Номер провадження № 1-кс/641/1309/2025 Справа № 641/3316/25
28 серпня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221150000568 від 05.05.2025 року, до
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України,
До Слобідського районного суду м. Харкова 28.08.2025 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , в якому він просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що СВ ВП № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221150000568, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263; ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання носіння, зберігання, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 жовтня 1992 року № 576 та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлені під час досудового розслідування-день, час і місце, але не пізніше 05.05.2025 та при невстановлених обставинах, незаконно придбав бойові припаси та вибухову речовину - тротил, переніс її до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_2 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
Крім того, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обіймаючи посаду гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 25.03.2025 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), гранатометником 3 мотопіхотного відділення І мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 , який з 25.03.2025 направлений на реабілітацію у Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України», не прибув до центру реабілітації і не повернувся у місце розташування підрозділу, перебував поза місцем служби, обов'язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд.
28.08.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 5 ст. 407 КК України.
Доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: а саме підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область; незаконно впливати свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, з огляду на оголошені ризики вважає за необхідне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечує. У судовому засіданні зазначила, що обґрунтованість підозри не підтверджена, наведені слідчим та прокурором ризики не є доведеними. Зберігання підозрюваним бойових припасів пов'язано з проходженням ним військової служби. Просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою місця його проживання, оскільки ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітніх дітей, має у власності житло.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні проти клопотання заперечує, підтримує позицію свого захисника.
Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, ознайомившись з доданими до клопотання матеріалами, слідчий суддя зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.
Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини», згідно з яким наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Також належить врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується дослідженими у судовому засіданні документами, а саме: протоколом огляду місця події від 05.05.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , висновком експерта від 12.05.2025 року, висновком експерта від 13.05.2025 року, висновком експерта від 20.05.2025 року, висновком експерта від 22.05.2025 року, повідомленням ВЧ про вчинення кримінального правопорушення від16.05.2025 року, витягом з наказу командира ВЧ про призначення службового розслідування № 4157 від 28.03.2025 року, актом службового розслідування, довідкою ВЧ про самовільне залишення військової частини солдатом ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 . При цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване підозрюваному діяння.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному, суд вважає, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи на те, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розгляду, існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від суду, впливати на свідка, яку підозрюваний знає особисто та знає місце її проживання.
В зв'язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відносно доводів захисту про недоведеність підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, а тому і відсутність підстав для обрання запобіжного заходу, суд зазначає, що на теперішній час досудове розслідування кримінального провадження триває, стороною обвинувачення вчиняється ряд процесуальних дій, метою застосування запобіжного заходу і є забезпечення здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
Доводи захисника про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підтверджені належними доказами, зокрема, не надано документів на підтвердження перебування на утриманні підозрюваного неповнолітніх дітей, будь-яких документів щодо підстав проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , власників вказаного житлового приміщення.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.
З урахуванням викладеного, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, вважає, що застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не є достатнім для запобігання вказаним ризикам, а тому застосовує до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177,178 КПК України, не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 199, 331 КПК України,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали до 26.10.2025 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1