604/837/25
3/604/462/25
22 серпня 2025 року селище Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №733810 від 11 липня 2025 року, 21.06.2025 р. близько 23 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи в с. Нове Село на вул. І. Франка залишила свою малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у громадському місці без нагляду чим порушила пп.2 п.3 ч.5 Постанови КМУ №585 від 01.06.2020 р. та ст.150 Сімейного кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
У судове засідання, ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду від її імені не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Частина 2 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ч.1 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Однак в протоколі про адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , вказано, що вона порушила п.п.2 п.3 ч.5 Постанови КМУ №585 від 01.06.2020 року та ст.150 Сімейного кодексу України.
З даного приводу суд вважає доцільним зазначити наступне згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 585 від 01 червня 2020 року «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», якою затверджено «Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження», встановлено, що цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб.
Таким чином, ОСОБА_1 , яка є матір'ю дитини не є суб'єктом, на якого поширюється дія даної постанови.
З приводу інкримінованого ОСОБА_1 порушення ст.150 Сімейного кодексу України, суд зазначає, що дана стаття СК України має 7 пунктів, а саме:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Порушення якого (яких) саме із зазначених пунктів ст.150 СК України інкримінується ОСОБА_1 суду не зрозуміло.
З огляду на викладене, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, не конкретизовано, у який саме спосіб ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання та проживання своєї доньки. Крім цього не вказано які саме обов'язки щодо забезпечення належних умов виховання та проживання не виконала ОСОБА_1 і якими нормативно - правовими актами передбачені ці обов'язки.
Вказане прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (зокрема, п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п.33 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі №17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз.3 п.п.3.1 п.3), а у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз.2 п.п.5.4 п.5).
Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на невиконання ОСОБА_1 вимог ст.150 СК саме по собі не утворює об'єктивної сторони правопорушення, оскільки ця норма Сімейного кодексу України також носить загальний характер і теж відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у справі як доказ тільки у тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч.1 ст.251 КУпАП). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи вказаний протокол відповідно ст.252 КУпАП, суд приходить до переконання, що він складений без дотримання вимог процесуального закону, що при розгляді справи по суті може потягнути за собою визнання його як доказу недопустимим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (а отже іправопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП), що відповідно до приписів ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.184, 247, 251, 283-285 КУпАП суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , 23 грудня 1991 року до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст184КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н.Б. Сташків