"28" серпня 2025 р.
642/3952/25
2/642/1435/25
28 серпня 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого-судді Ольховського Є.Б.,
секретаря судового засідання Прийма Ф.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 187776 від 15.04.21 року в сумі 10560 гривень, судового збору у сумі 2 422 гривні 40 копійок та 10500,00 грн витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до укладеного електронного договору про надання фінансового кредиту від 15.04.21 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» відповідач отримав кредит в сумі 2000,00 грн строком на 30 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 2% на добу. У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 10560 грн, яку ТОВ «Займер» за договором факторингу № 01-17/02/2022 від 17.02.2022 року відступило для ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ». У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 10560 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Ухвалою Холодногірського р/с м. Харкова від 07 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
За згодою представника позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позов необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 15.04.2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 187776, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 2000,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за процентною ставкою 2,00 % в день строком на 30 днів.
Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV6824. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши 15.04.21 року договір про надання фінансового кредиту ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку встановленому договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
17.02.2022 року між ТОВ «Займер» та позивачем було укладено договір факторингу № 01-17/02/2022, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Займер» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Займер» відступає для ТОВ «Фінансова Компанія «КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги (Права вимоги) до боржника ОСОБА_1 .
З письмової вимоги позивача про виконання зобов'язань за кредитним договором вбачається, що розрахунок заборгованості відповідачу проведено на дату відступлення грошової вимоги та становить 10560 грн. З них заборгованість за тілом кредиту -2000 грн.; за комісіями та відсотками - 8560 грн.
Проте в п. 1.2. договору про надання фінансового кредиту № 187776 від 15.04.2021 року зазначено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 14.05.2021 року, а в п. 1.3. цього договору вказано, шо Клієнт сплачує Товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
У п. 3.3.3. договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
В матеріалах справи відсутні і позивачем не надано доказів продовження строку надання кредиту, а відтак нарахування процентів поза межами 30 денного строку договору є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.
Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме якміру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентівза «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Таким чином, позикодавець ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
З розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Займер» та викладеного в додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 187776 від 15.04.21 року вбачається, що розмір заборгованості відповідача за процентами та комісією складає 1500 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 3500,00 грн (2000+ 1500 =3500).
Саме такий розмір заборгованості на переконання суду відповідає існуючій домовленості сторін.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.
Приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно ч. 1ст. 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023р. у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 29.12.2023р., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт про отримання правової допомоги від 21.07.25р. з детальним описом робіт, виконаних адвокатом Пархомчуком С.В., рахунок №21.07.2025-31 від 21.07.2025р. та платіжна інструкція №39482 від 21.07.25р. з вказаним призначенням платежу за оплату правничої допомоги.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, , а також враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 1500 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог.
При подачі позову представником позивача на підставі ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» сплачено 2 422,40 грн судового збору, а тому, оскільки позов задоволено частково, а саме на 35 %, сплаті підлягає судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 828 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 193, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 187776 від 15.04.21р. у розмірі 3500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ін. НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 828 грн. та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Є.Б. Ольховський