Єдиний унікальний номер 333/8079/25
Провадження №1-кс/333/2932/25
Іменем України
28 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисниці підозрюваного - адвокатки ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025082190000228, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2025 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Линовиця, Прилуцького району, Чернігівської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, військовослужбовця військової частини ВЧ НОМЕР_1 солдату, майстру лабораторії вимірювальної техніки ремонтно-відновлювального батальйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому:,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
28.08.2025 слідчий у кримінальному провадженні - заступник начальника СВ Василівського районного управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_4 , звернувся до суду із клопотанням, яке погоджене прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №230 від 10 серпня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призначений на посаду майстра лабораторії вимірювальної техніки ремонтно - відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_2 , який перебуває у військовому званні «солдат».
Відповідно до положень ст. 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Згідно ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка набрала чинності до України 11 вересня 1997 року, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
Положеннями ст. ст. 3, 27 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави-захищати життя людини.
Відповідно до ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід'ємне право на життя, а також не може бути позбавлена життя.
Однак, незважаючи на наведені вимоги законодавства, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він вчинив тяжкий злочин, за наступних обставин:
26 серпня 2025 року, близько 09 години 00 хвилин, знаходячись на позиції «БУДКА», за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ОСОБА_5 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, не передбачаючи можливість настання смерті останнього, завдав ОСОБА_7 не менше одного удару в область обличчя від якого останній втративши рівновагу впав на підлогу, після чого продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи без розриву у часі завдав ще не менше двох ударів кулаками рук та одного удару взутою ногою в область тулубу зліва, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді травматичного гемо-пневматораксу, закритої тупої травми грудної клітини з переломами ребер зліва і ушкодженням лівої легені, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_7 .
27 серпня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_5 свою вину признав та розповів механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
1. Результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.08.2025, згідно з яким ОСОБА_5 на момент огляду перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
2. Оглядом від 26.08.2025 у приміщенні КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР від 30.12.2023.
4. Лікарським свідоцтвом про смерть №4815 від 27.08.2025, відповідно якому причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стала закрита тупа травма грудної клітки з переламами ребер зліва та ушкодженням лівої легені, травматичний гемо-пневматоракс.
5. допитом свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 6. Допитом свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
7. Допитом свідка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
8. Допитом свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
9. Слідчим експериментом проведеним за участі свідка ОСОБА_11 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ;
10. Допитом свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 11. Допитом свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
12. Слідчим експериментом проведеним за участі свідка ОСОБА_13 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ..
13. Слідчим експериментом проведеним за участі підозрюваного ОСОБА_5 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Таким чином зібрані матеріали кримінального провадження підтверджують, що підозрюваний ОСОБА_5 зазіхнув на невід'ємне право будь-якої людини - право на життя та здоров'я, закріплене у ст. ст. 3, 27 Конституції України, скоїв тяжке кримінальне правопорушення, за яке Кримінальним кодексом України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, а також матеріалами, що характеризують особу підозрюваного, у тому числі допитами свідків.
В судовому засіданні, слідчий у повному обсязі підтримав клопотання та послався на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисниця заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом було встановлено, що 27.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України (кримінальне провадження №12025082190000228).
Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис ОСОБА_5 щодо вручення йому 28.08.2025 в 08 год. 20 хв. копію клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу:
1. Результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.08.2025, згідно з яким ОСОБА_5 на момент огляду перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
2. Оглядом від 26.08.2025 у приміщенні КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР від 30.12.2023.
4. Лікарським свідоцтвом про смерть №4815 від 27.08.2025, відповідно якому причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стала закрита тупа травма грудної клітки з переламами ребер зліва та ушкодженням лівої легені, травматичний гемо-пневматоракс.
5. допитом свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 6. Допитом свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
7. Допитом свідка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
8. Допитом свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
9. Слідчим експериментом проведеним за участі свідка ОСОБА_11 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ;
10. Допитом свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 11. Допитом свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
12. Слідчим експериментом проведеним за участі свідка ОСОБА_13 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ..
13. Слідчим експериментом проведеним за участі підозрюваного ОСОБА_5 , який розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
27 серпня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Разом з тим, необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує:, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 7 до 10 років позбавлення волі, може умисно знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 (тяжкий злочин), дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не одружений, раніше судимого.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Подвезько проти України» крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованого ОСОБА_5 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним (на теперішній час вину не визнає, підозрюється у вчинені нанесені тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого).
Також з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність таких даних для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 наміру вчинити дії, направлені на знищення, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного вчинити дії, направлені на знищення, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий судця вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_14 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
Частину четверту статті 183 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 671-IX від 04.06.2020
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Частину четверту статті 183 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1094-IX від 16.12.2020
Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин який спричинив загибель людини, слідчий суддя вирішив не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 26.10.2025 (включно). Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання в залі суду 28.08.2025 о 12 год. 20 хв.
Клопотання ОСОБА_5 та його захисниці про застосування більш м'якого запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» МЮУ.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1