Справа № 302/1211/25 Провадження № 3/302/489/25
28.08.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2025 серії ЗхРУ № 356825, 11 серпня 2025 року близько 14:00 години, посадовою особою під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в районі с. Торунь Хустського району Закарпатської області був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України. Своїми діями порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце якого був повідомлений шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, зазначений ним у заяві про отримання електронних повісток.
Оцінивши наявні у справі матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно частини 1 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно частин 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно статті 12 Закону України «Про Державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (частина 1 статті 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (частина 2 статті 251, стаття 255 КУпАП).
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2025 вбачається, що 11 серпня 2025 року, близько 14:00 години, посадовою особою під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в районі с. Торунь Хустського району Закарпатської області був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, чим порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України», відповідальність за що передбачена частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог статті 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив'язкою до місцевості.
Також, із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця та способу вчинення інкримінованого правопорушення, а саме - де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 була вчинена спроба його перетину та з використанням яких засобів.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено працівником Державної прикордонної служби України в районі села Торунь, яке розташоване на відстані понад 100 км від державного кордону України з Румунією та понад 90 км - від кордонів з Угорщиною і Словаччиною. На території Міжгірської селищної громади, до якої належить зазначене село, відсутні пункти пропуску або інші об'єкти прикордонного режиму.
Водночас суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення очевидців події, у справі відсутні, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
До адміністративних матеріалів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення додано довідку про результати затримання 1-го громадянина України на ділянці впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
В довідці зазначено про обставини, які встановлені начебто при опитуванні ОСОБА_1 , при цьому вказана довідка не засвідчена власноруч останнім із застереженням, що пояснення записані з його слів та ним перевірені, як того вимагають положення Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом № 898 від 19.09.2013.
У той же час, у письмових поясненнях, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 заперечував наявність умислу на перетин державного кордону.
Вказана неузгодженість в доказових матеріалах, а також відсутність фото-, відео-фіксації інкримінованого притягуваному правопорушення свідчить про те, що протокол суперечить встановленим обставинам справи, твердження в ньому зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до статті 62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, не підтверджується матеріалами справи та не відповідає фактичним обставинам.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КпАП України.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Наведені вище обставини свідчать, що адміністративне обвинувачення притягуваного у цій справі, всупереч положень статті 62 Конституції України ґрунтується на припущеннях.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, встановлюючи відповідно до статті 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та оцінюючи фактичні дані, наявні у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності, суд вважає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною 1 статті 204-1 КУпАП, і які б відповідали ознакам цього правопорушення.
Таким чином провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях притягуваного складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
На підставі статті 62 Конституції України та керуючись статями 7, 9, 204-1, 247, 251, 280, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Пухальський С. В.