Дата документу 26.08.2025 Справа № 336/2704/25
Єдиний унікальний №336/2704/25 Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є. С.
Провадження № 22-ц/807/1362/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
26 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В., Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тивоненка Данила Руслановича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлан» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлан» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позову зазначив, що йому на підставі договору міни серія та номер 1899, виданий 28 листопада 2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. належить земельна ділянка, площею 4.5197 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323983500:01:003:0062 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1546215123239), розташована на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі по тексту - Микільська СР).
02 травня 2018 року між ним, як орендодавцем, та ТОВ «Укрлан», як орендарем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. 03 травня 2018 року вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що державним реєстратором Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Музичко С.В. внесено відповідний запис про інше речове право 26018681.
Згідно з указаним договором орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, загальною площею 4.5197 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323983500:01:003:0062, яка знаходиться на території Микільської СР. Нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить 180600,34 грн. Договір укладено до 31.12.2028 року, з правом пролонгації.
Сторони договору визначили, що орендна плата вноситься в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щороку у термін з 01 серпня по 31 грудня щорічно. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається щороку. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до умов договору дія договору припиняється зокрема шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Позивач указав, що ТОВ «Укрлан» порушило свої зобов'язання за договором оренди зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки. Незважаючи на бойові дії товариство використовує орендовану земельну ділянку відповідно до умов Договору. Орендар зобов'язаний був сплатити на його користь орендну плату за 2022 рік у розмірі 5418,01 грн (180 600,34 грнХ3%=5418,01 грн (за рік), а за три роки (2022,2023,2024) у розмірі 16 254,03 грн (5418,01Х3), проте не зробив цього. Заборгованість за договором оренди зі сплати орендної плати за вказаний період склала 16 254,03 грн. Зазначене слід уважити істотним порушенням умов договору оренди, що є підставою для розірвання договору.
Також позивач зазначив, що в силу вимог ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України він вважає, що сума втрат від інфляції за невиконання Договору оренди за весь період заборгованості становить 1771, 68 грн, сума трьох процентів річних від простроченої суми складає 487,62 грн, сума пені за один останній рік складає 1603,25 грн.
Посилаючись на положення статей 13, 21 Закону України «Про оренду землі», на ст. 651 ЦК України та виходячи з того, що систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою як систематичне порушення умов Договору, є підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 16 254,03 грн., втрати від інфляції 1771, 68 грн., 3% річних - 487, 62 грн., пеню 1603, 25 грн. та розірвати Договір оренди земельної ділянки № 83, укладений 02.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлан» та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.05.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (номер запису 26018681). Також позивач просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлан» повернути йому земельну ділянку площею 4, 5197 га, розташовану на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий № 2323983500:01:003:0062 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2906, 88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 43000, 00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тивоненко Данило Русланович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач законно ініціював процес розірвання договору оренди з огляду на невиконання відповідачем умов договору. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про наявність форс-мажорних обставин у відповідача, що звільняє його від сплати орендної плати, оскільки відповідачем не подано сертифікату про форс-мажорні обставини саме по спірному договору оренди. У спірних правовідносинах наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки. Відповідач порушив умови укладеного з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, так як не здійснював сплату оренди за 2022-2024 роки. Розмір заборгованості зі сплати орендної плати вірно обчислено позивачем й досліджено районним судом. Сама по собі війна автоматично не свідчить про наявність форс-мажорних обставин та звільнення орендаря від сплати орендодавцю орендної плати за умовами укладеного між ними договору. Докази наявності відповідних форс-мажорних обставин у матеріалах справи відсутні. Причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати договірні зобов'язання відсутній. При цьому земельна ділянка використовується сезонно, всі роботи здійснюються по звичному циклу (оброблення землі, посівні роботи, збирання урожаю тощо), в якому не всі процеси потребують фактичного використання земельної ділянки. Наявність істотних порушень умов договору є підставою для розірвання договору в судовому порядку. А також за порушення відповідачем сплати орендної плати передбачені умовами договору, позивач має право на передбачені ст. 625 ЦК України втрати від інфляції 1 771, 68 грн, 3% річних 487, 62 грн, пені 1 603, 25 грн.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Укрлан» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що з березня 2022 року по теперішній час земельна ділянка площею 4.5197 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323983500:01:003:0062 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1546215123239), розташована на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, тобто на території активних бойових дій, відповідач не може нею користуватися з обставин, за які він не відповідає, а тому в силу ч. 6 статті 762 ЦК України відповідач звільнений від обов'язку сплати орендної плати за період з 04 березня 2022 року по 2024 року включно, у зв'язку з чим суд не вбачає систематичності несплати орендної плати саме з вини відповідача, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційний втрат, пені, трьох відсотків річних, розірвання договору оренди даної земельної ділянки, повернення земельної ділянки задоволенню не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору міни серія та номер 1899, виданий 28 листопада 2017 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. належить земельна ділянка, площею 4.5197 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323983500:01:003:0062 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1546215123239), розташована на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі по тексту - Микільська СР) що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 122952571 сформованого 05 травня 2018 року (т.1 а.с.217).
