Справа №345/2771/25
Провадження № 1-кп/345/250/2025
28.08.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миколаївка, Кобеляцького району, Полтавської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, освіта повна середня, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, громадянина України, українця, раніше судимого вироком від 24.03.2020 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, -
за ч. 4 ст. 185 КК України, -
з участю: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах:
19.04.2025 року близько о 20:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік будинку №1 по вул. Б.Хмельницького, м. Калуша, на зупинці «Технікум» побачив потерпілого ОСОБА_6 , який спав на лавці перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_3 побачив у потерпілого ОСОБА_6 фітнес браслет марки «Xiaomі» серії «MI Smart Band 6» s/n: 32093/12018239, мобільний телефон марки «ZTE BladeА754/128Gb Gren» моделі«Z2359», та срібний ланцюжок із хрестиком 925 проби, які вирішив таємно викрасти.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , діючи повторно, умисно, в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу із лавки, на якій спав потерпілий ОСОБА_6 таємно викрав мобільний телефон марки «ZTE Blade А75 4/128 Gb Gren» моделі «Z2359», імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , вартістю 2 351грн., який належав потерпілому ОСОБА_6 , фітнес браслет марки «Xiaomі» серії «MI Smart Band6» s/n: НОМЕР_4 , який знаходився на руці потерпілого ОСОБА_6 , вартістю 550 грн. та срібний ланцюжок із хрестиком 925 проби, загальною вагою 32,2 грами, вартістю 12 945 грн. 86 коп., який перебував на шиї у потерпілого ОСОБА_6 .
З викраденим майном ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 15846 грн. 86 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що він дійсно вчинив 19.04.2025 крадіжку у ОСОБА_6 мобільного телефона, браслету та срібного ланцюжка із хрестикомз обставин вказаних в обвинувальному висновку. Розкаюється у вчиненному, просить суворо його не карати та просить вибачення у потепрпілого. Обів в майбутньому відшкодувати потерпілому завдану шкоду.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд при призначенні покарання врахувати, що його підзахисний вину у вчиненному визнав повністю, щиро розкаявся, а також, важкий стан його здоров'я, оскільки має діагноз ВІЛ-інфекція та обрати йому покарання, застосувавши ст.75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням. Обрання покарання не пов'язанного з позбавленням волі дасть можливість обвинуваченому заробити кошти для відшкодування збитків завданих потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 19.04.2025 перебуваючи у нетверезому стані заснув на зупинці по вул. Б.Хмельницького, м. Калуша. Після того, як прокинувся виявив, що в нього було викраденомобільний телефон, браслет та срібний ланцюжок із хрестиком. Він звернувся в поліцію. Шкоду йому не відшкодовано. на суворому покаранні не настоює.
Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Арешт майна скасувати. Витрати на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого. Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченого у скоєному є доведені повністю.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, оскільки він повторнов умовах воєнного стану таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , спричинивши шкоду на суму 15846,86 гривень.
Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання , нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Крім того, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, повинні виходити з класифікації кримінальних правопорушень, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо). Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винуватого.
Суд враховує, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, повністю визнав свою вину у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, повністю і добровільно відшкодував завдану шкоду, на облдіку в лікаря нарколога та спихолога не перебуває, в той же час у відповідності до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, тяжких наслідків від вчиненного не наступило, по місцю проживання характеризується позитивно.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує, що обвинувачений щиро розкаявся, повністю визнав свою вину у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, стан здоров'я - має діагноз ВІЛ-інфекція клінічної стадії ІІ, спосіб життя (не працює, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; думку потерпілого, який не настоює на суворому покаранні, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів; тяжких наслідків від вчиненного не наступило.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ч.4 ст.185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та буде цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 12.05.2025 року слід скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, судові витрати, пов'язані із проведенням експертизи, суд покладає на обвинуваченого.
Відповідно до ст.100 КПК України слід вирішити питання про долю речових доказів.
Керуючись ст.ст.368, 370, 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Після набрання вироком законної сили, затримати ОСОБА_3 та направити до місця відбування покарання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту приведення вироку у виконання.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави - 2674,20 грн. витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/109-25/7367-ТВ від 22.05.2025 року).
Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 12.05.2025 року - скасувати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «ZTE Blade А75 4/128 Gb Gren» моделі «Z2359», імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , який поміщено в спец пакет НПУ № WAR0036450, а в подальшому після проведення експертизи перепаковано в сейф пакет 200189825 та знаходиться у камері зберігання речових доказів Калуського РВП ГУНП - повернути законному володільцю ОСОБА_6 ;
- фітнес браслет марки «Xiаomi» Mi Smart Band 6 s/n: НОМЕР_4 , чорного кольору, який поміщений в спецпакет НПУ № WAR0036388), а після проведення огляду перепаковано в спец пакет НПУ WAR1145194 - повернути законному володільцю ОСОБА_6 ..
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя