Справа № 624/1150/24
Провадження № 2/645/905/25
28 серпня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Костіної І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Бугай К.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 /в режимі відеоконференція/,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на зняття з місця реєстрації проживання дитини, третя особа: Служба у справах дітей Кегичівської селищної ради,
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Кегічівської селищної ради, про надання дозволу на зняття з місця реєстрації проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди матері.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_3 з 22.06.2018р. перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 від якого народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області шлюб розірвано у 2024р. Неповнолітня донька ОСОБА_5 зареєстрована за адресою свого батька -позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ). Зазначено, що з моменту народження дитина фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка ОСОБА_6 вказує, що її син ОСОБА_3 , співвласник квартири, проживає за кордоном і не заперечує щодо зняття неповнолітньої ОСОБА_5 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка переконана, що в інтересах дитини, остання повинна проживати за адресою реєстрації своєї матері, а саме: АДРЕСА_2 . При зверненні до Центру надання адміністративних послуг Кегичівської селищної ради з метою зняття з реєстрації неповнолітньої ОСОБА_5 , позивачу ОСОБА_2 було відмовлено і повідомлено, що не можливо зняття з місця реєстрації, оскільки відсутня згода матері на зміну/декларування місця проживання. Отримати таку згоду матері дитини не має можливості, оскільки остання не погоджується надати згоду на зняття дитини з місця реєстрації та зареєструвати за адресою фактичного проживання. Окрім того, позивачі вказують на наявність у відповідача ОСОБА_4 власного житла, квартири АДРЕСА_3 , яка належить відповідачці на праві власності, та яка має більш належні умови для проживання дитини. У зв'язку з чим, позивачі просять суд надати дозвіл на зняття з місця реєстрації малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди матері дитини - ОСОБА_4 , стягнути з відповідача на користь позивачів порівну витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Ухвалою суду від 14.01.2025 р. у справі відкрито провадження та призначений розгляд за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Каніщева В.С. підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити та надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Мозгової О.А. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, в якій остання просила розглянути справу без участі відповідача та її представника. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Представник третьої особи: Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради, просить провести розгляд справи за їх відсутності, свою позицію висловили у листі -відповіді від 17.07.2025 № 754/01-28, щодо неможливості зняття з реєстрації малолітньої дитини з домоволодіння.
Заслухавши пояснення представника позивачів, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд доходить наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.10.2018 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 /а.с.15/.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.03.2010 р. квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33,3 кв.м., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - частина та ОСОБА_3 - частина /а.с.5, 117,118/.
Згідно витягу із ЦНАП про зареєстрованих у житловому приміщенні № 10-10/418 від 30.04.2024р., у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_5 /а.с. 7/.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2024/004317242 від 30.04.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 14/.
Згідно з актом обстеження умов проживання від 07.05.2024р. складеного начальником ССД Кегичівської селищної ради Богинською Т.І. та головним спеціалістом ССД Кегичівської селищної ради Мосенцовою В.О., за адресою: АДРЕСА_1 малолітня ОСОБА_5 не проживає з народження. За цією адресою проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в березні 2022 року виїхав до Польщі. /а.с.11/.
Як вбачається з письмових пояснень сусідів ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , малолітня ОСОБА_5 , онука ОСОБА_2 , з народження не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.11,12/.
Відповідно до акта про фактичне місце проживання від 30.04.2024р. за № 12-13/137, при проведенні обстеження у квартирі АДРЕСА_4 , встановлено, що ОСОБА_2 у домоволодінні проживає одна. Інші члени сім'ї зареєстровані, але фактично не проживають за вказаною адресою /а.с.13/.
Як вбачається з письмової вимоги від 05.09.2024р., ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_4 з проханням зняти дитину ОСОБА_5 з місця реєстрації або надати дозвіл на здійснення зняття з реєстрації бабусі - ОСОБА_2 /а.с.8,9/.
З відповіді ЦНАП Кегічівської селищної ради від 03.10.2024 р. за № 10-08/103 адресованій ОСОБА_2 вбачається, що останній відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_5 та роз'яснено, що подання заяви про зняття з зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників. /а.с. 16/.
