Єдиний унікальний номер 243/3410/22
Провадження номер 1-кп/243/278/2025
28 серпня 2025 року м. Слов'янськ
Судова колегія Слов?янського міськрайонного суду Донецької області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22022050000004678 від 14.09.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноармійськ Донецької області, громадянина України, одруженого, працюючого в структурному підрозділі ТЧ-4 “Покровське локомотивне ДЕПО» регіональної філії Донецька залізниця ПрАТ “Укрзалізниця» на посаді машиніста електровозу, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.110 ч.2, 260 ч.2, 2583 ч.1 КК України, -
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.110 ч.2, 260 ч.2, 2583 ч.1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 діб без можливості внесення застави, посилаючись на існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, передбачених пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що без застосування найсуворішого запобіжного заходу він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Додатково зазначив про недостатність застосування будь-якого альтернативного запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 при вирішенні вказаного клопотання поклалися на розсуд суду.
Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 по справі “Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Летельє проти Франції» від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Аналогічна правова позиція викладена і у рішенні ЄСПЛ у справі “Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001.
Суд зазначає, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за який чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_7 , який одружений, неповнолітніх дітей не має, з огляду також на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
Окрім того, прокурором доведено перед судом наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки з огляду на зміст обвинувачення та специфіку інкримінованих кримінальних правопорушень наявні підстави для висновку про ймовірність вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, пов'язаних з військовою агресією проти України.
На даний час судова колегія не вбачає наявності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки всі свідки судом допитані.
Отже, судом встановлено існування ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а саме ризику переховування від суду та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Положенням ч.6 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст.ст. 110, 260, 2583 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України, тобто тримання під вартою.
З урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу не спроможне запобігти доведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки обставини, встановлені судом, з високим ступенем ймовірності свідчать про можливість неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_7 . Суд зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Крім того, в даному випадку продовження тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності. Суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.Обмеження права ОСОБА_7 на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що для запобігання вищезазначеним ризикам, які продовжують існувати станом на теперішній час, недостатньо застосувати відносно нього більш м?який запобіжний захід, тому наявні законні підстави для продовження застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
З урахуванням встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого суд не вбачає підстав для визначення розміру застави у відповідності до абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 331, 335, 336, 371-372, 376, 395 КПК України, судова колегія
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.110 ч.2, 260 ч.2, 2583 ч.1 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі “Дніпровська установа виконання покарань (№4)», строком на 60 діб, тобто до 26 жовтня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення, підлягає негайному виконанню.
Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Повний текст ухвали виготовлений 28.08.2025 о 13-40 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3