02 травня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Укрлан», як орендарем, укладено договір оренди землі №83 (т.1 а.с.210-211).
03 травня 2018 року вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, про що державним реєстратором Виконавчого комітету Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області Музичко С.В. внесено відповідний запис про інше речове право 26018681, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (номер запису 26018681).
Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4.5197 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323983500:01:003:0062 (п.1,2 договору).
Нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить 180600,34 грн (п.5 договору). Договір укладено до 31.12.2028 року, з правом пролонгації (п.8 договору).
Сторони договору визначили, що орендна плата вноситься в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п.10 договору). Орендна плата вноситься щороку у термін з 01 серпня по 31 грудня щорічно (п.11 договору). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п.12 договору). Розмір орендної плати переглядається щороку (п.13 договору). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.14 договору).
Відповідно до умов договору дія договору припиняється зокрема шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором (п.36 договору).
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.40 договору).
ОСОБА_1 надав детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2022 рік - 5418,01 грн (180 600,34 грн х 3%=5418,01 грн (за рік), а за три роки (2022,2023,2024) - 16 254,03 грн (5418,01Х3), а всього у розмірі 16 254,03 грн (т.1 а.с.3).
Відповідно до розрахунку, наданого представником позивача, сума втрат від інфляції за період 2022-2024 роки становить 1175 гривень, сума 3 відсотки річних - 487, 62 гривень, пені ( за останній 2024-2025 рік) - 1603, 25 гривень
З листа-вимоги, направленого ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Укрлан» наприкінці 2024 року, видно, що ОСОБА_1 , який тимчасово мешкає в Іспанії, будучи власником 14-ти земельних ділянок, розташованих єдиним масивом на території Микільської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (на тепер село Микільське відноситься до Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району) за Договорами оренди земельної ділянки №№ 76-89 від 02 травня 2018 року передав ці земельні ділянки в оренду відповідачеві - ТОВ «Укрлан» і що орендна плата орендарем своєчасно не виплачена, існує заборгованість по орендній платі за період 2022 - 2024 роки, загальний розмір заборгованості по всім 14-ти земельним ділянкам складає 265 482,44 грн. Заборгованість за договором оренди землі № 83 склала 16 254, 03 грн. В цьому листі-вимозі ОСОБА_1 вимагає від орендаря погасити існуючу заборгованість по орендній платі в сумі 265 482,44 грн шляхом оплати на його рахунок НОМЕР_1 та повернути йому всі ці земельні ділянки, розташовані єдиним масивом на території Микільської сільської ради Оріхівського (Пологівського) району (т.1 а.с.38-40).
