі міста Запоріжжя. Ні межі міста Запоріжжя, ні межі ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» не внесені до Державного земельного кадастру, а тому ствердження, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Запоріжжя та в межах ботанічного заказника не доведене належними доказами. Посилання на наявність у ДСГП «Ліси України» права постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування не підтверджено належними та допустимими доказами. Картографічні матеріли лісовпорядкування ніколи не виносились в натуру (на місцевість).
У своєму відзиві Дніпровська окружна прокуратура м. Запоріжжязаперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
У судовому засіданні представники відповідачів: Кучеренко О.П., Савченко І.Г., Воронов О.О. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову.
Прокурор Шульга Л.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частково задовольнивши позовні вимоги прокуратури, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості в задоволеній частині, з метою реального поновлення прав територіальної громади, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 підлягає визнанню незаконною і скасуванню. На переконання суду збереження земельної ділянки зі вказаним кадастровим номером із категорією рекреаційного призначення зі спливом короткого часу призведе до повного знищення об'єктів природно-заповідної екосистеми.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 № 253 «Про визначення та охорону заповідних територій із зростанням лікарських рослин» затверджено перелік ботанічних заказників місцевого значення із зростанням дикорослинних лікарських рослин згідно з додатком, у який входить ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай», розташований на території Запорізького району Запорізької області, поблизу с. Розумівки, прощею 45 га, по всій території якого зростають чагарники глоду, який передано під охорону Розумівській сільській раді.
Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано райвиконкоми, керівників господарств, яким передано під охорону заповідні ділянки: в місячний строк визначити межі заказників, встановити охоронні щити та укажчики; здійснювати постійний контроль за збереження заповідних ділянок. Одночасно заборонено сінокосіння, випас худоби та здійснення іншої господарської діяльності, яка наносить шкоду росту та розвитку лікарських трав (т.1 арк.167-180).
Рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.09.1984 № 315 «Про мережу територій та об'єктів природо-заповідного фонду», ботанічний заказник «Солов'їний гай» затверджений у складі мережі територій та об'єктів природо-заповідного фонду області місцевого значення (т.2 арк.17).
Підпунктами 3.1-3.3 п.3 вказаного рішення, обласні управління, трести, об'єднання, установи та підприємства, у віданні яких знаходяться території та об'єкти природно-заповідного фонду, зобов'язано забезпечити належне їх утримання та охорону, передбачити виділення для цих цілей необхідних засобів та матеріальних ресурсів; розробити проекти положень про заказник місцевого значення; виділити до 1 січня 1985 року в натурі межі територій та об'єктів природо-заповідного фонду зі встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків та інформаційних аншлагів, нанести їх контури на планово-картографічні матеріали землекористувачів, оформити необхідні облікові справи.
Додатком 1 до вказаного рішення визначено місцезнаходження ботанічного заказнику «Солов'їний гай» - поблизу піщаного кар'єру кв.28 Крутоярівського лісництва, у віддані Запорізького лісхоззаг (т.2 арк.18-19).
Згідно з Положенням про ботанічний заказник «Солов'їний гай», затвердженим наказом начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 24.09.2010 № 47 (далі - Положення), метою його організації є забезпечення охорони зростаючих лікарських трав (п.1.1 Положення).
Пунктом 1.2 Положення передбачено, що заказник площею 45,0 га розташований на території Запорізького району в межах земель Хортицького лісництва (кв. 36) ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» в районі піщаного кар'єру.
Відповідно до п.1.4 Положення, територія, оголошена ботанічним заказником місцевого значення, не вилучається із землекористування Хортицького лісництва Державного підприємства «Запорізьке лісомисливське господарство», яке несе відповідальність за її належне утримання та дотримання режиму, встановленого цим Положенням.
Відповідно до п. 1.5 Положення, межі заказника «Солов'їний гай» переносяться в натуру з встановленням межових стовпів, типових охоронних знаків, інформаційних аншлагів встановленого зразку і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористувачів (планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з характеристикою в таксаційних описах і т.і.) Рішення цих питань покладено на ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (т.1 арк.184-187).
24.09.2010 Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай», загальною площею 45,0 га передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов'язання № 409 (т.1 арк.182-183).
Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації № 26 від 27.06.2017, визнано таким, що втратив чинність наказ Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації від 23.03.2015 №16 «Про затвердження Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» та затверджено нове Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» (т.1 арк.189-194).
У пункті 1.2 Положення зазначено, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюються особливий режим охорони, відтворення і використання.
Відповідно до п.1.3 Положення, заказник загальною площею 45,0 гектарів розташований на території Запорізького району Запорізької області у межах кварталу 36 Хортицького лісництва і перебуває у користуванні ДП «Запорізьке лісомисливське господарство».
18.01.2018 Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, ботанічний заказник «Солов'їний гай» площею 45,0 га у межах кварталу 36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» передано під охорону ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» на підставі охоронного зобов'язання № 91 (т.1 арк.188).
Наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 16.05.2023 № 24-о Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» було затверджено у новій редакції (т.1 арк.195-202).
Згідно із п. 2.1 Положення заказник було створено із метою збереження гаю, де росте глід, деревій, тощо.
На підставі охоронного зобов'язання від 17.05.2023 № 191, ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» передано під охорону філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (т.1 арк.202).
