Справа № 344/14623/25
Провадження № 1-кс/344/5778/25
25 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про зобов'язання повернути тимчасово вилучене майно -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить:
зобов'язати уповноважених осіб Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025090000000011 від 13.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України, повернути речі, які було вилучено під час обшуку 06.08.2025 року, а саме транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , документи на прав власності на них та ключі, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що під час проведення обшуку 06.08.2025 року в рамках кримінального провадження № 42025090000000011 від 13.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України, - слідчим було вилучено вищевказаний транспортний засіб з напівпричепом, однак в подальшому не було подано клопотання до слідчого судді про арешт даного майна, не визнано його речовим доказом.
Так, як зазначено в клопотанні, слідчий чи прокурор у даному кримінальному провадженні у встановленому законом порядку до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не зверталися, у зв'язку з чим тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його власнику - ОСОБА_5 . Підстави для подальшого утримання майна у слідчого, на думку заявника, відсутні.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на те, що вилучений в ході обшуку транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , документи на прав власності на них та ключі, не вважається тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на його вилучення було надано в ухвалі слідчого судді про обшук. Його визнано речовим доказом, оскільки він містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025090000000011 від 13.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 201-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025 року у справі №344/13612/25 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення і вилучення: транспортного засобу марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ключів від вказаного транспортного засобу та документів про право власності на транспортний засіб, деревини, а саме: лісоматеріалів та пиломатеріалів, та документів щодо господарської діяльності та проведення фінансово-господарських операцій ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_8 , зокрема, договорів, додатків до них, додаткових угод до договорів, товарно-транспортних накладних, довіреностей від ФОП ОСОБА_8 , сертифікатів про походження лісопродукції, вантажно-митних декларацій (ВМД), міжнародно-товарно транспортних накладних (CMR), інвойсів (INVOICE), фітосанітарних сертифікати.
На підставі даної ухвали органом досудового розслідування 06.08.2025 року проведено обшук у транспортному засобі марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_6 , за результатами якого вилучено транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ключів від вказаного транспортного засобу та документів про право власності на транспортний засіб.
Постановою слідчого від 07.08.2025 року транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
В поданому до суду клопотанні заявник посилається на те, що бездіяльність слідчого щодо неповернення майна є незаконною. Транспортний засіб використовується ОСОБА_5 у підприємницькій діяльності.
В судовому засіданні слідчий пояснив, що підстави для повернення майна, з приводу якого подавалося клопотання, відсутні, оскільки вказаний транспортний засіб з напівпричепом визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Його вилучено разом із пиломатеріалами обрізними породи дуб звичайний, які завантажені у вказаний транспортний засіб та також визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Підстави та порядок тимчасового вилучення майна врегульовано статтями 167-168 КПК України.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ч.1 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Водночас за змістом ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, і звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Таким чином за змістом ч. 7 ст. 236 КПК України режим тимчасово вилученого майна поширюється лише на те вилучене в ході обшуку майно, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на проведення обшуку в ухвалі слідчого судді, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
Вилучення майна, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України.
Як зазначено Вищим антикорупційним судом в ухвалі від 03 жовтня 2019 року у справі №760/18416/19:
«За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України ). Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України). Отже тимчасово вилученим під час виконання ухвали про обшук майном є вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. З аналізу зазначеної норми вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, щодо якого проводився обшук, в такому випадку такі речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, що в свою чергу не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України».
Резолютивною частиною ухвали про надання дозволу на проведення обшуку від 05.08.2025 року у справі №344/13612/25 було надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення і вилучення, зокрема: транспортного засобу марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ключів від вказаного транспортного засобу.
А тому вилучений в ході обшуку 06.08.2025 року транспортний засіб марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, д.н.з. НОМЕР_2 , ключів від вказаного транспортного засобу - не можна вважати тимчасово вилученим майном в розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України, оскільки це майно входило у перелік речей та документів, щодо яких прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення в ухвалі слідчого судді від 05.08.2025 року у справі №344/13612/25.
Всі інші викладені у скарзі доводи не є підставою для висновку про режим вилученого в ході обшуку 05.08.2025 року майна (з приводу якого подано клопотання) як тимчасово вилученого.
За таких обставин, враховуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення клопотання, оскільки такі вимоги на сьогодні є передчасними.
На думку слідчого судді, повернення вилученого під час обшуку 06.08.2025 року транспортного засобу не сприятиме досягненню визначених статтею 2 КПК України завдань кримінального провадження та перешкодить встановленню істини в даному кримінальному провадженні. Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника (володільця) майна з метою збереження речових доказів.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
Таким чином слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення вимог клопотання про зобов'язання слідчого повернути вилучені в ході обшуку речі (зазначені у клопотанні).
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає.
Ч.1 ст. 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020} Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про зобов'язання повернути тимчасово вилучене майно - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.08.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1