З відповіді ТОВ «Укрлан» (вих. № 01-12/90) від 19 грудня 2024 року на цей лист-вимогу ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати та повернення 14 земельних ділянок видно, що ТОВ «Укрлан» фактично визнає наявність заборгованості, але виходячи з того, що вся територія села Микільське Преображенської сільської ради Пологівського району (де розташовані вказані земельні ділянки) опинилась в критичній близькості до лінії зіткнення з ворогом, і ця територія на протязі всього 2022 року, 2023 року та по 19 червня 2024 року була віднесена до території активних бойових дій, що унеможливило здійснювати обробіток земельних ділянок з огляду на реальну загрозу життю та здоров'ю працівників. У цій відповіді зазначено, що ТОВ «Укрлан» не мало можливості здійснювати обробіток вказаних земельних ділянок за незалежною від товариства обставиною, що в силу приписів ст. 607 вказує на припинення наявного зобов'язання в зв'язку з неможливістю його виконання. Також орендар посилається на пункт 40 Договорів оренди землі яким передбачено, що «Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини». Посилаючись на положення ч. 4 ст. 762 ЦК України за якими «наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася», ТОВ «Укрлан» запропонувало ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про зменшення орендної плати в розмірі до 30% від встановленої в договорах оренди (т.1 а.с.41).
Згідно з внутрішнім наказом ТОВ «Укрлан» №17 від 04.03.2022 призупинено господарську діяльність підприємства на ділянках в районі с. Микільське Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району до виключення можливості бойових дій. Згідно з наказами №39-к від 31.03.2022, №62-к від 16.05.2022, №85-к від 01.07.2022, 96-к від 31.08.2022, №101-к від 15.10.2022, №103-к від 30.10.2022, №11-к від 29.02.2024 призупинено дію трудових договорів з деякими працівниками ТОВ «Укрлан».
Відповідно до Рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.11.2022 щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку №30220/6/08-01-04-05-03 встановлено неможливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку в частині дотримання термінів сплати єдиного податку четвертої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, орендної плати з юридичних осіб з 24.02.2022 до усунення обставин, що зумовили подання такої заяви.
Згідно з листом ГУ ДСНС України у Запорізькій області на №01-12/66 від 14.08.2023 про обстеження земель сільськогосподарського призначення, ГУ ДСНС повідомляє, що наданий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ТОВ «Укрлан» знаходиться у 20-кілометровій зоні від лінії зіткнення, куди потрапляє велика кількість ділянок які потребують обстеження, що є досить тривалим процесом та займає багато часу, у зв'язку з чим не є можливим виконання робіт з очищення (розмінування) земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємства.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023082320000575 від 14 квітня 2023 року, встановлено факт реєстрації крадіжки сільськогосподарської техніки, яка належить ТОВ «Укрлан» кваліфікований за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до Талону-повідомлення єдиного обліку №11705 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, встановлено, що 03.08.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Пологівським районним відділом поліції ГУНП в Запорізькій області за №11705 зареєстровано заяву про те, що 08.07.2023 військовими збройними силами рф здійснено ракетний обстріл с. Новопавлівка Пологівського району Запорізької області, через попадання ракети поряд з адміністративною будівлею ТОВ «Укрлан» за адресою: с. Новопавлівка, вул. Суворова, 7 та зерносховищем за адресою: с. Новопавлівка, пров. Галустяна, 4 майно зазнало значних ушкоджень, а деякі приміщення повністю зруйновано. Зазначене також узгоджується із Протоколом ТОВ «Укрлан» по результатам позапланової інвентаризації станом на 11.07.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Сертифікатом №2300-24-0126 від 24.01.2024 про форс-мажорні обставини Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с.Новопавлівка Пологівського району Запорізької області, що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів, які унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання), а саме: нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зазначений термін (до 31.05.2023).
Сертифікатом №2300-24-0149 від 26.01.2024 про форс-мажорні обставини Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с.Микільське Пологівського району Запорізької області, що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів, які унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання), а саме: нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зазначений термін (до 31.05.2023).