Згідно з інформацією, яка міститься у листі Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 04.07.2024 №154/27.5-2024, філія користується затвердженими матеріалами лісовпорядкування 2008-2009 років, матеріали лісовпорядкування за 2020 рік не затверджені. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натуральних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків. Також вказано, що відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке ЛМГ» ЗОУЛМГ ДКЛГУ 2008 року, згідно пояснювальної записки в п.1.2. розділу 1 зазначається, що перше лісовпорядкування проводилось у 1929 році та наступними роками в 1939, в 1949, в 1959, в 1969, а 1979, в 1989 році, в архіві підприємства наявна частина матеріалів лісовпорядкування 1979 та 1989 років відповідно, зазначена територія перебувала у користуванні лісового господарства в 1929 році і картографічні матеріали з кожним базовим лісовпорядкуванням покращувались, так як застосовувались більш сучасні обладнання та технології. За змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування попередніх проектних періодів використовуються постійними лісокористувачами для підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення відповідно до Лісового кодексу України. При проведенні лісовпорядних робіт 2008 року лісовпорядники керувались: Лісовим кодексом України (2006р.), Інструкцією з впорядкування лісового фонду України (2006р.), Протоколом першої лісовпорядної наради, Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (1992р.), Законом України «Про охорону навколишнього середовища» (1991р.), Законом України «Про тваринний світ» (1993р.), Постановою ВР України «Про Червону книгу України від 29.10.1992, Державно програмою «Ліси України» на 2002-2015 роки, Водним кодексом України (1995р.) та іншими законодавчими актами та нормативними документами України, Держкомлісгоспу України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (т.2 арк.82-84).
До вищевказаного листа Філії «Запорізьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» додано Протокол другої лісовпорядної наради від 15.15.2009 по розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» Запорізької області, погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області 08.04.2010 та затверджений Запорізьким обласним управлінням лісового і мисливського господарства, відповідно до якого (пункт 2) на обліку у лісництві перебуває 1473,8 га земель пам'яток природи та заказників. Зі змісту протоколу також вбачається, що останній складено за матеріалами лісовпорядкування 2008-2009 років Харківської державної лісовпорядної експедиції ВО «Укрдержліспроект» (т.2 арк.85-114).
Згідно з проектом організації та розвитку господарства державного підприємства «Запорізьке ЛМГ» Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства Державного комітету лісового господарства України 2008 року, у графі 3.1.3. «Відомості при об'єкти природно-заповідного фонду» вказано перелік об'єктів, загальна площа яких становить 1437,8 га. До вказаного переліку включено ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай», площею 45,0 га, який розташований у 36 кварталі Хортицького лісництва з 8 по 38 виділах (т.2 арк.115-117).
Згідно з інформацією, яка міститься у листі Запорізької обласної державної адміністрації від 24.09.2021 за № 08974/08-46, ботанічний заказник «Солов'їний гай» оголошений рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 28.05.1980 № 253, затверджений в складі мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду області рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.09.1984 № 315. Проєкт створення заказника не зберігся. Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж заказника не розроблявся (т.1 арк.181).
Згідно з інформацією Запорізької обласної державної адміністрації, яка міститься у листі за №00524/08-46 від 31.01.2022, ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» розташовано в кварталі 36 Хортицького лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство». Запорізькою облдержадміністрацією розпорядження про вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме заказника, та щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймались. Запорізька облдержадміністрація до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України за погодженням на вилучення або зміну цільового призначення земель, що зазначені у листі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 17.01.2022 №53-259вих22, не зверталась (т.1 арк.204).
Згідно з інформацією Комітету з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України від 18.03.2024 №04-11/13-2024/59345, наданої на запит Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 04.02.2024 за №53-893-24 стосовно надання інформації про погодження Верховною Радою України вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення, а саме ботанічного заказника «Солов'їний гай», матеріали стосовно необхідності припинення права постійного користування зазначеними земельними ділянками (або їх частинами) з підстав добровільної відмови від користування або шляхом примусового вилучення до Верховної Ради України не надходили, рішення щодо вилучення земельних ділянок або припинення права постійного користування Верховною Радою України не приймалися (т.1 арк.258).
Згідно з інформацією комітету Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 № 6614/0/2-24, наданої на запит Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 04.03.2024 за №53-893-24, Кабінетом Міністрів рішень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами, а також щодо вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення ботанічного заказника «Солов'їний гай» не приймалося (т.1 арк.259).
19.10.2022 ДП «Пологівське лісомисливське господарство» Запорізького обласного управління лісового та мисливського господарства за вих. №784 на запит прокурора надало План лісонасаджень Хортицького лісництва ДП «Запорізьке лісове мисливське господарство» Запорізької області, викопіювання з планшету Хортицького лісництва лісовпорядкування кв. 36 за 1989 та 2008 роки, з яких вбачається, що ботанічний заказник «Солов'їний гай» розташований у 36 кварталі Хортицького лісництва ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» (т.1 арк.205-210).
Запорізькою обласною військовою адміністрацією (Запорізькою обласною державною адміністрацією) за № 07427/08-46 від 31.05.2024 надано копію Державного кадастру природно-заповідного фонду України у якій містяться дані про види росли та тварин, які занесені до Червоної книги України, що знаходяться на території заказника місцевого значення «Солов'їний гай», зокрема, перев'язка звичайна, орлан-білохвіст, боривітер степовий, деркач, слимах виноградний, мурашиний лев звичайний, красотіл пахучий, аполон, синиця Геро (т.1 арк.296-298-302).
Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 01.09.2016 за №10 «Про припинення діяльності Розумівської сільської ради та її виконавчого органу внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Долинської сільської ради об'єднаної територіальної громади» припинено діяльність юридичної особи - Розумівської сільської ради у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до Долинської сільської ради об'єднаної територіальної громади (т.2 аркк.15-16).
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 08.04.2024, правонаступником Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області є Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області (т.1 арк.145-150).
Згідно з інформацією, наданою Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області (до складу якої увійшла Розумівська сільська рада Запорізького району Запорізької області) у листі за №07-05/2142 від 25.11.2021, ботанічний заказник «Солов'їний гай» не входить до переліку об'єктів природно-заповідного фонду Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (т.1 арк.203).
