іменем України
27.08.2025
Справа № 331/4762/25
Провадження № 2/331/2916/2025
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши позовну заяву Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, -
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала чинності 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 року у справі№554/7669/21 вказав, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. А тому, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Відомостей, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 суду не надано.
Згідно відповіді №1690862 від 21.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості щодо місця реєстрації не знайдено.
Згідно відомостей департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 26.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація щодо реєстрації місця проживання в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня.
Відповідно до позовної заяви, довідки від 09.04.2022 року №2301-500881478 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально за підсудністю відноситься до Краматорського міського суду Донецької області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 липня 2023 року № 747/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області» змінено з 07 серпня 2023 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Отже, Олександрівському районному суду міста Запоріжжя територіально не підсудна відповідна справа.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, яким є Дніпропетровський районний суду Дніпропетровської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-
Матеріали цивільної справи №331/4762/25 за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, передати на розгляд до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 27 серпня 2025 року.
Суддя Н.В.Фісун