Сертифікатом №2300-24-0161 від 29.01.2024 про форс-мажорні обставини Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (активні бойові дії на території с.Микільське Пологівського району Запорізької області, що призвели до знищення зерна внаслідок ракетних обстрілів, які унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання), а саме: нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зазначений термін (до 30.09.2022).
Сертифікатом №2300-24-0197 від 01.02.2024 про форс-мажорні обставини Запорізька торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація с.Нове Пологівського району Запорізької області, внаслідок чого були викрадені або знищені товарно-матеріальні цінності), які унеможливили виконання обов'язку (зобов'язання), а саме: нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зазначений термін (до 31.07.2022).
Крім того, позивач підтвердив, що отримав листа ТОВ «Укрлан» № 01-12/90 від 19.12.2024 щодо розгляду пропозиції укласти додаткову угоду до Договору оренди землі із зазначенням меншого розміру орендної плати.
Згідно з відповіддю Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 17.08.2023 року (№ 53 002-3981/53 03-4) на лист ТОВ «УКРЛАН» від 14.08.2023 року № 01-12/66 «Про обстеження земель сільськогосподарського призначення на наявність ділянок забруднених мінами та вибухонебезпечними залишками війни», в якій вказано, наступне: «Головне управління ДСНС України у Запорізькій області повідомляє, що наданий перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ТОВ «УКРЛАН» знаходяться у 20-ти кілометровій зоні від лінії зіткнення. Аналізуючи стан справ та проблемні питання у сфері гуманітарного розмінування земель сільськогосподарського призначення слід зазначити, що на території, яка потрапляє у 20-ти кілометрову зону від лінії зіткнення знаходиться велика кількість земельних ділянок, які потребують обстеження. Процес обстеження сільськогосподарських угідь досить тривалий та займає багато часу, а піротехнічні розрахунки які будуть виконувати роботи на даних територіях піддаються постійній небезпеці через системні ворожі обстріли. Тому наразі не є можливим виконання робіт з очищення (розмінування) земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємства».
Відповідно до відповіді Преображенської сільської ради Пологівського району за підписом сільського голови В. Сідун (вих. № 01-05-20/107 від 01.05.2022 року) на запит керівництва ТОВ «УКРЛАН» про проведення господарської діяльності, в якій викладено наступне: «Преображенська сільська рада Пологівського району Запорізької області повідомляє, що з лютого місяця 2022 року російська федерація вчиняє захоплення території України, в Запорізькій області ведуться кровопролитні бої. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року введено на всій території України воєнний стан, а Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року (за № 75) Преображенська сільська територіальна громада з 29.04.2022 року включена до переліку територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Частина території Преображенської громади перебуває на лінії бойових зіткнень, що викликає певні ризики як для жителів громади, так і суб'єктів господарювання. Територія сіл, що входять в громаду, а також прилеглі до них території піддаються обстрілам зі ствольної та реактивної артилерії, в деяких місцях навіть є заходження ворожих диверсійних розвідувальних груп. Дані обставини вказують на небезпеку здійснення польових робіт сільгоспвиробниками на полях, що розташовані на території громади. Вважаємо за доцільне вказати Вам на персональну відповідальність за проведення польових робіт у значній близькості від проведення бойових дій, а також на земельних ділянках, де розміщені сили ЗСУ. Розуміючи Ваше занепокоєння щодо здійснення розрахунків по наявних боргах Підприємства пропонуємо Вам провести перемовини щодо відстрочення таких розрахунків з огляду на неможливість здійснення господарської діяльності по причині ведення бойових дій - наголошуємо, що в результаті можливого здійснення польових робіт можуть зазнати небезпеки люди - ваші працівники, що є неприпустимим! Окрім цього Ваша техніка може бути приводом для обстрілів ворогом тієї території, де будуть здійснюватись польові роботи - з огляду на масовість застосування БПЛА».