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, яка розташована: Запорізька область, Запорізький район, Розумівська сільська рада, належить на праві власності Розумівській сільській раді, має категорію - для рекреаційного призначення; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, дата державної реєстрації: 24.11.2009; також 24.11.2009 зареєстроване право ОСОБА_1 на оренду вказаної земельної ділянки строком 25 років (т.1 арк.211, т.2 арк.28).
Інформація у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, відсутня (т.1 арк.213).
29.10.1999, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Першої сесії 23 скликання за №1 Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 15.04.1998, між Розумівською сільською радою та ТОВ «Феррітексім» укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., зареєстрований у реєстрі за № 3235 (т.1 арк.214-218, т.3 арк. 26-28).
Згідно з умовами вказаного договору оренди, предметом договору є земельна ділянка, загальною площею 2,9 га, яка виділена в натурі (на місцевості) з яких 1,7 га - площа лісів та 1,2 - площа непокритих лісом.
Відповідно до п. 2.1. договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення спортивної та туристичної зони, розвитку спорту та туризму, поновлення лісового фонду шляхом насадження та заміщення малоцінних порід дерев на більш цінних, чагарників.
Пунктом 2.2. договору оренду встановлено, що договір укладено на 25 років з дати його реєстрації.
Договір оренди було зареєстровано 03.11.1999 у Розумівській сільській раді Запорізького району Запорізької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 01.
У експертному висновку Державного комітету України по земельних ресурсах Запорізького районного відділу земельних ресурсів №5 від 29.10.1999 зазначено, що вказаний договір оренди відповідає чинному законодавству України з питань оренди землі і може бути переданий на державну реєстрацію по Розумівській сільській ради Запорізького району Запорізької області (т.1 арк.221).
З наданої суду представником відповідача ОСОБА_1 копії Технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Феррітексім» для розміщення спортивної та туристичної зони, розвитку спорту та туризму, яка виготовлена ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (т.3 арк.4-80) вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 29000 кв.м., яка розташована на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та надана в оренду ТОВ «Феррітексім», була проведена для вказаного Товариства, дозвіл на виготовлення якої надано Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області №602 від 26.05.2008 (т.3 арк.22).
Також вказана Технічна документація серед іншого містить:
копію розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області № 413 від 02.08.1999, яким надано згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 2,9 га земель Хортицького лісництва Запорізького держлісгоспу в тимчасове користування терміном на 25 років ТОВ «Феррітексім» для розміщення спортивної та туристичної зони (т.3 арк.38);
копію розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області № 558 від 21.10.1999, яким ТОВ «Феррітексім» передано у тимчасове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 2,9 га земель Хортицького лісництва Запорізького держлісгоспу для розміщення спортивної та туристичної зони (т.3 арк.31);
копію акту про встановлення меж ділянки в натурі від 04.11.1999, яким перенесено в натурі проект відводу земельної ділянки з землекористування Запорізького держлісгоспу площею 2,9 га у тимчасове користування на умовах оренди строком на 25 років для розміщення спортивної та туристичної зони. Акт підписаний вед. інженером Запорізького філіалі інституту землеустрою, директором ТОВ «Феррітексім», Розумівським сільським головою, директором Запорізького держлісгоспу, нач. райвідділу земельних ресурсів Запорізького району (т.3 арк.32);
копію абрису меж земельної ділянки та каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки, яка надається ТОВ «Феррітексім» (т.3 арк.33-34);
копію висновку Запорізької районної державної адміністрації №3 від 02.08.1999 про відвід земельної ділянки (т.3 арк.39);
копію акту вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво від 02.08.1999 (т.3 арк.40-45);
копію висновку Розумівської сільської Ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області №181 від 22.09.1999 про можливість розміщення спортивно та туристичної зони, будівництва насосної станції ТОВ «Феррітексім» на землях Хортицького лісництва Запорізького держлісгоспу на площі 2,9га (т.3 арк.46);
копію висновку Запорізького держлісгоспу №284 від 18.06.1999 про відсутність заперечень щодо передачі фірмі «Феррітексім» земельної ділянки площею 2,9 га, який знаходиться у кварталі НОМЕР_1 виділи 35, 34, 33 Хортицького лісництва Запорізького держлісгоспу для спортивних та туристичних цілей у тимчасове користування на 25 років (т.3 аре.47);
копію акту технічного обстеження від 18.06.1999 (т.3 арк.48-49) та викопіюванням з планшету Хортицького лісництва Запорізького держлісгоспу (т.3 арк.50);
копію висновку Державного управління екологічної безпеки в Запорізькій області №1-616-99 від 09.1999 (т.3 арк.52);
копію висновку Запорізької райСЕС №25 від 16.08.1999 про відвід земельної ділянки під будівництво (т.3 арк.53);
копію погодження Запорізьким регіональним управлінням водних ресурсів №512 від 31.08.1999 виділення ділянки площею 2,9 га в районі села Н.Хортиця у користування ТОВ «Феррітексім» для спортивних та туристичних цілей (т.3 арк.54).
Рішенням Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 24.03.2009 № 29 надано дозвіл ТОВ «Феррітексім» на зміну боржника (орендаря) з ТОВ «Феррітексім» на гр. ОСОБА_1 у договорах оренди земельних ділянок, зокрема у договорі на оренду земельної ділянки площею 2,9 га, розташованої на території Розумівської сільської ради в межах населеного пункту с. Н.Хортиця, зареєстрованого 29.10.1999 за № 3235; зобов'язано ТОВ «Феррітексім» вжити заходів щодо укладення додаткових угод до існуючих договорів оренди (т.1 арк.226).
На підставі вказаного рішення, 14.07.2009 між первісним орендарем - ТОВ «Феррітексім», новим орендарем - ОСОБА_1 , орендодавцем - Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області укладений додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999 за реєстровим №3235, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М., реєстровий № 4087 (т.1 арк. 222-225).
