( заочне)
27 серпня 2025
м.Харків
Справа № 755/21626/24
провадження 2/639/900/25
Новобаварський районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.
за участю секретаря-Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
У грудні 2024 р. позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа-- Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 2003 р. перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, мають повнолітню дочку ОСОБА_5 і неповнолітнього сина ОСОБА_4 .Починаючи з 2016 р., син став проживати з батьком, а мати дитини ОСОБА_2 самоусунулась від його виховання та утримання.Рішенням суду від 25.02.2020 шлюб між сторонами розірвано, питання про місце проживання дитини не вирішувалось, відповідач своєю заявою зазначила, що не заперечує проти проживання сина з батьком.З моменту розірвання шлюбу відповідач почала уникати спілкування з сином, самоусунулась від зустрічей з ним, не відвідувала школу, змагання дитини, не здійснювала допомогу. Весною 2022 р., відповідач виїхала до Нідерландів та не повернулась.Все спілкування з дитиною обмежується телефонними дзвінками та не супроводжувалося зусиллями з виховання, догляду. З початку повномасштабної війни позивач з сином виїхав до Києва.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена завчасно, належним чином, правом надання відзиву на позов не скористалася. При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Представник 3 особи-Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, направив суду висновок органу опіки та піклування.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 20.01.2025 позовна заява ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів передана на розгляд до Жовтневого районного суду м.Харкова за підсудністю.
Суд, вислухавши вступне слово позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.08.2023 р. , мають двох дітей- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.02.2020 шлюб між сторонами розірвано. При розгляді справи про розірвання шлюбу від ОСОБА_2 отримана заява,датована 06.02.2020 якою вона підтвердила, що син ОСОБА_4 проживає з батьком ОСОБА_1 і спору відносно місця проживання дитини , розміру аліментів не має.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання Реєстру територіальної громади м.Харкова ОСОБА_1 з неповнолітнім сином зареєстровані по АДРЕСА_1 , з 16.04.2023 взяти на облік як внутрішньо переміщені особи, з місцем проживання по АДРЕСА_2 . Зазначену квартиру позивач з сином займає на підставі договору оренди житлового приміщення від 08.08.2022.
ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 з січня 2022 р. За інформацією Державної прикордонної служби України від 10.03.2025 р. ОСОБА_6 01.08.2022 перетнула державний кордон України та на цей період в'їзжджала на період з 14.10.2024 по 24.10.2024.
Відповідно до характеристики учня 10 класу ОСОБА_4 середньої школи № 42 (м. Київ) , батько дитини приділяє увагу вихованню сина, постійно перебуває на телефонному зв'язку із класним керівником.За роки навчання ( з 01.09.2022 р.) мати ОСОБА_2 на контакти з вчителями не виходила, не цікавилася навчанням та успіхами сина в закладі освіти.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_7 повідомив, що з 2016 р. проживає з батьком, мати не здійснювала належний догляд за ним, не допомагала, рідко з ним спілкується. Після початку війни з батьком переїхали до Києва, наразі закінчив школу, вступив до вишу в іншому місті, де перебуває і буде мешкати. Зазначає, що весною 2022 р. проживав декілька місяців з сестрою Вишницькою Ксенією у Німеччині. Мати , яка проживає у Нідерландах, не виявила бажання зустрітися. Спілкування зводиться до телефонних розмов 2-3 рази на місяць. В період, коли мати у жовтні 2024 приїздила в Україну, бачив її один раз.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка з 2022 р. проживає однією сім'єю з позивачем підтвердила зазначені обставини та пояснила, що неповнолітній ОСОБА_4 відчуває дискомфорт під час спілкування з матір'ю, рідко телефонує, боляче сприймає її відсутність у його житті.
Свідок ОСОБА_9 -друг сім'ї позивача з 2002 р., стверджував, що неповнолітній ОСОБА_4 тривалий час проживає з батьком, який його самостійно повністю утримує, виховує, тоді як мати дитини не приймає участь в цьому, не проводить з ним свята, не відвідує школу.
Позивач ОСОБА_1 , пред'являючи позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, доказував факт його проживання разом з сином, самостійне виховання, створення належних умов, виконання своїх батьківських обов'язків без участі відповідачки, оскільки, як він зазначає, тричі звертався до Дніпровського районного суду м.Києва про встановлення факту самостійного виховання дитини, але йому відмовляли у відкритті окремого провадження або він відкликав свої заяви. Проживання сина з батьком, на його думку, вже свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Акт обстеження умов проживання неповнолітнього від 21.06.2024, складений відділом соціально-правового захисту служби у справах дітей та сім'ї доводить проживання ОСОБА_4 з батьком та створення належних умов в квартирі, яку позивач орендує з 08.08.2022 р.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 можливе, оскільки вона з сином не проживає, вихованням та утриманням не займається, матеріально не допомагає, проживає в Нідерландах, зв'язок з нею відсутній.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
За положеннями частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 , від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 .
Матеріали справи не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні сина без поважних причин ,умисне і свідоме нехтування обов'язками матері. Факт проживання матері за кордоном, ще не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки не підтверджує факт ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини.
Заява до суду, складена відповідачем ОСОБА_2 у 2020 р. при розгляді позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, лише свідчить про відсутність спору між подружжям відносно місця проживання дитини з батьком та розміру аліментів.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз'єднання.
Реалізація взаємного спілкування між матір'ю чи батьком і дитиною становить головну складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 04 квітня 2024року у справі № 553/449/20 , Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку. Водночас саме на позивача покладено обов'язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.
Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).
Вказаний висновок органу опіки тп піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.
Оцінивши надані суду докази, приймаючи до уваги недоведеність позовних вимог позивача суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 , 2008 р. народження, не підлягає задоволенню.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 180 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментного платежу суд враховую стан здоров'я та матеріального становища дитини і відповідача та вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у частці від доходу ОСОБА_2 .
За змістом ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн. у справі про стягнення аліментів.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 264, 265 , 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 грудня 2024 року до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін: Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_4 );
Відповідач- ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_5 );
3 особа- Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37397237, м. Київ, Харківське шосе, 4А).
Повне судове рішення складено 28.08.2025.
СУДДЯ -