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» зазначено таке.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
За змістом пункту (в) частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, що кореспондується з приписами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до пункту (д) частини 1 статті 141 Земельного Кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
За змістом абзацу 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно частин 1, 2 статті 762 ЦК за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. У частині 5 цієї статті вказано, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 6 статті 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1., розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територія села Микільське Преображенської сільської територіальної громади Пологівського району віднесена до територій активних бойових дій у період з 04.03.2022 по 31.12.2022, з 01.02.2023 по 19.06.2024, а з 20.06.2024 також є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, що в силу приписів ч. 3 ст. 82 ЦПК України звільняє сторону від доказування даного факту.
Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Укрлан» обґрунтовувало неможливість використання орендованої земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від волі товариства, зокрема збройної агресії російської федерації, віднесення орендованої земельної ділянки до території ведення активних бойових дій, небезпеки її використання через можливе забруднення вибухонебезпечними предметами, призупиненням господарської діяльності відповідача та трудових договорів з його працівниками, втрати сільськогосподарської техніки та значної частини інших товарно-матеріальних цінностей, пошкодженням майна, наявності форс-мажорних обставин.
Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Враховуючи надані відповідачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з березня 2022 року до теперішнього часу земельна ділянка розташована на території активних бойових дій, відповідач не може нею користуватися з обставин, за які він не відповідає, а тому в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України ТОВ «Укрлан» звільнене від обов'язку сплати орендної плати у період, за який пред'явлено позовні вимоги, з березня 2022 року до 2024 року, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку(абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зазначено, що поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати.
У заявленому позові ОСОБА_1 посилався як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку саме на систематичну несплату орендарем орендної плати.
Відповідач не заперечував факту несплати орендних платежів, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц викладено висновок про те, що сам лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Колегія суддів також враховує, що розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Оскільки ТОВ «УКРЛАН» систематично не сплачувало орендну плату в повному обсязі, що підпадає під дію пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає задоволенню позовна вимога про розірвання договору оренди землі № 83, укладений 02 травня 2018 року між ТОВ «Укрлан» та ОСОБА_1 , що був зареєстрований 03 травня 2018 року ( номер запису № 26018681) в державному реєстрі речових прав та їх обмежень, а також вимога про повернення земельної ділянки 4, 5197 га кадастровий №2323983500:01:003:0062, оскільки вона є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, висновки суду першої інстанції не повною мірою відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В обґрунтування витрат на правову допомогу в суді першої інстанції позивач надав розрахунок попереднього (орієнтовного) розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 43000 грн, договір № 04/02-1 про надання професійної правничої допомоги від 04.02.2025, перелік та вартість послуг за договором від 03.03.2025, Акт №8 надання послуг до договору від 15.03.2025, відповідно до якого загальна сума вартості наданої позивачу допомоги складає 10000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Тивоненко Д.Р. в обгрунтування витрат на професмійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надав орієнтований розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10000, 00 гривень у зв'язку із підготовкою апеляційної скарги, інших документів та участі у судовому засіданні та просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені стороною позивача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню, необхідно зменшити.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, апеляційний суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог: задоволення двох вимог немайнового характеру та відмову в задоволенні майнової вимоги, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про доцільність відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. Стягнення витрат на правову допомогу в такому розмірі забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2906,88 грн. За подання апеляційної скарги ТОВ «УКРЛАН» сплатило 4360,32 грн судового збору.
Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог: задоволення двох вимог немайнового характеру та відмову в задоволенні майнової вимоги, ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1937,92 грн з боку відповідача, а ТОВ «УКРЛАН» - в розмірі 1453,44 грн з боку позивача.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 484,48 грн (1937,92 грн - 1453,44 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Тивоненка Данила Руслановича - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розірвати договір оренди землі №83 укладений 02 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлан» та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 03 травня 2018 року (номер запису №26018681) в державному реєстрі речових прав та їх обмежень.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлан» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку 4,5197 га кадастровий №2323983500:01:003:0062.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлан» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 гривень 48 копійок. судові витрати, яких зазнав позивач на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 3000, 00 гривень, в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000, 00 гривень. Всього стягнути 5484 ( п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 27 серпня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кухар С.В.