Справа № 302/1123/25
Провадження № 2/302/449/25
27.08.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Сита Л. М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої представник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 .
Батьки позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 07.02.1949.
За життя батьку позивача - ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,4826 га, ур. «Литківське».
Матері позивача - ОСОБА_3 належало на праві приватної власності наступне нерухоме майно:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , побудований орієнтовно в 1952 році;
- земельна ділянка загальною площею 0,6089 га, виділена їй для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку;
- земельна ділянка загальною площею 0,4818 га, ур. «Литківське - Млаки» виділена їй для ведення особистого селянського господарства.
Батько позивача ОСОБА_2 , за життя заповітного розпорядження не склав.
Позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 вважалися належними спадкоємцями першої черги за законом, такими що прийняли спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в рівних частках, шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент його смерті. Однак спадщину після смерті батька позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 не оформляли, до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися.
Мати позивача - ОСОБА_3 , за життя склала заповіт, яким розпорядилася після її смерті все своє майно передати її синову ОСОБА_1 .
28 липня 2025 року приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєв Ю. М., розглянувши звернення позивача щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки загальною площею 0,4818 га та 0,6089 га; частку у праві власності на земельні ділянки загальною площею 0,4826 га, розташовані на території Лозянської сільської ради Хустського району Закарпатської області, виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У видачі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено з наступних підстав: відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок; відсутні відомості про зареєстроване право власності на зазначене майно у Державному реєстрі речових прав; наявні розбіжності у документах щодо дати народження ОСОБА_3 (у Державному реєстрі актів цивільного стану, у заповіті, у виписці з погосподарської книги), розбіжності у написанні її прізвища при народженні та після реєстрації шлюбу; розбіжності у даті народження ОСОБА_2 , що унеможливлює однозначне встановлення особи спадкодавця та спадкоємця.
Зазначені обставини обумовили звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 12.08.2025 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та участі її довірителя. У поданій заяві зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги, викладені у поданій позовній заяві.
Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі їх представника. Висловлено позицію за якою селищна рада визнає вимоги позову.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до таких висновків
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
Родинні стосунки між позивачем ОСОБА_1 та померлими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 14).
Батьки позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 07.02.1949, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а.с. 13).
Згідно архівної довідки Державного архіву Закарпатської області від 23.05.2025 № С-803/01-17, в документах архіву є дані про те, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книгу реєстрації актів про народження с. Лозянське Міжгірського (тепер Хустського) району внесено відповідний запис № 238 від 18.09.1924. Місце народження - с. Лозянське Міжгірського (тепер Хустського) району (а.с. 15).
Згідно архівної довідки Державного архіву Закарпатської області від 21.01.2025 № С-90/01-17, в документах архіву є дані про те, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книгу реєстрації актів про народження с. Лозянське Міжгірського (тепер Хустського) району внесено відповідний запис № 272 від 16.10.1924. Місце народження - с. Лозянське Міжгірського (тепер Хустського) району (а.с. 16).
За життя батьку позивача - ОСОБА_2 , належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,4826 га, ур. «Литківське», виділена для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Лозянської сільської ради народних депутатів від 27.03.2001, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 019489, виданого Лозянською сільською радою 10.11.2002 (а.с. 34).
Матері позивача - ОСОБА_3 , належало на праві приватної власності наступне нерухоме майно:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , побудований орієнтовно в 1952 році, що підтверджується Випискою з погосподарської книги, виданої старостою Лозянського старостинського округу 19.07.2024 за № 54 (а.с. 21);
- земельна ділянка загальною площею 0,6089 га, виділена для ведення особистого селянського господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку на підставі рішення 5 сесії 24 скликання Лозянської сільської ради народних депутатів від 20.10.2002, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 005916, виданого Лозянською сільською радою 31.07.2003 (а.с. 44);
- земельна ділянка загальною площею 0,4818 га, ур. «Литківське - Млаки» виділена для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення 18 сесії 23 скликання Лозянської сільської ради народних депутатів від 10.11.2002, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 019488, виданого Лозянською сільською радою 10.11.2002 (а.с. 39).
У відповідності до вимог Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004, у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом, та за заповітом.
За наведених вище підстав спадкові відносини після смерті батька позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулюються нормами ЦК Української РСР 1963 року, після смерті матері позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - регулюються правилами ЦК України.
Померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на день своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_2 за даною адресою з ним проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1924 р.н. - дружина, ОСОБА_1 , 1957 року народження - син, ОСОБА_6 , 1961 р.н. - невістка, ОСОБА_7 , 1981 р.н. - онучка, підтвердженням чого є довідка, видана Лозянським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області 19.07.2024 за № 307, що вбачається з постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.07.2025 (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 вважаються належними спадкоємцями першої черги за законом, такими що прийняли спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в рівних частках, шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, відповідно до вимог статей 525, 526, 529, 549 ЦК Української РСР (1963 р.). Однак спадщину після смерті батька позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 не оформляли, до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не зверталися.
Мати позивача - ОСОБА_3 , за життя склала заповіт, яким розпорядилася після її смерті все своє майно, яке буде їй належати за законом та по праву на день смерті (житловий будинок з надвірними будовами, земельні ділянки, грошові вклади і все інше) передати її синову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).
Заповіт не змінено та не скасовано, однак, як зазначено в позовній заяві, при складанні заповіту секретарем Лозянської сільської ради допущено описку щодо написання дати народження спадкодавця - ОСОБА_3 , помилково вказано дату народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як слід було вказати - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( не березень, а вересень).
Померла ОСОБА_3 , 1924 року народження, на день своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 за даною адресою з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , 1957 року народження - син, ОСОБА_6 , 1961 р.н. - невістка, ОСОБА_7 , 1981 р.н. - внучка із сім'єю, згідно довідки, виданої Лозянським старостинським округом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 19.07.2024 за № 308, що вбачається з постанови нотаріуса (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 19 серпня 2024 року подав приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , 1924 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . У той же день, 19.08.2024, приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Дунаєвим Ю.М. була заведена спадкова справа № 109/2024 за майном померлої, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі під № 72859046 (а.с. 18).
28.07.2025 року приватним нотаріусом Дунаєвим Ю.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок та господарські споруди, а також розбіжностей у документах, що унеможливлюють однозначну ідентифікацію особи спадкодавця (а.с. 19).
Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, можлива лише за наявності правовстановлюючих документів. У разі їх відсутності, відповідно до пункту 4.18 Порядку, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцю порядок вирішення питання у судовому порядку.
Таким чином, позивач змушений звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно: житловий будинок, господарські споруди та земельні ділянки, які належали за життя його батькам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (статті 317 ЦК України).
Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як встановлено статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному захист прав власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у частині 5 статті 11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Матеріалами справи підтверджено, що за життя спадкодавці набули право власності на спадкове майно. Відсутність правовстановлюючих документів на це нерухоме майно не позбавляє позивача, як спадкоємця, права на спадщину.
Суд також враховує, що розбіжності у документах щодо дати народження спадкодавців не спростовують факту їх ідентичності та не можуть бути підставою для відмови у реалізації спадкових прав, оскільки підтверджується родинний зв'язок позивача з померлими, факт проживання за однією адресою, а також відсутність інших спадкоємців.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, визнання позову відповідачем, а також те, що прийняття спадщини позивачем не порушує прав інших осіб, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Визнання позову відповідачем прийняти.
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , як за спадкоємцем за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_3 , 1924 року народження, право власності на наступне спадкове майно:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку - ур. «Біля хати» цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2122483200:01:003:0048; земельні ділянки, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства: ур. «Титинцьово» площею 0,0760 га, кадастровий номер 2122483200:01:005:0051; ур. «Мочарь» площею 0,1700 га, кадастровий номер земельної ділянки 2122483200:01:003:0050; ур. «Увіз» площею 0,1100 га, кадастровий номер земельної ділянки 2122483200:01:003:0049; ур. «Титинцьово» площею 0,1640 га, кадастровий номер 2122483200:01:005:0052, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ - ЗК № 005916, виданого 31.07.2003 Лозянською сільською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_3 ;
- земельну ділянку - ур. «Литківське - млаки» площею 0,4818 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122483200:02:006:0056, яка вказана в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ - ЗК № 019488, виданого 10.11.2002 Лозянською сільською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_3 ;
- на частку земельної ділянки - ур. «Литківське» площею 0,4826 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122483200:02:006:0060, яка вказана в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ - ЗК № 019489, виданого 10.11.2002 Лозянською сільською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , як за спадкоємцем за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , 1924 року народження, право власності на спадкове майно - частку земельної ділянки - ур. «Литківське» площею 0,4826 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122483200:02:006:0060, яка вказана в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ - ЗК № 019489, виданого 10.11.2002 Лозянською сільською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Пухальський С. В.