Окрім того, 12.10.2025р. позивач ОСОБА_2 зверталася з відповідною заявою про зняття з реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_5 до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Кегичівської селищної ради /а.с.10/.
В позовній заяві зазначено, що відповідач згоди на зняття з реєстрації постійного місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованої 22.07.2025р., власником квартири АДРЕСА_3 загальною площею 33,2 кв.м. є ОСОБА_4 /а.с.115/.
В ході розгляду справи представником відповідача було долучено наступні документи: посвідчення серії НОМЕР_2 про державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення комісії для визначення інвалідності в Ополе (Польща) про встановлення інвалідності ZN.8321.2.28.2024 від 12.02.2024р., відповідно до якого ОСОБА_5 встановлено інвалідність з народження. /а.с.86-88/.
Згідно листа-відповіді від 17.07.2025 № 754/01-28 Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради щодо неможливості зняття з реєстрації малолітньої дитини з домоволодіння, «зняття з реєстрації дитини без надання іншого житла або реєстрації за новим місцем проживання може бути розцінене як порушення її житлових прав, що є недопустимим згідно із законодавством. Таким чином, виписка дитини з домоволодіння є неможливою без відповідних юридичних підстав, погодження із законним представниками дитини». /а.с 105/.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ч. 1 ст.242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю СОН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
У частинах 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».
За змістом статей 11, 18 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об'єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.
Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.
У пункті 33 вказаного Порядку зазначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (пункт 51 Порядку).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 752/2951/20 (провадження № 61-11860св21), зазначено, що: «при вирішенні судом даного роду справ підлягає з'ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами».
Вищевказане також викладено у висновку Верховного суду у постанові від 11.02.2025 у справі № 686/196/24 (провадження № 61-13792св24), що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховується судом про вирішенні спірних правовідносин.
Крім того, частини 4, 5 ст. 19 СК України передбачають, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).
Таким чином, судом встановлено, що наразі дитина сторін у справі - ОСОБА_5 має 6 років.
Позивачі звернулися з позовом про надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини без згоди матері, в обґрунтування якого вказали, що дитина з народження фактично не проживає за місцем реєстрації, окрім того, за місцем реєстрації дитини відсутні належні умови (ванна кімната, туалет) в розумінні інтересів дитини, а мати дитини - відповідач по справі має власне житло у місті Харкові, тому, в інтересах дитини, вона повинна бути зареєстрована разом із матір'ю, в належній її квартирі. Проте, на звернення позивача, відповідач відмовляється надати дозвіл на зняття дочки з реєстрації/декларування місця проживання.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини, відповідає найкращим інтересам дитини. Позивачем не обґрунтовано підставу для зняття з реєстрації місця проживання дитини без згоди матері, з огляду на те що обов'язок забезпечення житлом дитину покладається на батьків. Не можна вважати поважною причину не проживання дитини у спірному житлі та її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки неповнолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Факт не проживання дитини у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення права користування цим житлом.
Крім того, позивачами при зверненні до суду з позовом, у відповідності до вимог ч.2, 4 ст. 83 ЦПК України та ст. 19 СК України, не додано письмовий висновок Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору; не зазначено про неможливість його подання.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення у справі «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garsia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26 із подальшими посиланнями).
Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, та те, що обов'язок забезпечення житлом дитину покладається на батьків, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердила, що зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини за обставин справи відповідає найкращим інтересам дитини. Зняття малолітньої ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання, порушує охоронювані законом права малолітньої дитини, суперечить її інтересам, та може призвести до звуження обсягу існуючих майнових прав.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у позові, понесені позивачами судові витрати покладаються на останніх.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на зняття з місця реєстрації проживання дитини, третя особа: Служба у справах дітей Кегичівської селищної ради - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 );
Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 );
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 );
Третя особа: Служба у справах дітей Кегичівської селищної ради (ЄРДПОУ 43905658, адреса: 64003, Харківська область, Красноградський район, с. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 79).
Повний текст рішення складено і проголошено 28.08.2025 року.
Суддя І.Г. Костіна