Відповідно до п. 1.1. вказаного додаткового договору, первісний орендар припиняє участь у договорі оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М., 29.10.1999 за № 3235 та зареєстрований в ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України із земельних ресурсів за № 01 від 03.11.1999, та передає свої права та обов'язки у повному обсязі за договором оренди, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки у повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1. додаткового договору, останній набирає чинності (є укладеним) з дня перереєстрації Додаткового договору до договору оренди.
Додатковий договір зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України із земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено 24.11.2009 запис за № 040926000134.
Згідно з актом прийому-передачі об'єкта (земельної ділянки) за додатковим договором до договору оренди від 29.10.1999 за реєстровим №3235, який складений 14.07.2009, на земельній ділянці будь-які будівлі та споруди відсутні (т.1 арк.227).
21.12.2023 ДП «Центр державного земельного кадастру» Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» за вих. № 3/3115 надало Департаменту ведення державного земельного кадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру схему розміщення ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» та певних земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, з якої вбачається часткове розташування вказаної земельної ділянки (умовне позначення - 15) в межах ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» (т.1 арк.228-230).
За відомостями ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 12.01.2024 за № 38, в межах 36 кварталу лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за матеріалами базового лісовпорядкування 2008 року розташовані земельні ділянки із повним чи частковим її перетином, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 розташована на території Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області і має частковий перетин з межами державного лісового фонду кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 з межами кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 2,2931 га із загальної площі ділянки 2,9 га (т.1 арк.231-237).
Зі схем розташування ділянки, які є додатками до вищевказаного листа вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 має площу перетину з межами кв.36 Хортицького лісництва філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» - 2,2931 га. згідно матеріалів лісовпорядкування 2008 року, а також площу перетину 2,7200 із загальної площі ділянки 2,9 га згідно матеріалів лісовпорядкування 2020 року (т.1 арк.238-241).
Згідно з інформацією, яка міститься у листі Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 07.02.2024 №18/27.5-2024, філія користується матеріалами лісовпорядкування 2008 року, оскільки матеріали лісовпорядкування, яке проводилося у 2021 році не затверджені у зв'язку із бойовими діями (т.1 арк.242-244).
Згідно з відомостями Запорізької міської ради від 14.02.2023 №01746/01.3-20/03, земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, знаходиться в межах м. Запоріжжя та територіально відноситься до Хортицького району міста Запоріжжя. Також зазначено, що існуюча межа міста Запоріжжя встановлена та позначена на матеріалах містобудівної документації - генерального плану міста Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004 №4, зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 27.09.2017 №31 на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення межі м. Запоріжжя». Межі міста Запоріжжя затверджені Указом та відображені в матеріалах містобудівної документації - генеральному плані м. Запоріжжя, є незмінними з 1988 року (т.1 арк.245).
До вказаного листа додано витяг з містобудівного кадастру за архівними даними топографо-геодезичного плану М 1:2000 (згідно з каталогом координат межі міста 1988 року), з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 повністю знаходиться в межах міста Запоріжжя, а саме у Хортицькому районі (т.1 арк.246).
Згідно з технічним звітом, складеним за наслідками проведення 22.03.2024 інженером - геодезистом ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат від26.12.2016 №012994) топографо-геодезичних робіт по обстеженню земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 встановлено, що межі земельної ділянки не закріплені на місцевості; земельна ділянка частково покрита деревними насадженнями та вільна від будівель та споруд, на ділянці відсутні підземні та наземні інженерні комунікації. Також зазначено, що на вказаній земельній ділянці встановлена бетонна огорожа, загальною довжиною 129, 57 м, яка має наступні координати точок: 1 - 5 515, 31 у = 13 318,89; 2 - 5 482, 96 у = 13 299, 06; 3 - 5 395,38 у = 13 325,92. Вказана земельна ділянка повністю знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро та межах міста Запоріжжя (яка затверджена згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ «Про розширення меж м.Запоріжжя» до меж м.Запоріжжя включено частину територій Вільнянського та Запорізького районів загальною площею 1137,7 га), тому землевідведення ділянки оформлено помилково, а саме, на землях Запорізького району. Вказана земельна ділянка частково (площею 2,2931 га) знаходиться на території ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» (згідно з рішенням №253 від 28.05.1980 Запорізької обласної ради депутатів) (т.1 арк. 280-288).
Наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 бетонного паркану встановлено також в ході проведення 22.03.2024 в межах кримінального провадження, внесеного 26.08.2022 до ЄРДР за №42022082020000028 огляду (т.1 арк.260-266).
Згідно з інформацією, яка міститься у протоколі огляду від 10.05.2024 з фототаблицею до нього, проведеного в ході досудового розслідування кримінального провадження №42022082020000028 від 26.08.2022, під час огляду комп'ютерних даних, а саме: безкоштовної вільно-завантажуваної програми від корпорації Google «Google Earth Pro» встановлено, що огорожа на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 була відсутня станом на 2004 та 2005 роки, разом із цим, встановлена наявність паркану, перпендикулярно розташованому узрізу води згідно карт 2011 року та пізніше (т.1 арк.267-275).
Згідно з висновком про вартість до звіту №1306/01 від 13.06.2024, складеного ТОВ «Бюро оцінки «Редкуб», ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, загальною площею 2,9 га, станом на дату оцінки - 13.06.2024, становить 236 530 041,00 грн (т.1 арк. 307-322).
