Додаткове РІШЕННЯ
іменем України
28.08.2025
Справа № 331/7320/24
Провадження № 2-др/331/27/2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про стягнення матеріальної та моральної шкоди- ,
Рішенням Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 21.08.2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 91 295,48 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, судовий збір у розмірі 810,40 грн та витрати на проведення товарно-транспортного дослідження у розмірі 3 500,00 грн.
25.08.2025 року представник позивача адвокат Бузанов Д.В. звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 500,00 грн.
В обґрунтування вимог вказаної заяви покликається на те, що згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені стороною, на користь якої ухвалено рішення, стягуються з іншої сторони. Суд задовольнив дві позовні вимоги - стягнення матеріальної шкоди (91 295,48 грн) та моральної шкоди (10 000,00 грн), що становить основну частину позову за змістом та обсягом. Таким чином, позовні вимоги позивача були задоволені в переважній більшості, оскільки ці вимоги є основними за суттю спору, отже витрати на правничу допомогу стягуються в повному обсязі, якщо задоволено основні вимоги позову та витрати є документально підтвердженими й розумними.
Відповідно до умов договорів № 68 від 23.01.2023, № 136 від 03.08.2023 та № 176 від 06.02.2025 року, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 32 500,00 грн, що підтверджується актами виконаних робіт та платіжними інструкціями:
1. Акт № INV-000179 від 03.08.2023, сума 2 000,00 грн, квитанція № 9313-6641- 0982-6092 від 03.08.2023.
2. Акт № INV-000209 від 20.10.2023, сума 2 000,00 грн, квитанція № 9321-7772- 2600-9072 від 23.10.2023.
3. Акт № INV-000229 від 07.12.2023, сума 6 000,00 грн, квитанція № 9326-6819- 2730-2903 від 11.12.2023.
4. Акт № INV-000329 від 06.02.2025, сума 2 500,00 грн, квитанція № 8368-9542- 2568-8515 від 06.02.2025.
5. Акт № INV-000345 від 26.02.2025, сума 2 500,00 грн, квитанція № 8370-9532- 2318-2013 від 26.02.2025.
6. Акт № INV-000367 від 02.04.2025, сума 5 000,00 грн, квитанція № 8374-5631- 4869-0635 від 03.04.2025.
7. Акт № INV-000373 від 17.04.2025, сума 2 500,00 грн, квитанція № 8375-9564-6075-5000 від 17.04.2025.
8. Акт № INV-000385 від 05.06.2025, сума 5 000,00 грн, квитанція № 8380-8584- 8073-5346 від 05.06.2025.
9. Акт № INV-000406 від 12.08.2025, сума 5 000,00 грн, квитанція № 8387-6702- 6062-8878 від 12.08.2025.
Загальна кількість годин надання правничої допомоги становить 14 годин, а загальна сума - 32 500,00 грн. Усі рахунки оплачені в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Правнича допомога включала: юридичні консультації, складання процесуальних документів (позовної заяви, заяв про відвід судді, відповіді на відзив) та представництво в суді у справі № 331/7320/24. Витрати на правничу допомогу є розумними, враховуючи складність справи, яка вимагала збору доказів, листування з органами влади, підготовки процесуальних документів та участі в судових засіданнях. Справа стосувалася встановлення відповідальності за пошкодження майна внаслідок падіння дерева, що вимагало аналізу нормативних актів, взаємодії з місцевими органами влади та залучення експертного висновку. Ставки за годину (2 000,00 грн та 2 500,00 грн) відповідають ринковим умовам для адвокатської діяльності у м. Запоріжжя та м. Київ. Задоволення двох основних позовних вимог (матеріальної та моральної шкоди) свідчить про досягнення основної мети позову, що виправдовує стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, пропорційність не передбачає автоматичного зменшення витрат, якщо вимоги задоволені частково, а враховує характер і значення задоволених вимог. У цій справі задоволення вимог щодо матеріальної та моральної шкоди є ключовим результатом, що обґрунтовує повне відшкодування витрат. До закінчення дебатів представником позивача було зазначено про те, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом 5-ти днів з дати ухвалення рішення суду.
Згідно ст.270 ч.3 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.270 ч.4 ЦПК України у разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідачем до матеріалів справи було подано відзив на позовну заяву та сторона брала участь у судовому засіданні, також представником позивача до електронного кабінету відповідача надіслана заява про ухвалення додаткового рішення, тобто необхідності у виклику сторін суд не вбачає. Клопотань про зменшення судових витрат від відповідача не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити частково з огляду на наступне.
Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
В обґрунтування витрат на правову допомогу у суді в розмірі 32 500,00 грн, позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 06.02.2025 № 176, акти виконаних робіт від 03.08.2023, 20.10.2023, 7.12.2023, 06.02.2025, 26.02.2025,02.04.2025, 17.04.2025, 05.06.2025, 12.08.2025 на суму 32 500,00 та долучені квитанції оплати за послуги з правової допомоги на вказану суму.
Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що заявлені стороною позивача суми є надмірними та не співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню, необхідно зменшити.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог, що складає 33% від заявленої ціни позову, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про доцільність відшкодування позивачу таких витрат у розмірі 15 000,00 грн. Стягнення витрат на правову допомогу в такому розмірі забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Керуючись ст.137,141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача адвоката Бузанова Дмитра Вікторовича про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (код ЄДРПОУ 37573707, що знаходиться за адресою: вул. Олександрівська, 26, м. Запоріжжя, 69063) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст додаткового рішення складено 28.08.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун