28.08.25
Справа № 635/1560/25
Провадження № 1-в/635/432/25
28 серпня 2025 року сел. Покотилівка Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 розглянувши подання виконуючого обов'язки начальника державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 щодо «приведення у відповідність» вироків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Харківського районного суду Харківської області надійшло подання адміністрації ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)», у якому зазначено, що засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 16.01.2025) та за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.03.2024; адміністрація просить «привести вироки у відповідність», визначити порядок відбування покарання за декількома вироками, початок строку та зарахування строку попереднього ув'язнення щодо ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина:
1) Межі компетенції суду стадії виконання вироку
Розділ VIII КПК України встановлює вичерпний перелік питань, які може вирішувати суд під час та після виконання вироку (ст. 537 КПК). Це - закритий перелік повноважень і він не охоплює зміну чи «узгодження» змісту вироків інших судів, визначення нового остаточного покарання за сукупністю вироків або «приведення у відповідність» кількох вироків. Стаття 539 КПК визначає порядок розгляду питань виконання вироку та юрисдикцію для їх вирішення, але лише в межах, прямо визначених ст. 537 КПК. Вихід за ці межі не допускається.
Отже, суд за місцем відбування покарання не наділений правом переглядати чи змінювати правові наслідки вироків інших судів, які набрали законної сили, та формувати новий «остаточний» строк позбавлення волі поза передбаченими законом процесуальними механізмами.
2) Визначення остаточного покарання за кількома вироками - прерогатива суду, що ухвалює наступний (останній) вирок
Питання остаточного покарання при наявності кількох вироків регламентоване ст. 71 КК України: суд, який постановляє новий вирок щодо особи, котра має невідбуте покарання за попереднім вироком, спершу призначає покарання за новий злочин, а далі - повністю чи частково приєднує невідбуте покарання за попереднім вироком у межах, установлених законом, формуючи остаточне покарання. Якщо при постановленні останнього вироку суд цього не зробив або зробив помилково, виправлення здійснюється тим самим судом у передбачених КПК процесуальних формах (роз'яснення - ст. 380 КПК; виправлення описок - ст. 379 КПК) або в апеляційному/касаційному порядку.
Суд виконання вироку не може «дописувати» те, що мав зробити суд, який ухвалив останній вирок, адже це означало б де-факто перегляд чужого рішення поза процедурами апеляції/касації та всупереч ст. 124 Конституції України і ст. 21 КПК (обов'язковість судових рішень).
3) Чому подання адміністрації процесуально не може бути розглянуте цим судом
Сформульовані у поданні вимоги (узгодити два вироки різних судів, визначити остаточний строк, початок строку та зарахування попереднього ув'язнення «в остаточний строк») - це по суті повторне формування остаточного покарання за правилами ст. 71 КК. Такі вимоги поза компетенцією суду виконання вироку і мають вирішуватися:
судом, який ухвалив останній вирок (шляхом роз'яснення або виправлення описок у межах ст. 379-380 КПК, якщо йдеться не про зміну суті), або
судом апеляційної інстанції у порядку перегляду - якщо допущено помилку у застосуванні норм КК/КПК.
3?) Тлумачення п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України («про застосування покарання за наявності кількох вироків»)
Посилання адміністрації на п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК є помилковим у цьому конкретному випадку. Зміст цього пункту стосується виключно стадії виконання та дозволяє суду усунути виконавчі колізії без зміни суті вже призначеного покарання. Йдеться про технічне «застосування» сукупності вже наявних вироків у ситуаціях, коли, наприклад, з'являється раніше невідомий вирок, не врахований при постановленні останнього, або коли виникають об'єктивні сумніви щодо порядку фактичного виконання.
Натомість прохання адміністрації «привести у відповідність» вироки, визначити остаточний строк, початок строку та зарахування попереднього ув'язнення «в остаточний строк» - це не виконавча технічна корекція, а матеріальне повторне формування остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України, що належить до компетенції суду, який ухвалив останній (новий) вирок, або апеляційного суду при перегляді. Тому п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК не охоплює предмет цього подання і не може бути правовою підставою для його задоволення судом за місцем виконання вироку.
4) Обов'язки адміністрації установи та роль прокурора.
Адміністрація установи виконання покарань зобов'язана виконувати вироки суду та виявляти можливі неузгодженості. Водночас наявність неузгодженостей не наділяє адміністрацію правом ініціювати перед судом виконання вироку питання, що виходять за межі компетенції цього суду.
Окремо суд зазначає, що у разі виявлення неузгодженостей при виконанні вироків адміністрація установи виконання покарань має не лише інформувати належний суд, а й невідкладно звертатися до прокурора як до уповноваженого суб'єкта нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень та для ініціювання належних процесуальних дій (у тому числі звернення до суду, який ухвалив останній вирок, або до апеляційного суду). Такий обов'язок випливає з положень КПК України (щодо суб'єктів ініціювання питань виконання вироку), Закону України «Про прокуратуру» та Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо нагляду прокурора за додержанням законів у місцях несвободи).
5) Відповідність підходу вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відмова суду розглядати питання, що виходить за межі його компетенції, не порушує право на доступ до суду за ст. 6 Конвенції. Практика ЄСПЛ (зокрема, Kamasinski v. Austria; Steel and Others v. the United Kingdom; Golder v. the United Kingdom) послідовно підкреслює, що право на суд не є абсолютним і реалізується в межах розумних процесуальних вимог, запроваджених для забезпечення правової визначеності та уникнення зловживань.
6) Узагальнюючий висновок
Подання адміністрації ДУ «Темнівська ВК (№100)» про «приведення у відповідність» вироків Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 (з урахуванням апеляційної ухвали від 16.01.2025) і Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 виходить за межі повноважень суду за місцем виконання вироку, фактично зводиться до перегляду правових наслідків рішень інших судів та не може бути розглянуте цим судом. Належним процесуальним шляхом є звернення до суду, який ухвалив останній вирок, з заявою у порядку ст. 379-380 КПК, або ініціювання апеляційного/касаційного перегляду; паралельно адміністрація має звернутися до прокурора для забезпечення належної процесуальної ініціації.
Керуючись статтями 21, 379, 380, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 71 Кримінального кодексу України, практикою ЄСПЛ, суд
Подання виконуючого обов'язки начальника ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 щодо «приведення у відповідність» вироків Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 16.01.2025) та Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.03.2024 стосовно ОСОБА_3 - повернути без розгляду як подане не до належного суду і таке, що містить вимоги, вирішення яких не віднесено до повноважень суду за місцем виконання вироку.
Роз'яснити адміністрації ДУ «Темнівська ВК (№100)», що питання остаточного визначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст. 71 КК України вирішується судом, який ухвалив останній вирок, а виправлення помилок відбувається в порядку апеляційного/касаційного перегляду або через інструменти ст. 379-380 КПК (без зміни змісту вироку).
Звернути увагу адміністрації ДУ «Темнівська ВК (№100)» на необхідність звернення до прокурора для здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень і для належної процесуальної ініціації дій, спрямованих на усунення виявлених неузгодженостей.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому КПК порядку.
Суддя: ОСОБА_1