Згідно з інформацією, яка міститься у листі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 09.08.2024 за №18-8-0.37.1-3038/2-24 на звернення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 29.07.2024 за №1711/02-20, ГУ Держгеокадастру не є розпорядником інформації щодо генерального плану міста Запоріжжя. Останнє розширення міста Запоріжжя відбулось на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР від 16.06.1988 № 6039-ХІ щодо включення до межі міста 1137,7 га (Хортицький, Осипенківський мікрорайони, промзвалища в балці Середній, промвузол по вул. Зачиняєва), на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 30.05.1985 №224 щодо затвердження генерального плану міста та Державних актів щодо відведення земель КП «Управління капітального будівництва Запорізького міськвиконкому» згідно з постановами Пленумів Верховної Ради УРСР щодо будівництва житлових масивів та міської інженерної інфраструктури. Відповідні матеріали, у т.ч. і графічні, були направлені до Верховної Ради УРСР листами Запорізького міськвиконкому від 04.1988 №08-12/292 та від 25.05.1988 №08-43/365. На сьогоднішній день відомості про межі м. Запоріжжя до Державного земельного кадастру не внесено (т.1 арк.59-62).
28.02.2024 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя направлено на адресу Запорізької міської ради відповідний лист за вих. №53-98-1668вих24 про надання інформації щодо вжитих заходів з метою поновлення прав територіальної громади на земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, яка належить до природно-заповідного фонду (т.1 арк.247-250).
Згідно із відповіддю, наданою Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради за № 02-07/0665, 02-07/0737 від 19.03.2024, заходи претензійно - позовного характеру щодо поновлення територіальній громаді прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га Запорізькою міською радою не вживалися. Також зазначено, що останній не заперечує щодо захисту порушених прав органами прокуратури (т.1 арк.251).
22.03.2024 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя за № 53-98-2552вих24 на адресу Запорізької міської ради був направлений повторний запит щодо заходів поновлення порушеного права, на який Запорізькою міською радою була надана відповідь від 03.04.2024 № 02-07/0961, згідно з якою заходи претензійно - позовного характеру щодо поновлення територіальній громаді прав на земельну ділянку з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га не вживалися та остання не заперечує щодо захисту порушених прав органами прокуратури (т.1 арк.252-257).
26.06.2024 Дніпровська окружна прокуратура направила Запорізькій міській ради листа за №53-98-5118вих24 з повідомленням про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ТОВ «Феррітексім», ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки (т.1 арк.323-327).
З 01.01.1971 земельні правовідносини, в тому числі щодо визначення та зміни цільового призначення, були врегульовані Земельним кодексом Української РСР, введеним в дію Законом Української РСР № 2874-VII від 08.07.1970 (далі - ЗК УРСР 1970р.).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗК УРСР 1970р., вся земля в Українській РСР входила до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель, серед іншого, складався з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.
Згідно положень ст. 5 ЗК УРСР 1970р., віднесення земель до вказаних в статті 4 цього Кодексу категорій проводилося відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадилася у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадилася органами, що приймали рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов'язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.
При цьому, ст.16 ЗК УРСР 1970р. було визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадилася на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві проводилася тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст.37 ЗК УРСР 1970р., вилучення земельної ділянки чи її частини для державних або громадських потреб проводилася на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і цим Кодексом.
Згідно зі ст. 38 ЗК УРСР 1970р., вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб проводилася:
1) Радою Міністрів Української РСР - з усіх земель, незалежно
від розміру земельної ділянки;
2) виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів -
при розмірі земельних ділянок до п'яти гектарів для кожного об'єкта, крім земель, зазначених у частині першій статті 41 цього Кодексу, і незалежно від розміру земельної ділянки - у випадках, передбачених частиною другою вказаної статті. При необхідності розширення площі вилучених ділянок понад п'ять гектарів додаткове вилучення земель провадилася відповідно до пункту 1 цієї статті;
3) виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів - із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.
Статтею 41 ЗК УРСР 1970р. було передбачено, що вилучення зрошуваних і осушених земель, ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, культурними пасовищами, а також сінокосами і пасовищами, на яких проведено роботи по їх докорінному поліпшенню, для несільськогосподарських потреб, земель, зайнятих водоохоронними, захисними та іншими лісами першої групи, для використання в цілях, не зв'язаних з веденням лісового господарства, земель заповідників, курортів і зон санітарної охорони курортів провадилася у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.
Вилучення зазначених земель з метою надання їх у тимчасове короткострокове користування для будівництва трубопроводів, ліній електропередачі та інших лінійних споруд могло провадитись у необхідних випадках на підставі рішення виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.
Згідно положень ст. 128-130 ЗК УРСР 1970р., землями заповідників визначалися виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об'єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність, використання яких дозволялося лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників.
22.07.1983 видана чинна і сьогодні постанова Ради Міністрів Української РСР №311 «Про класифікацію і мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР». Додатком № 1 до вказаної постанови була затверджена класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР, відповідно до якої державний заказник місцевого значення - це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу.
15.03.1991 було введено у дію ЗК України №561-ХІІ від 18.12.1990, який втратив чинність 01.01.2002.
Так, згідно із ч.1, ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст.2 ЗК України від 18.12.1990 (у даному випадку та далі - у редакції від 06.04.1999, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цільового призначення всі землі України поділялись, зокрема, на землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (п.4 ч.1). Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснювалось у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадилось органами, які приймали рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджували проекти землеустрою і приймали рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 ЗК України від 18.12.1990, у тимчасове користування на умовах оренди земля надавалась громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням і релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належали іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства. Орендодавцями землі були сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 ЗК України від 18.12.1990, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 ЗК України від 18.12.1990, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗК України від 18.12.1990, Верховна Рада України надає земельні ділянки у разі, коли для вилучення цих земель установлено особливий порядок (стаття 32).
Так, положеннями ст. 32 ЗК України від 18.12.1990 було передбачено вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських) лише як виняток, за рішенням Верховної Ради України.
