Справа № 724/2093/25
Провадження № 2-а/727/174/25
27 серпня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Гавалешка П.С.
за участю секретаря Бринзили Б.В.,
представника відповідача Верешка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 05.06.2025 року в селі Санківці Чернівецької області позивачу винесено постанову серії ЕНА4900177 за ч. 5 ст. 121 КУпАП - керування транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки. На момент події ОСОБА_1 повертався з відрядження з м. Чернівці до м. Дніпро. З постановою не погоджується і вважає її незаконною з таких причин: відсутність належних доказів. Працівник поліції не надав доказів правопорушення. Фото- та відеофіксація відсутні, позивача не ознайомлено з матеріалами справи, що порушує ст. 251 КУпАП. Не вручено постанову. Постанова не була вручена або зачитана. Надано лише чек з реквізитами для оплати штрафу. Це порушує ст. 285 КУпАП. Порушення права на захист. Без належного вручення постанови ОСОБА_1 був позбавлений можливості оскаржити її в установлений строк (ст. 287 КУпАП). Відсутність складу правопорушення. Позивач зазначає, що був пристебнутий паском безпеки. Жодних доказів протилежного надано не було. Відповідно до ст. 5 КУпАП, особа не може бути піддана стягненню без вини. Сумніву правомірності дій посадової особи. Поліцейський не володів нормами законодавства, не міг пояснити свої дії, що ставить під сумнів законність постанови.
На підставі вищевикладеного просить суд скасувати постанову серії ЕНА4900177 від 05.06.2025 та закрити провадження через відсутність доказів та складу правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.07.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
На адресу Шевченківського районного суду м. Чернівці від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав. 05.06.2025 об 15:16 год. поліцейським ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області Никифорчуком О.Д., керуючись п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону було зупинено автомобіль марки «MINI COOPER», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого в с. Санківці керував транспортним засобом із порушенням вимог п.п. В) п. 2.3. ПДР, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватись ними.
Під час з'ясування обставин вчиненого адміністративного правопорушення, поліцейським було встановлено, що водієм транспортного засобу, який порушив ПДР, являється Позивач, тому на підставі зазначеного, було винесено оскаржувану постанову від 05.06.2025 серії ЕНА № 4900177, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 285 КУпАП, у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Так, встановивши факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, останньому було роз'яснено про його права відповідно до положення ст. 268 КУпАП, в тому числі і право на захист.
Крім цього, Позивачеві також додатково було роз'яснено положення статті 307, частини другої статті 308 КУпАП, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби буде стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Про роз'яснення вищевказаних норм свідчить власноручний підпис Позивача у оскаржуваній постанові, яка міститься в матеріалах справи.
Отже, розглянувши повно і всебічно всі обставини справи, встановивши в діях Позивача ознаки адміністративного правопорушення, поліцейським було законно та обґрунтовано винесено постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Тому, підсумовуючи все вищевикладене, вважають, що міркування та аргументи Позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому підлягають відхиленню.
Від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких зазначено, що жодне з тверджень відповідача не підтверджено належними доказами. Всі правові підстави для винесення постанови порушені. Відсутність відеофіксації, доказів вини, порушення процедури роз'яснення прав і вручення копії постанови - є підставами для її скасування згідно зі ст. 287-288 КУпАП.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак спрямував до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР - порушення правил користування ременями безпеки, відеофіксація не проводилася через технічну несправність бодікамери.
Повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно постанови Серії ЕНА № 4900177 від 05.06.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у сумі 510 грн, оскільки 05.06.2025 15:16:28 в с. Санківці, вул. Головна, 13, водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР - порушення правил користування ремнями безпеки.
Згідно відповіді на запит № 77632-2025 від 28.06.2025 року ГУНП в Чернівецькій області зазначило, що розгляд вищезазначеної справи не вдалося зафіксувати на нагрудний відео реєстратор, оскільки під час несення служби у поліцейського розрядилась бодікамера, у зв'язку із здійсненням тривалої фіксації попередніх викликів громадян та адміністративних правопорушень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
Пунктами 2.3 «в» ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Згідно до положень ч. 5 ст. 121 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вини позивача у матеріалах справи є оскаржувана постанова, яка надана самим позивачем, а також відзив.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки належної якості. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Отже, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином, ОСОБА_2 було викладено у спірній постанові опис обставин, установлених при розгляді адміністративної справи, а також підтверджено про наявність вказаних обставин в суді під час допиту в якості свідка.
Відповідно до ч. 1 ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
При цьому, суд вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП є недоведеним.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оскільки доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, суд доходить висновку про недоведеність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст.241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Разом з тим, на час судового розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 5-11, 13-16, 77, 120, 242-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 4900177 від 05.06.2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя П.С. Гавалешко