Справа №345/4425/25
Провадження № 3/345/794/2025
26.08.2025 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Онушканич В.В. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши об'єднані в одне провадження матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , головного сержанта - командира 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, за ч. 3 ст. 172-11, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Відносно ОСОБА_1 старшим офіцером відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВІ № 126 від 12.08.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-11 КУпАП за наступних обставин.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» і триває по цей час.
Сержант ОСОБА_1 наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 05.07.2025 № 186 призначений на посаду головного сержанта-командира відділення охорони взводу охорони та являється військовою службовою особою.
11.08.2025 року сержант ОСОБА_1 самовільно залишив місце проходження служби ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) та не виконував обов'язки військової служби. Був відсутній на службі без поважних причин 11.08.2025, допоки не повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Загалом час відсутності на військовій службі молодшого сержанта ОСОБА_1 складає 8 год. 40 хв.
Також відносно ОСОБА_1 офіцером групи запобігання і профілактики кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВІ № 127 від 12.08.2025 року, в якому зазначено наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год. 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який відповідно до Указу Президента України №49/2024 від 13.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану на території України продовжено по теперішній час. І на даний час на всій території України діє особливий період.
У ІНФОРМАЦІЯ_6 проходить військову службу за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_1 на посаді головний сержант 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, сержант ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби, - сержант ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення до військової служби, за наступних обставин.
11.08.2025року о 09 год. 10 хв. в ході проведення перевірки наявності особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що сержант ОСОБА_1 відсутній на місці несення служби, тим самим обов'язки за посадою не виконував, що могло призвести до тяжких наслідків для захисту та безпеки України в умовах особливого періоду, сумлінно і чесно не виконував військовий обов'язок, допустив негідний вчинок і показав негативний приклад іншим військовослужбовцям. Отже, недбало поставився до виконання обов'язків військової служби.
Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 сержант ОСОБА_1 про поважні причини відсутності чи неможливості виконання обов'язків військової служби не повідомив. Окрім того, на телефонні дзвінки сержант ОСОБА_1 не відповідав, а тому об'єктивно встановити причини та умови, що сприяли не прибуттю до розташування ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 11.08.2025 не представилось можливим.
Враховуючи вище викладене сержант ОСОБА_1 будучи на посаді головного сержанта командир 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 8 (восьми) годин не виконував покладених на нього відповідно до займаної посади обов'язків військової служби, також маючи у своєму підпорядкуванні підлеглий особовий склад не здійснював належного контролю за ним, що могло потягти за собою тяжкі наслідки, а саме підрив морально-психологічного стану військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_3 та у загальному на бойову готовність підрозділу.
Таким чином, сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, займаючи посаду головного сержанта - командир відділення охорони взводу охорони, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов'язків, в умовах особливого періоду, вчинив недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.17215 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою суду від 12.08.2025 на підставі ст. 36 КУпАП справи про адмінправопорушення за двома вище зазначеними протоколами об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 прибув до суду. Йому була вручена пам'ятка про права та обов'язки особи, яка притягується до адмінвідповідальності. Суд заслухав його пояснення, а також за його клопотанням витребував необхідну медичну документацію.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні адмінправопорушень, які йому інкриміновано. Він пояснив, що дійсно приблизно один місяць проходить службу на посаді головного сержанта 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 . В нього є певні проблеми зі здоров'ям, зокрема в нього камені в нирках та у сечоводі, через що він відчуває постійний дискомфорт і болі в низу живота.
03.08.2025 його самопочуття погіршилось і 04.08.2025 він змушений був викликати карету швидкої допомоги. Лікар швидкої допомоги оглянув його і вколов ряд медичних препаратів, проте, його не госпіталізували. Оскільки ліки суттєвого полегшення йому не принесли, то він в четвер 07.08.2025 звернувся до штатного медичного працівника в ІНФОРМАЦІЯ_3 , який надав йому направлення у військовий госпіталь в обласному центрі. Згідно цього направлення в п'ятницю 08.08.2025 він попав на прийом до хірурга у військовому госпіталі, який оглянув його і дав направлення до профільного лікаря в обласну лікарню. Оскільки вже завершився робочий тиждень, то на огляд до уролога він зміг попасти лише в понеділок 11.08.2025. Цього дня по обіді йому зателефонували з ВСП і наказали негайно прибути. В подальшому його доставили до місця проходження служби. Вважає, що жодних порушень він не вчиняв, адже поганий стан здоров'я (різкі болі в низу живота, часті позиви в туалет) змушував його звертатись до лікарів замість того, щоб виконувати військові обов'язки. Окрім того, в телефонному режимі він повідомляв безпосереднього начальника про те, де він знаходиться. Просить не карати його.
Будучи допитаними як свідки військовослужбовці ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які проходять службу у взводі охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , дали суду аналогічні покази, а саме, що ОСОБА_1 скаржився на погане самопочуття, але ззовні він виглядав як здорова людина. В четвер ОСОБА_1 отримав направлення у військовий госпіталь і цього ж таки дня покинув місце проходження служби. В п'ятницю 08.08.2025 він дійсно був на огляді у військовому госпіталі в АДРЕСА_1 . Але після цього на місце проходження служби не повернувся. Він був відсутній в суботу, неділю і понеділок аж допоки не був доставлений з ВСП. ОСОБА_1 не повідомляв командування де саме і у зв'язку з чим він перебуватиме поза межами місця проходження служби в понеділок 11.08.2025, через це і було прийнять рішення повідомити службу військового правопорядку про самовільне залишення військовослужбовцем ОСОБА_1 місця проходження служби.
Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Ч.2 ст.172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 05.07.2025 року №186 ОСОБА_1 з 05.07.2025 року призначено на посаду головного сержанта - командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме з доповіді т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.08.2025 року про факт самовільного залишення місця дислокації військовослужбовця, призваного по мобілізації, головного сержанта - командира 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ОСОБА_1 , доповіді т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.08.2025 року про факт повернення на військову службу військовослужбовця, призваного по мобілізації, головного сержанта - командира 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 ОК « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ОСОБА_1 , письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 11.08.2025року о 09 год. 10 хв. в ході проведення перевірки наявності особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що сержант ОСОБА_1 був відсутній на місці несення служби. Вказана обставина підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які були безпосередньо допитані у судовому засіданні.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» військовослужбовець зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини. Ст.12 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до ст.16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Ст.126 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що командир відділення зобов'язаний: підтримувати бойову готовність особового складу, озброєння і техніку відділення; забезпечувати додержання особовим складом відділення військової дисципліни, виконання правил носіння військової форми одягу, доповідати головному сержантові взводу про застосовані ним заохочення і накладені на військовослужбовців відділення стягнення; забезпечувати виконання розпорядку дня особовим складом підрозділу, вживати заходів для запобігання вчиненню правопорушень військовослужбовцями відділення; негайно доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу про надзвичайні події у відділенні, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; постійно працювати над удосконаленням особистого стилю роботи, бути взірцем для особового складу відділення щодо виконання службових обов'язків; підтримувати на належному рівні морально-психологічний стан військовослужбовців відділення, сприяти формуванню в особового складу почуття взаємоповаги і взаємодовіри, відповідальності за успішні дії підрозділу; проводити підготовку особового складу, озброєння, техніки та іншого майна відділення до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням; контролювати наявність озброєння і техніки протягом занять (навчань), виконання завдань за призначенням, доповідати командирові взводу та головному сержантові взводу щодо втрат серед особового складу, втрат та пошкодження озброєння і техніки, потреби в їх евакуації та поповненні (відновленні); перевіряти наявність особового складу та наявність, стан і комплектність озброєння, техніки, боєприпасів, навчально-тренувальних, імітаційних та бойових засобів, іншого майна після закінчення занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, проводити технічне обслуговування озброєння і техніки, чищення зброї і шанцевого інструменту, організовувати поповнення боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів; постійно знати наявність особового складу відділення, місце його перебування та чим він займається.
Отже, проаналізувавши вищевказані норми законодавства та наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-11 КУпАП - самовільне залишення військової частини або місця служби, тривалістю до десяти діб та ч. 2 ст.172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Водночас суд враховує, що 11.08.2025 року ОСОБА_1 був відсутній за місцем несення служби через незадовільний стан здоров'я. Так, відповідно до карти виїзду швидкої медичної допомоги №439 від 04.08.2025 року 04.08.2025 року о 21.44 год. на виклик до ОСОБА_1 виїжджала бригада швидкої медичної допомоги, за результатами обстеження йому було встановлено попередній діагноз: «Інші захворювання сечовидільної системи».
08.08.2025 року лікарем поліклініки 1121 (з денним стаціонаром) Міністерства оборони України Семеген О.М. ОСОБА_1 було видано направлення на консультацію уролога в КНП «ОКП ІФ ОР» з попереднім діагнозом - «Камені нирки з каменями сечовода».
Також 11.08.2025 року ОСОБА_1 було згенеровано направлення в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» для проведення ультразвукового дослідження сечовивідних шляхів. Крім того, 11.08.2025 року лікарем поліклініки 1121 (з денним стаціонаром) Міністерства оборони України Семеген О.М. ОСОБА_1 було знову видано направлення на консультацію уролога в КНП «ОКП ІФ ОР» з попереднім діагнозом - «Камені нирки з каменями сечовода». Те, що 11.08.2025 року ОСОБА_1 дійсно звертався за медичною допомогою та перебував у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» підтверджується витягом із медичної карти амбулаторного хворого №2982 від 11.08.2025 року.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Враховуючи факт звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою та з огляду на перебіг його захворювання (камені нирки з каменями сечовода), що супроводжується гострими болями, наявні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній прямий умисел на залишення військової частини. Оскільки, матеріали справи не містять прямих доказів умисного залишення місця несення служби, його дії, які полягали у зверненні за медичною допомогою у зв'язку із гострим перебігом захворювання та призвели до вчинення адміністративних правопорушень, на думку суду, були зумовлені крайньою необхідністю, оскільки ненадання вчасної медичної допомоги особі могло привести до негативних наслідків
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 172-11, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності. З урахуванням викладеного, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю, оскільки вказані дії вчинені у стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням дій в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Повний текст постанови виготовлено 28.08.2025 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