Положеннями ст. 63, 65 ЗК України від 18.12.1990 було встановлено, що до земель міста належали усі землі в межах міста, які перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою, які перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.
До земель природоохоронного призначення, згідно зі ст. 72 ЗК України від 18.12.1990, належали землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам?яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), заповідних урочищ, пам'яток природи на яких заборонялася діяльність, яка суперечила їх цільовому призначенню або яка могла негативно вплинути на якісний стан земель.
До земель рекреаційного призначення належали землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і
мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, і розташовані поза землями оздоровчого призначення (ст.74 ЗК України від 18.12.1990).
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України № 2768-III від 25.10.2001, який діє з 01.01.2002 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (пункт «в»); землі рекреаційного призначення (пункт «ґ»)
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 20 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Статтею 43 ЗК України від 25.10.2001 встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст. 44 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції на час виникнення та дії спірних правовідносин), до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст.50 ЗК України від 25.10.2001).
Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Частиною 7 ст. 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 149 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Згідно із ст. 150 ЗК України від 25.10.2001 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021 набрав чинності), яким внесено зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.
Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 ЗК України з 27.05.2021 Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.
Пунктом 24 Перехідних положень ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цієї норми (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
На даний час, відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Отже, на теперішній час в силу вищевказаних положень ЗК України земельні ділянки природно-заповідного фонду місцевого значення є комунальною власністю. До 15.03.1991 (дати набуття чинності ЗК України від 18.12.1990) вилучення земель заповідників провадилося у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР. У подальшому, до 01.01.2002 (дати втрати ЗК України від 18.12.1990 чинності) вилучення земель природоохоронного призначення, заказників допускалось лише як виняток, за рішенням Верховної Ради України, а з 01.01.2002 до 27.05.2021 вилучення земельних ділянок природоохоронного призначення здійснювалося Кабінетом Міністрів України.
Таким чином жодних повноважень у сільських рад та районних державних адміністрацій на розпорядження та зміну цільового призначення земельними ділянками природно-заповідного фонду, а тим більше зміну їх цільового призначення земельним та природоохоронним законодавством передбачено не було.
У ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) було закріплено, що на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (в редакції, які діяли на час виникнення спірних правовідносин) на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
На даний час частина 1 ст. 26 вказаного Закону діє в редакції від 30.10.2019 та передбачає, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про екологічну мережу України» екомережа, до складу якої входить згідно із ст. 5 вказаного Закону також входять території та об'єкти природно-заповідного фонду, - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У ст. 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до таких принципів як забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 (набрав чинності 22.10.1998, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.
Відповідно до ст.12, 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.
Разом із цим, положеннями ст. 48 ЦК УРСР (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки, втратив чинність 01.01.2004) було встановлено, що угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною.
Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ст. 59 ЦК УРСР).
Стаття 203 ЦК України закріплює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ботанічний заказник місцевого значення місцевого значення «Солов'їний гай», створений рішенням виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 25.08.1980 № 253, до складу території заказника включено 45 га земель. Ботанічний заказник на підставі охоронних зобов'язань був переданий зокрема ДП «Запорізьке лісомисливське господарство» та на теперішній час філії «Запорізьке лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та розташований у 36 кварталі лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2008 року (які використовуються на теперішній час) з 8 по 38 виділах, та за матеріалами лісовпорядкування 1989 року з 7 по 16 та з 24 по 35.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 в силу імперативної вказівки законодавця належать до земель природно-заповідного призначення з 25.08.1980 (рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від № 253 про його с творення) за фактом розташування на ній об'єкта природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай»
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали лісовпорядкування 2008 року та надана ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» схема розташування ботанічного заказника, не містять відомостей щодо розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га в межах ботанічного заказника, спростовуються матеріалами справи, оскільки матеріали лісовпорядкування відображають розташування 36 кварталу лісництва, в межах яких з 8 по 38 виділах розташовано заказник та спірна земельна ділянка.
З аналізу наданих ДП «Пологівське лісомисливське господарство» листом від 19.10.2022 № 784 викопіювань з планшетів лісовпорядкування 2008 та 1989 років вбачається, що за планшетом лісовпорядкування 2008 року ботанічний заказник «Солов'їний гай» розташований у 36 кварталі у виділах з 8 по 38, в той час коли за планшетом лісовпорядкування 1989 року він розташований у 26 кварталі у виділах з 7 по 16 та з 24 по 35. Разом з тим, при їх накладенні вбачається, що виділи 29-31 за матеріалами лісовпорядкування 2008 року за матеріалами лісовпорядкування мали нумерацію з 33-35.
Тобто, місце розташування заказника за матеріалами лісовпорядкування 1989 та 2008 року було незмінним.
Доводи апеляційної скарги щодо неоднозначного позначення розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га на схемі, наданої ДП ««Харківська державна лісовпорядна експедиція», оскільки остання містить цифри 36 та 29 пов'язано із зазначенням не тільки номеру кварталу лісництва (квартал 36), а й виділу, в межах якого земельна ділянка розташована (в цьому випадку в межах 29, 30, 31 виділах).
Щодо недопустимості та неналежності наданих прокурором протоколів огляду, слід зазначити, що вони містять опис земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, яка є спірною земельною ділянкою, містять відомості щодо її розташування та зміни в часовому хронологічному порядку, що відображені у супутникових знімках, через що відсутність в протоколі огляду від 26.05.2024 номеру кримінального провадження та помилка в зазначення року кримінального провадження, вказаному у фототаблицях до протоколу огляду від 10.05.2024, самі по собі не є достатності підставами неналежності доказів, оскільки містять лише формальні недоліки, які не впливають на зміст доказу, не є підставою для визнання його недопустимим.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що за наслідками проведення 22.03.2024 інженером - геодезистом ОСОБА_2 топографо - геодезичних робіт по обстеженню земельної ділянки з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 було встановлено, серед іншого, наявність бетонної огорожі, загальною довжиною 129, 57 м, яка мала наступні координати точок: 1 - 5 515, 31 у=13 318,89; 2 - 5 482, 96 у = 13 299, 06; 3 - 5 395,38 у=13 325,92.
