Справа № 420/13430/25
Провадження № 2-а/947/188/25
27.08.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого - судді Луняченка В.О.
за участю:
секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві про визнання дії протиправними та зобов'язання розглянути питання про визнання особи реабілітованим та потерпілим від репресій ,-
До Одеського окружного адміністративного суду 30.04.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в м. Києві ( далі Комісія ) з вимогами про визнання протиправними дії комісії щодо пропозиції Національної комісії з реабілітації у відмові у визнанні реабілітованим та потерпілим від репресій ОСОБА_2 , 1904 р.н. дідуся позивача та зобов'язання комісію розглянути заяву про визнання ОСОБА_2 реабілітованими та потерпілим від репресій у відповідності до вимог Закону України « Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Вимоги обгрунтовані тим, що згідно архівної слідчої кримінальної справи 1937 року №1579, ОСОБА_2 було засуджено до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовому таборі Трійкою, а у відповідності до п.1 статті 1-2 Закону України « Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованими визнаються особи, які до 24 серпня 1991 року були обвинуваченими або яким було призначення покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання.
Ухвалою від 05 травня 2025 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П. направив вказану адміністративну справу за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України), згідно яких місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", а також у відповідності до положення п.2 ч.1 ст. 29 Кас України щодо територіальної підсудності справ за місцем зареєстрованого проживання позивача.
Статтею 30 КАС України визначено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, а адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
10 червня 2025 року головуючий , якого було визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Одеси, відрив провадження у справі за правилами загального провадження , згідно положень ст. 12 КАС України.
Направлена до відповідача копія позовної заяви та ухвала про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією повернулись без вручення із зазначенням відсутності адресата. У системі електронного суду окремого електронного кабінету Регіональної комісії з реабілітації в м. Києві немає.
07 липня 2025 року ухвалою суду було закрите підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.
Від позивача надана заява про розгляд справи за його відсутністю на підставі матеріалів справи.
Від Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві 28.07.2025 року надійшло повідомлення про неотримання раніше копії позову та ухвали про відкриття провадження та відзив із зазначенням відсутності правових підстав для визнання ОСОБА_3 реабілітованою особою відповідно до Закону України « Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» внаслідок чого комісією було підготовлена пропозиція щодо відмови у визнання особи, репресованим за рішенням позасудового органу, стосовно ОСОБА_2 , 1904 р.н., яка була направлена до Національної комісії з реабілітації. Рішення Національної комісії по вказаному питання, на час подання відзиву, не приймалось.
Судом вказаний відзив не приймався внаслідок порушення терміну його подання та відсутності клопотання про поновлення строку а справа розглянута на підставі аналізу доказів які були подані позивачем, у тому числі відповіді регіональної комісії, яка фактично за змістом тотожна відзиву.
З наявних у матеріалах справи документах вбачається він 12.11.2024 звернувся до Регіональної комісії з реабілітації в м. Києві із заявою про визнання реабілітованим та потерпілим від репресій дідуся - ОСОБА_2 , 1904 р.н., якого було засуджено 16.08.1937 року рішенням Трійки при Київському обласному управлінню НКВС УРСР до 10 років з відбуванням покарання у виправно-трудовому таборі, а у 1938 році ОСОБА_2 було засуджено до розстрілу, який був виконаний.
Згідно відповіді комісії від 20.12.2024 року у звязку із відсутністю доказової бази та документального підтвердження фактів застосування насильницьких, неправомірних або репресивних дій саме з політичних переконань або дій з боку комуністичної тоталітарної системи минулого століття до ОСОБА_2 , 1904 р.н. комісія пропонує Національної комісії з реабілітації відмовити у визнання даної особи реабілітованої.
За змістом архівної довідки №91 від 29.07.2024 в документах архівної слідчої кримінальної справи 1937 року №1579 Київської обласної міліції по обвинуваченню ОСОБА_2 , 1904 р.н., за скоєння злочинів , передбачених ст.ст. 33,180,170 КК УРСР зазначено, що з 1920 року останній вів злочинний спосіб життя, займався крадіжками, особистого та державного майна і як наслідок мав 6 судимостей, а у березні 1937 року скоїв втечу з табору НКВС Далекого сходу СРСР де відбував покарання, в травні 1937 року затриманий у м. Києві, та рішенням Трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР ( протокол №16 від 16.08.1937 року) ОСОБА_2 за скоєння втечі з місць позбавлення волі засуджено до 10 років з відбуванням покарання у виправно-трудовому таборі.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів є метою Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-ХІІ (далі - Закон №962-ХІІ).
