28.08.2025
642/6597/23
1-кп/642/241/25
27.08.2025 Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України (у редакції до внесення змін на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» №3233-ІХ від 13.07.2023), ч.1 ст. 358 КК України,
В провадженні суду перебуває вказаний обвинувальний акт.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який спливає 30.08.2025. В обгрунтування клопотання прокурор послалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, відомості, що його характеризують, а також тяжкість вчинених ним злочинів та покарання, яке може йому загрожувати, у разі визнання його винним.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений поклався на розсуд суду.
Захисник проти клопотання прокурора заперечувала.
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст 176 цього кодексу.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити також виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4 запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
При цьому, судом враховуються порушення ОСОБА_6 умов запобіжних заходів, застосованих до нього раніше, у зв'язку з чим він перебував у розшуку.
Під час вирішення заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги тяжкість покарання кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 , а також підстави, враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу, а саме наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики, на думку суду, тривають наразі, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який. Крім того, виключних обставин, за яких би суд дійшов висновку про необхідність зміни запобіжного заходу, стороною захисту не зазначено, та судом не встановлено.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року ЄСПЛ зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи. Обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний, обвинувачений не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
У своєму Рішенні «Подвезько проти України» № 74297/11 від 12.02.15 року Європейський суд у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого або зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Таким чином, суд вважає доведеним прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання таким ризикам, а тому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом наслідків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Ухвалою суду від 02.07.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2025 змінено ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.07.2025 в частині визначення розміру застави, зменшивши її розмір з 80 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто з 242 240 грн. до 60 560 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим залишити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі, визначеному Харківським апеляційний судом.
В разі внесення застави, необхiдно обвинуваченого з-під варти звільнити та покласти на нього ряд обов'язків згідно ч.5 ст. 194 КПК України.
У разі порушення обвинуваченим обов'язків, покладених на нього у разі внесення застави, прокурор має право звернутись з клопотанням про зміну запобіжного заходу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 260, 331, 372 КПК України, суд,-
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 25.10.2025 включно із залишенням застави, визначеної ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2025, а саме в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки строком до 25.10.2025:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами, потерпілими.
Строк дії ухвали до 25.10.2025 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст судового рішення складено 28.08.2025.
Головуючий суддя