Факт розташування на земельній ділянці бетонної огорожі також підтверджено протоколами огляду від 22.03.2024 та від 10.05.2024 в межах кримінального провадження, внесеного 26.08.2022 до ЄРДР за №42022082020000028.
Згідно з актом приймання - передачі земельної ділянки від 14.07.2009, складеного до додаткового договору оренди земельної ділянки, будь- які будівлі та споруди на земельній ділянці були відсутні.
Тобто, огорожа на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 з'явилася за період перебування земельної ділянки у користуванні ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу огляду комп'ютерних даних, а саме: безкоштовної вільно - завантажуваної програми від корпорації Соодіе «Соодіе ЕагШ Рго» від 10.05.2024, то на знімках, датованих 2004 та 2005 роках, що є фототаблицею до протоколу огляду, будь - які перешкоди відсутні, в той час коли на фотознімках, датованих 2011, 2013 та 2014 роках встановлено наявність паркану, перпендикулярно узрізу води. У подальшому, на фотознімку датованому 2015 роком встановлено наявність не тільки розташованому перпендикулярно зрізу води паркану, а й його продовження на південь приблизно під кутом 120 градусів.
Вищевикладене спростовує доводи апеляційної скарги щодо неможливості встановлення огорожі.
А згідно з протоколом допиту свідка - спеціаліста з дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів та конструкцій ОСОБА_3 від 26.05.2024 проведеного в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 26.08.2022 за №42022082020000028, паркан, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871 нерозривно пов'язаний із земельною ділянкою та його неможливо зруйнувати без знецінення конструктивних елементів, через що останній є капітальною спорудою.
На підтвердження доводів про неврахування судом наявності у ОСОБА_1 дозвільних документів на передання земельної ділянки в оренду до апеляційної скарги надано технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка серед іншого, містить розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 02.08.1999 № 413 «Про надання згоди на розробку проєкта відводу земельної ділянки», розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.1999 № 558 «Про передачу в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки», висновок виконавчого комітету Розумівської сільської ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 22.09.1999 № 181 «Про можливість розміщення спортивної та туристичної зони, будівництва насосної станції ТОВ «Феррітексім», висновок Запорізького держлісу Запорізького обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» від 18.06.1999 № 284, яким надано згоду на передачу ТОВ «Феррітексім» земельної ділянки, загальною площею 2,9 га без права рубки для спортивних та туристичних цілей в тимчасове користування на строк 25 років.
У контексті визначення правового статусу спірної земельної ділянки, яка одночасно охоплює землі лісового фонду та землі природно-заповідного фонду, ключове значення має пріоритетність правового режиму таких земель. Землі природно-заповідного фонду України належать до категорії земель особливої екологічної цінності, правовий режим яких встановлений з метою збереження біорізноманіття, охорони природних комплексів, а також забезпечення екологічної безпеки держави. Відповідно до Конституції України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також Земельного кодексу України, такі землі мають особливий правовий статус, який передбачає обмеження господарської діяльності та встановлює перевагу їх охоронної функції перед іншими видами використання.
Саме тому, при наявності конфлікту між землями лісогосподарського призначення та землями природно-заповідного фонду, визначальним має бути першочерговий статус останніх як таких, що підлягають особливій охороні держави, як земель природно - заповідного фонду.
Згідно з законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Так, ботанічний заказник місцевого значення «Солов'їний гай» як об'єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 28.05.1980 і включає 45,0 га земель та створений із метою збереження гаю, де росте глід, деревій, тощо.
Порядок користування землями заповідників відповідно до ст.111 ЗК Української РСР визначався положеннями про ці землі, затверджуваними Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.
Так, постановою Ради Міністрів Української РСР від 22.07.1983 за №311 було передбачено, що положення про кожний державний заказник місцевого значення затверджується облвиконкомом, Київським, Севастопольським міськвиконкомом. Додатком № 1 до вказаної постанови була затверджена класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР, відповідно до якої державний заказник місцевого значення це територія, яка виділяється з метою збереження, відтворення та відновлення окремих або декількох цінних для регіону компонентів природи на час, необхідний для виконання поставлених перед заказником завдань, та для підтримки загального екологічного балансу.
Разом з тим, із системного аналізу положень ст.ст. 128-130 ЗК Української РСР вбачається, що землями заповідників визначалися виділені у встановленому порядку ділянки землі, в межах яких є природні об'єкти, що являють собою особливу наукову або культурну цінність, використання яких дозволялося лише в наукових цілях або для забезпечення збереження і примноження багатств заповідників.
У подальшому, особливий режим використання земельних ділянок природоохоронного призначення був встановлений ст. 4 ЗК України (в редакції від 13.03.1992), відповідно до якої землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належали до земель державної власності, які не могли передаватись у колективну та приватну власність.
Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Так, територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Скаржник вказує про наявність висновку Запорізького держлісу Запорізького обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» від 18.06.1999 № 284, яким надано згоду на передачу ТОВ «Феррітексім» земельної ділянки, загальною площею 2,9 га без права рубки для спортивних та туристичних цілей в тимчасове користування на строк 25 років.
Однак, спірна земельна ділянка належить до земель природно - заповідного фонду, яка має особливий порядок її використання, відмінний від земель лісового фонду.
Так, відповідно до ст. 9 ЛК України від 24.01.1994 земельні ділянки лісового фонду надавалися як у постійне так і у тимчасове користування.