Статтею 1 Закону №962-ХІІ встановлено, що метою цього Закону є відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів.
Частиною 1 статті 7 Закону №962-ХІІ визначено, що Розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюються за заявою репресованої особи, її спадкоємців, будь-якого члена її сім'ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, громадського об'єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України ХХ століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов'язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів (далі - заява).
Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання заявника - фізичної особи, місцезнаходженням заявника - юридичної особи або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій.
Згідно ст. 8 Закону №962-ХІІ попередній розгляд обставин, пов'язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, здійснюється регіональною комісією. Для цього регіональна комісія досліджує матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховує пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, може залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо.
За результатами попереднього розгляду обставин, пов'язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи, регіональна комісія готує обґрунтовані пропозиції щодо можливості визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій, які разом із зібраними документами та матеріалами подає Національній комісії.
Рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій приймається Національною комісією за результатом розгляду на її засіданні документів, матеріалів та обґрунтованих пропозицій, отриманих від регіональної комісії.
Під час прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій Національна комісія може:
1) з ініціативи члена Національної комісії досліджувати матеріали архівної кримінальної справи, інші речові або письмові докази, у тому числі за їх місцезнаходженням, заслуховувати пояснення заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, у тому числі у разі, якщо такі матеріали, докази або пояснення досліджувалися або заслуховувалися регіональною комісією;
2) з ініціативи члена Національної комісії або за зверненням заявника чи його представника витребовувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, архівних установ, регіональних комісій інформацію, документи та матеріали, необхідні для прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій;
3) залучати осіб, які володіють спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, для з'ясування обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Національна комісія розглядає обставини, пов'язані із здійсненням репресій проти конкретної особи, та приймає рішення, зокрема і в разі, якщо архівна кримінальна справа не збереглася або якщо за висновками прокуратури чи суду у минулому особі було відмовлено у реабілітації. У разі якщо архівна кримінальна справа не збереглася, розгляд відбувається на підставі дослідження інших наявних речових або письмових доказів, пояснень заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, а також будь-яких інших документів або матеріалів, що містять інформацію про здійснення репресій проти конкретної особи.
Прийняття рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій лише на підставі пояснень заявника або його представника, інших осіб, яким відомі будь-які обставини, що стосуються здійснення репресій проти конкретної особи, забороняється.
Усі сумніви щодо фактів, на підставі яких стосовно особи були здійснені репресії, тлумачаться на користь особи.
Рішення Національної комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Таким чином єдиним органом у повноваженні якого законодавством України встановлено визнання реабілітованим або (та) потерпілим від репресій тоталітарного режиму 1917-1991 років є безпосередньо Національна комісія з реабілітація а обґрунтовані пропозиції регіональних комісій є одним з доказів, яки є предметом дослідження Національної комісії, та не є обов'язковими при прийнятті рішень.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку що регіональна комісія у даному випадку виконала покладені на неї обов'язку щодо попереднього розгляду обставин, пов'язаних із здійсненням репресій проти конкретної особи та надала обґрунтовану пропозицію, а тому відсутні підтрави для визнання її дій незаконними та зобов'язувати знову розглянути звернення.
У свою чергу незгода позивача, який є заявником відповідно до вимог Закону України №962-ХІІ, має право надати до Національної комісії власне бачення розгляду його заяви та надати пояснення при розгляді питання Національною комісією ( згідно наявних повноважень Національної комісії ) а у випадку отримання рішення Національної комісії з реабілітації яка вважатиме незаконними має право оскаржити саме рішення із визначення підстав для прийняття іншого рішення по відповідному питанню реабілітації.
Судом також зауважується що при розгляді даного позову не розглядається питання наявності або відсутності підстав для прийняття рішення щодо визнання особи реабілітованою або/та потерпілою від репресій так як вказані питання можливі виключно при оспорюванні рішення самої Національної комісії з реабілітації а ні дій регіональної комісії.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 20,241-246,292,295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіональної комісії з реабілітації в місті Києві про визнання протиправними дії комісії щодо пропозиції Національної комісії з реабілітації у відмові у визнанні реабілітованим та потерпілим від репресій ОСОБА_2 , 1904 р.н. дідуся позивача та зобов'язання комісію розглянути заяву про визнання ОСОБА_2 реабілітованими та потерпілим від репресій у відповідності до вимог Закону України « Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Повний текст рішення складено 27.08.2025.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення рішення.
Суддя В. О. Луняченко