У позовній заяві прокуратур зазначав про порушення права Запорізької міської ради, як власника спірної земельної ділянки, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322188402:08:001:0871, площею 2,9 га, знаходиться в межах м. Запоріжжя та територіально відноситься до Хортицького району міста Запоріжжя.
Згідно зі ст.ст. 63, 65 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) до земель міста належали усі землі в межах міста, які перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. До земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою, які перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.
Поряд із цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.
Крім того, ч. 7 ст. 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених таттею 150 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 150 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Також слід зазначити, що Верховною Радою України 28.04.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (27.05.2021 набрав законної сили), яким внесено суттєві зміни до низки законодавчих актів, у тому числі до Земельного кодексу України.
Так, згідно із новою редакцією ч. 8 ст. 122 та ст. 149 Земельного кодексу України з 27.05.2021 Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду.
За відомостями Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №6614/0/2-24 рішення про зміни цільового призначення земельної ділянки та вилучення земельних ділянок із земель природоохоронного призначення ботанічного заказника «Солов'їний гай» не приймалися.
Більш того, станом на момент прийняття 24.03.2009 Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області рішення № 29 «Про надання дозволу на зміну боржника» та укладення 14.07.2009 додаткового договору до договору оренди земельної ділянки відповідно до ст. 12 ЗК України (в редакції від 03.02.2009) було встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Тобто, із системного аналізу ст. ст. 9, 63, 65 ЗК України, ст.ст.5, 7 ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що до повноважень сільських рад входила передача земельних ділянок у в межах відповідної території підпорядкування, через що передача земельних ділянок, територіально розташованих у межах міста Запоріжжя свідчить про порушення прав територіальної громади на користування та розпорядження вказаними землями.
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавець визначив особливий порядок вилучення земель природоохоронного призначення та зміна їх меж і він є відмінним від порядку використання земель лісового фонду.
Так, території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.
Більш того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про природно - заповідний фонд» (в редакції від 04.06.1993 та 08.01.2004) на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Тобто, надання земельної ділянки для розміщення спортивної та туристичної зони, розвитку спорту та туризму, суперечить її призначенню як об'єкта природно- заповідного фонду.
Враховуючи вищезазначене, наявність розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 02.08.1999 № 413 «Про надання згоди на розробку проєкта відводу земельної ділянки», розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.1999 № 558 «Про передачу в тимчасове користування на умовах оренди земельної ділянки», висновок виконавчого комітету Розумівської сільської ради народних депутатів Запорізького району Запорізької області від 22.09.1999 № 181 «Про можливість розміщення спортивної та туристичної зони, будівництва насосної станції ТОВ «Феррітексім», висновок Запорізького держлісу Запорізького обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» від 18.06.1999 №284, яким надано згоду на передачу ТОВ «Феррітексім» земельної ділянки, загальною площею 2,9 га без права рубки для спортивних та туристичних цілей в тимчасове користування на строк 25 років, прийняті зі порушеннями земельного кодексу, зокрема ст. ст. 9, 63, 32, 65 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) та ст.12, 122, 149, 150 (в редакції від 03.02.2009) та ст.ст. 6, 7, 9, 14, 26, 51-54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України».
Таким чином, наявність висновку Запорізького державного лісового господарства Запорізького обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» щодо надання згоди на передачу спірної земельної ділянки не має юридичного значення та не може бути врахована як правова підстава для зміни цільового призначення або користування цією ділянкою. Це обумовлено тим, що спірна земельна ділянка розташована в межах території природно-заповідного фонду, яка підлягає особливому режиму охорони і використання. У зв'язку з цим будь-які дії щодо розпорядження зазначеною ділянкою потребують погодження виключно в межах компетенції органів, уповноважених здійснювати управління об'єктами природно-заповідного фонду, а не лісогосподарськими підприємствами.
Крім того, цільове призначення спірної земельної ділянки, надання її у користування, порушує встановлений режим земель, території та об'єктів ботанічного заказника місцевого значення «Солов'їний гай» та може призвести до пошкодження та знищення рідкісних флори та фауни: перев'язки звичайної, орлана - білохвіста, боривітера степового, деркача, слимаха виноградного, мурашининого лева звичайного, красоліта пахучого, аполона, синиці Геро, які за відомостями Запорізької обласної державної адміністрації від 31.05.2024 за № 07427/08-46 наявні на території ботанічного заказника, як занесені до Європейського Червоного списку тварини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Також суд зазначив, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.
Звертаючись до суду з вимогами про усунення перешкод власнику шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.10.1999 та додаткового договору від 14.07.2009, прокурор зазначив про порушення при їх укладенні ст. ст. 9, 63, 32, 65 ЗК України (в редакції від 06.04.1999) та ст.12, 122, 149, 150 (в редакції від 03.02.2009) та ст.ст. 6, 7, 9, 14, 26, 51-54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» та ч. 1 ст.317 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України, що свідчить про законність і обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договорів недійсними.
Апеляційна скарга містить твердження про те, що строк дії договору оренди від 29.10.1999, укладеного між Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Феррітексім», новим орендарем з ОСОБА_1 закінчився 30.10.2025, що свідчить про недостатнє вивчення судом матеріалів справи та формальний підхід до вирішення питання про задоволення позовних вимог, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки на час звернення прокурора з цим позовом - 26 червня 2024 року строк дії оспорюваного договору не сплив. Зазначений договір оренди зареєстровано 03.11.1999 у Розумівській сільській раді Запорізького району Запорізької області зареєстрований, тому строк його дії сплив тільки у листопаді 2024 року.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кучеренко Оксани Павлівни слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кучеренко Оксани Павлівни - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2025 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 28 серпня 2025 року.
Головуючий:
Судді: